Сильвестр Дрималик – блискучий вчений, медик, громадський діяч

Блискучий вчений, медик-практик, громадський діяч, доктор Дрималик усе своє життя працював на українській ниві. І відійшов у інший світ як військовий на службі.

Син священника

Сильвестр Дрималик народився в 1855 році у родині священника в селі Туринка, що на Жовківщині. Після народної школи, 1873 року, закінчив академічну гімназію у Львові. Після відівчився на медика у Відні.

У студентські роки став членом товариства «Основа». На той час у Відні було два українські студентські товариства — «Основа» і «Січ». Різниця між ними полягала, ереавжно, у прихильності до того чи іншого правопису. Члени «Основи» застосовували етимологічний правопис, а члени «Січі» — фонетичний, так що доходило й до суперечок. «Основ'яни» з часом обрали Сильвестра своїм головою. А 1878-го за його ініціативою всі члени «Основи» вступили до «Січі» за умови вживання етимологічного правопису.

Здобувши гарну освіту, лікар повернувся на українські терени та оселився у Жовкві. Там разом з адвокатом доктором Михайлом Королем створював основи для просвітянської та господарської організацій, заснував кредитовий кооператив «Народний дім», «Читальню», «Жовківську Руську Раду».

1882 року Сильвестр Дрималик одружився з Олімпією Пелех, донькою священика із села Мацошин, що на Жовківщині, і мав з нею трьох дітей: двох доньок і сина.

Дрималик також керував у Жовкві церковним хором, у якому співали і його діти. Був глибоко віруючим християнином. За заслуги перед церквою папа нагородив його Римським орденом.

Пізніше лікар оселився у Львові, в будинку №11 на вулиці Міцкевича. Цей будинок був власністю Українського національного музею (заснованого митрополитом Андреєм Шептицьким). На другому поверсі мешкав із сім'єю художник Олекса Новаківський (сьогодні там розташований музей митця), також мав свою майстерню художник Осип Курилас.

Лікарська діяльність

Мешкаючи у Жовкві, Дрималик одразу ж здобув довіру пацієнтів і добре ім'я здібного лікаря й доброзичливої людини. Інколи не тільки не брав від убогих пацієнтів винагороди за лікування, а й давав їм гроші на медикаменти чи складні операції. Легші операції виконував сам. У 1886 році Сильвестра Дрималика призначили міським лікарем Жовкви.

Дрималик готував популярні медичні видання просвітницького характеру. Наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. він запровадив рубрику «Лікарська пошта» у декотрих просвітянських книжечках «Общества ім. Мих. Качковського», що містила відповіді-поради лікаря на листи пацієнтів.

1906 року вийшов друком його «Лікарський порадник в слабостях людей». Оскільки наклад цього видання  швидко розійшовся, у 1921 роцi вчений-просвітянин видав його доповнену версію — «Порадник лікарський у всіх недугах людей», у якому використано найновіші  на той час досягнення світової медичної думки. Книга була розрахована передовсім на сільську інтелігенцію, яка мала поширювати медико-профілактичні знання серед неписьменної частини селян. Посібник містив найповніший перелік домашніх засобів, якими слід було рятувати пацієнта до появи лікаря.

Свій «Порадник» 1921 року доктор доповнив своєрідною популярною медичною енциклопедією «Ілюстрований лікарський порадник». Однак передчасна смерть не дозволила йому побачити вихід її у світ. Тільки у 1926 році за редакцією доктора Овчарського цей порадник видано під назвою «Лікарський підручник з ілюстрованим доповненням». У 1929  році побачило світ видання, яке містило працю Дрималика «Плекання дитини» (лікарський порадник для молодих матерів).

Сильвестр Дрималик був одним із засновників Українського лікарського товариства у Львові — УЛТ (офіційна тогочасна назва: «Руське лікарське товариство») у 1910 році, певний час був його головою. Метою УЛТ було згуртування лікарів-українців Галичини, збагачення їхнього духовного життя. Щотижня на засіданнях лікарі обговорювали тут наукові та професійні теми. Товариство видавало журнал «Здоровлє», присвячений санітарно-гігієнічним справам українського народу.

Під час Першої світової війни діяльність УЛТ майже згасла. Відновило свою роботу воно лише в 1919 році стараннями Дрималика. Він запросив усіх лікарів-українців до Львова, де відбулися загальні збори, що відновили товариство. Тоді ж було вирішено видавати місячник «Лікарський вісник», який, з невеликою перервою, виходив аж до «золотого» вересня 1939 року.

Директор «Народної лічниці»

Сильвестр Дрималик також постійно працював лікарем і певний час керував «Народною лічницею» у Львові, яка була, за його словами, «культурно-патріотичною інституцією серед більшості чужих елементів населення міста Львова».

«Лічницю» створили у 1903 році за сприяння митрополита Андрея Шептицького для того, щоб українське населення Галичини отримало доступ до оздоровлення, а українські лікарі мали змогу працювати за фахом, не будучи полонізованими.

Після відступу російських військ (червень 1915 р). амбулаторія потребувала майже цілковитого відновлення, бо весь інвентар і білизну забрали із собою російські війська. Ще частину інструментів реквізували для потреб австрійського «Червоного Хреста». Дрималик став третім директором «Народної лічниці» (після Євгена Озаркевича та Броніслава Овчарського) і працював тут до самої своєї раптової смерті в 1923 році.

Незважаючи на свій гуманітарний характер, «Народна лічниця» ніколи не була тягарем для суспільства, бо утримувала себе сама. Після війни припинились усі державні та комунальні види допомоги. Найголовнішим джерелом доходів інституції стали добровільні пожертви пацієнтів та підтримка української громадськості. За почином пана Дрималика лікарі-члени Українського лікарського товариства погодилися відновити безкоштовні консультації для незаможних в амбулаторії.

Лікар був незадоволений приміщенням «Лічниці», тісним та незручним, і вже в 1920—1921 роках став мріяти про будівництво великої української лікарні з поліклінікою. Разом з лікарем Іваном Курівцем захопились вони цією думкою, і вже в 1921 році на загальних зборах Товариства «Народна лічниця» постановили про початок збору коштів на будівництво такого шпиталю. Ця мрія почала здійснюватися у вересні 1930 року, коли освятили наріжний камінь майбутньої установи. 10 квітня 1938 року шпиталь прийняв перших пацієнтів.

Помер лікар 28 листопада 1923 року, він став жертвою сепсису, скалічившись, коли оперував у «Народній лічниці».

Похований Сильвестр Дрималик на 60-му полі Личаківського кладовища.

Підготувала Софія ДУДАР