Небезпечний борщівник: як борються з отруйною рослиною та як вберегтися
Ця рослина приваблива лише ззовні, але насправді дуже отруйна зсередини. Прозорий водянистий сік борщівника, потрапивши на шкіру, під дією сонячних променів спричиняє сильні опіки.
Борщівник росте майже на всій території України - у лугах, вздовж берегів річок та доріг, полів та лісосмуг, на добре освітлених вологих ґрунтах. За розмірами може сягати 6 метрів у висоту, утворюючи густі зарості. Під час цвітіння борщівник нагадує кріп, має великі квіткові шапки та розлоге листя. Найбільш поширена ця рослина у Львівській, Волинській, Закарпатській областях та на Прикарпатті.
«Розпізнати борщівник нескладно, у нього довге стебло, велике різьблене листя і дрібні білі квітки у вигляді великої парасольки. Він може досягати 4 метрів у довжину, а його листки виростають до 1-2 кв м», - розповідає вчитель біології Христина Кицмен.
Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною, прикривши цю ділянку одягом або пов'язкою. Уражену шкіру ретельно промити великою кількістю води та змастити засобом від опіків. Борщівник небезпечний не лише у період цвітіння. Адже насіння однієї рослини здатне породити десяток нових.
«Сам по собі сік борщівника не відразу подразнює шкіру. Можна без наслідків отримати значну дозу отрути, але якщо впродовж двох діб після цього зазнати впливу сонячних променів, то розвивається опік. Його ступінь залежить від кількості соку, що потрапив на шкіру, інтенсивності й тривалості впливу сонячних променів. Найнебезпечніший борщівник у період цвітіння, який триває практично все літо. Також ймовірність опіків зростає в ясні сонячні дні. Алергія на борщівник — досить поширене явище. Рослина виділяє безліч ефірних олій, має різкий характерний запах, який можна відчути за кілька метрів. Реакція може виникнути як при контакті, так і шляхом попадання алергену в дихальні шляхи», - каже Христина.
Але зараз борщівника немає у переліку регульованих шкідливих організмів. Тому, якщо ви мали контакт з росилиною, необхідно:
- промити шкіру під проточною водою.
- якщо сік потрапив в очі чи рот, ретельно промийти ці ділянки впродовж 15-20 хвилин;
- уникайте сонячних променів 2-3 дні, захищайти шкіру від прямих сонячних променів за допомогою одягу та парасольки;
- якщо площа опіків велика і ви відчуваєте нестерпний біль, підвищення температури – зверніться за медичною допомогою.
«Як людям застерегтись? Найкращий спосіб запобігти опіку від борщівника – не торкатися рослини. Борщівник швидко розростається, займаючи ті місця, де раніше його не було», – розповідає вчителька біології.
В Україні боротьба із борщівником ведеться на державному рівні. Згідно із статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України, знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних, сільських голів. Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення. Землевласники і землекористувачі, які не вживають заходів боротьби з бур’янами, у т. ч. з борщівником, несуть адміністративну відповідальність за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
«Зараз на Львівщині немає програми щодо знищення борщівників, оскільки ця рослина не внесена до переліку карантинних видів рослин, єдине, що не заперечує бюджетне законодавство – це боротьба із бур'янами та їхніми видами. Ще в 2017 році підготували розпорядження голови облдержадміністрації про здійснення в області комплексних заходів щодо боротьби з забур'яненням та ділянках територій», - розповів голова департаменту екології Гречаник Руслан.
Довідка
Наприкінці 1940-их радянський селекціонер П. П. Вавілов (не плутати з М. І. Вавіловим) з Інституту біології Комі АРСР переконав керівництво Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) в тому, що відновити зруйноване війною сільське господарство допоможе борщівник Сосновського — джерело дешевого і ефективного силосу для корму худоби. Як наслідок керівництво СРСР запровадило вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги.
Досвід щодо вирощування було перейнято з республіки Комі, де в суворих північних умовах борщівник був фактично безальтернативним порятунком, даючи ранній силос. Проте, в порівнянні з іншими культурами півдня, силос із борщівника виявилася звичайним за цінністю, дещо стійким до холоду, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке ставало непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Використання в вигодовуванні тільки для м'яса було не виправданим, тому запроваджену культуру з часом перестали використовувати. Розростання та визрівання покинутого та акліматизованого борщівника стало тихою катастрофою в колишніх місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння і значного його розповсюдження.
На побутовому рівні в Балтійських країнах та в Білорусі рослину також називають «Помста Сталіна», оскільки саме особисто за його розпорядженнями у 50-их роках масово засіювались борщівником пасовища в Польщі та Прибалтиці.
Христина ЧЕМЕРИС
Коментарі