Кінець 12-річної «епохи Нетаньягу» 

Після 12 років правління в Ізраїлі відсторонили від посади прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. В Тель-Авіві цю подію святкували, а в Єрусалимі виступали на підтримку колишнього очільника. 
 
Беньямін Натаньягу - ізраїльський політик, вперше став прем’єр-міністром Ізраїлю в 1996 році, вдруге він зайняв цю посаду вже 2009 року та керував Ізраїлем рекордні 5 термінів. 

3 червня 2021 року ізраїльська опозиція вперше більше ніж за десятиліття створила уряд без Нетаньягу. Першим уряд на два роки очолить глава правої партії «Яміна» Нафталі Беннет, у союзі з ним буде правити – центрист Яіра Лапіда, який повинен буде стати прем'єром на другу половину терміну, а поки займе пост міністра закордонних справ.

Протягом останніх двох років в Ізраїлі панувала політична криза, яка була пов’язана з неможливістю сформувати уряд. За цей час відбулися чотири виборчі кампанії до Кнессету (парламенту).

Нетаньягу втратив підтримку навіть своїх союзників після дворічної політичної невизначеності, тісно пов'язаної з його проблемами з законом. Йому не допомогли всесвітньо визнані успіхи Ізраїлю в вакцинації населення від коронавірусу, тісні зв'язки з Дональдом Трампом, який визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, і успіхи ізраїльської економіки. Крім того, над ним зараз тримає судовий процес за звинуваченням у хабарництві, шахрайстві та зловживанні довірою. 

Що відомо про нового прем’єр-міністра

Беннета колись вважали протеже Нетаньяху: у 2006-2008 роках він був головою апарату тодішнього прем'єра. Але потім вони посварилися, Беннет вийшов з «Лікуду», партії Нетаньягу, вступив у праву партію «Єврейський будинок» і 2013 року провів її в парламент. 

Беннета часто називають ультранаціоналістом, а сам він вважає себе більш правим, ніж Біньямін Нетаньягу. Він каже, що Ізраїль повинен бути національною державою євреїв, і стверджує, що в Ізраїлю є історичні права на Західний берег, Східний Єрусалим і окуповані ізраїльтянами 1967 року сирійські Голанські висоти.

Беннет давно виступає за збереження єврейських поселень на Західному березі. У цих поселеннях — їх близько 140 разом зі Східним Єрусалимом – живуть понад 600 тисяч євреїв. Майже вся світова спільнота вважає ці населені пункти незаконною експансією Ізраїлю на землі палестинців, хоча ізраїльська влада не згодна з таким трактуванням.

Питання про поселення – одне з найважливіших в ізраїльсько-палестинському конфлікті. Палестинці вимагають їх ліквідувати. Нетаньягу – за поселення, але навіть його Нафталі Беннет не вважає достатньо твердим у цьому питанні.

Водночас Беннет підтримує відмову від претензій на території в секторі Газа. Ізраїль вивів звідти поселенців і війська 2005 року.

Беннет підтримує смертну кару для палестинських бойовиків, при тому що в сучасному Ізраїлі смертна кара не застосовувалася ніколи, за одним винятком, коли 1962 року ізраїльтяни повісили нацистського злочинця Адольфа Ейхмана. 

Коаліція

Новий прем’єр-міністр Нафталі Беннет сказав про нову коаліцію: «Уряд об'єднає представників всього Ізраїлю, від Офри до Тель-Авіва, від Рахата до Кирьят-Шмони, і це дасть нам нові можливості».

Нова коаліція складається з кількох ультраправих і консервативних партій, на чолі яких опинилися тепер уже колишні партнери Нетаньягу за коаліцією. До них приєдналися також такі лівоцентристські партії, як «Єш Атід» («Є майбутнє»), соціал-демократична партія «Мерец», центристська «Кахоль-Лаван» («Синій-білий») та арабська партія РААМ, що репрезентує частину палестинських громадян Ізраїлю. Утім, існує реальна загроза того, що ця урядова коаліція з восьми партій може швидко потрапити у кризу, якщо виникне незгода хоча б з однією партією щодо будь-якого питання.

«Вони просто відрізняються щодо багатьох питань – це стосується зовнішньої політики, безпеки, економіки, релігії та держави, – зазначає науковець з Демократичного інституту Ізраїлю Гідеон Рахат. – Те, що тримає їх укупі, – це 90 відсотків справ, які уряди й так роблять без ідеологічних відмінностей, — політична буденщина».

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник НАН Україна, поділяє цю думку: «Внутрішньополітичне життя Ізраїлю за нової коаліції, найімовірніше, буде нестабільним. Уряд Бенета тримається з перевагою в один голос. Коаліція є «неприродною», адже заради усунення від влади Нетаньягу об'єднались ідеологічно протилежні політичні сили – від лівих центристів до правих лібералів, яким, власне, вважається Бенет. Партія Нетаньягу «Лікуд» залишається впливовою у Кнессеті, тому не дасть «волі» новому уряду».

Зовнішня політика Ізраїлю

«Уряду Бенета доведеться розв’язувати складні проблеми економічної кризи, безпеки ізраїльських поселень, визнання або невизнання Палестинської держави. В цілому зовнішня політика Ізраїлю залишиться незмінною. Головним партнером залишаються США. Просто Нетаньягу надто тісно був пов'язаний із Трампом. А Бенет є фаворитом американської Демократичної партії», — Андрій Мартинов.

Враховуючи жорстку загальну антиарабську позицію Бенета, можна вважати, що Ізраїль займе більш прозахідну загалом позицію і з принципових питань міжнародного порядку денного – тобто недвозначно висловиться щодо ролі і РФ, і терористичних угруповань, і сирійського протистояння, ролі та місця Башара Асада та Ірану в ньому. Це як мінімум доведе, що новий «уряд змін» дійсно до них готовий. Всередині ж країни, і склад уряду це доводить, нова коаліція готова до більш гнучкого діалогу, поява міністра арабського походження за підтримки уряду загалом з боку арабських партій у Кнесеті – це добрий початок для пошуку порозуміння із притомною частиною палестинського суспільства, не налаштованою на терор.

Чи зміниться щось для України

Якщо говорити про стосунки між Ізраїлем та Україною, то ми для них ніколи не були пріоритетною країною, але з усім тим політичні та етнічні відносини у нас є. Багато ізраїльських політиків є вихідцями з України, а загалом в Ізраїлі проживає понад 500 тисяч українців. Щодо політичних відносин Нетаньягу, тепер вже колишній прем’єр-міністр, торік відвідував Україну.

«Особливих проривів в українсько-ізраїльських відносинах також не варто очікувати. Ймовірно, новий уряд також жорстко буде критикувати українську політику національної пам'яті, наполягатиме на міжнародному проєкті меморіалу Бабин Яр тощо. Але економічні відносини двох держав можуть отримати новий імпульс для розвитку», — сказав Андрій Мартинов.

Софія ДУДАР