«Я відновлююся досі». Як у Львові та інших містах справляються з пандемією (фото, відео)

Про це розповідають журналісти Дивись.інфо у спільному матеріалі разом із колегами з Ужгорода, Харкова та Луганщини про те, як українці дають собі раду з пандемією. Про те, як дають собі раду в пандемію в інших регіонах, читайте тут

“Я захворіла в листопаді минулого року, десь в середині місяця звернулася до лікаря, бо вже мала перші симптоми - боліло горло. Відтоді в мене почався лікарняний і до 5 грудня, тобто майже місяць, я хворіла - в мене було двобічне запалення легень, - розповідає про своє “знайомство” з коронавірусом журналістам Дивись.info львів’янка Анна Журба. - У мене не було температури й нічого з популярних симптомів, сталося так, що горло я вилікувала, прийшла до лікарки, відчуваючи себе повністю здоровою, з проханням закривати лікарняний. Але вона послухала мене, ледве-ледве щось почула в легенях і про всяк випадок відправила мене на рентген, а він показав двобічне запалення. На щастя, в мене була досить нормальна ситуація, що в лікарню ніхто не скеровував, та й на той час це було досить складно. Лікувалася я вдома. Але загалом це було досить дивно для мене, бо  зазвичай не хворію: у мене ніколи не було запалення легень, мене не “бере” грип переважно, температура у мене не піднімається ніколи вище 37,2 (хоча і в цей час у мене не було вищої від цієї температури), тому я не очікувала, що мене так сильно “хапане”. Тобто за всіма цими передумовами, я би мала мати легку форму хвороби, але ні”.

[dyvys_blockqoute text="За всіма передумовами, я би мала мати легку форму хвороби, але ні" author=""]

З отриманням негативного тесту відновлення Анни не завершилося. “Моє відновлення від хвороби триває досі. Після виходу з лікарняного я почувала себе значно краще, але ковід дуже дає по мізках: я багато всього забувала, не хотіла спати, спала лише тому що так треба було. І коли мене виписали й запалення вилікувалося, я відчула, що в мене мозок якось прояснився, але все одно до місяця часу ще була тривожність, тремор (я почала навіть за призначенням пити заспокійливі), також в мене була тахікардія, концентрація уваги була дуже хороша”.

Достеменних даних про всі симптоми постковідного синдрому та частоти їхніх проявів в Україні немає. Так само немає відповідних протоколів лікування. Медики принаймні не заперечують існування цього явища і за словами ексміністра охорони здоров’я Максима Степанова, близько 70% людей, які перехворіли на COVID-19 в Україні, потребують від трьох до шести місяців реабілітації. 

В Україні за офіційними даними МОЗ на коронавірус вже перехворіли понад 2,5 млн осіб. Якщо взяти до уваги ці слова про 70%, які потребують реабілітації, виходить, що в Україні на постковідний синдром так чи інакше страждає понад 1,5 мільйона людей. У світі термінологією про постковідний синдром оперують вже понад рік - з травня 2020. Його також називають long COVID або тривалий ковід. У грудні 2020 року його навіть внесли до Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10). Дослідники з різних країн називають абсолютно різний відсоток пацієнтів, які мають погане самопочуття через кілька тижнів після перенесеного коронавірусу (від 35% за даними американських дослідників до 87% за даними італійських).

“Десь за місяць мені стало краще, та я відчувала, що мені важко на легені, - продовжує свою історію Анна. - Спочатку я думала, що це минеться саме, а вже на початку березня (тобто через 3 місяці після лікарняного, - ред.) лікарка скерувала мене до пульмонолога і в мене виявився другий (з чотирьох) рівень легеневої недостатності. Тобто не відкривалися повністю бронхи. Відтоді я лікувала легені, в принципі я досі проходжу інгаляції. Вже лікарі кажуть, що з легенями все нормально, але треба закріпити результат”. 

Найбільш поширені симптоми – задишка, біль і важкість за грудиною, головні болі, біль в суглобах і спині, випадання волосся, стоматологічні проблеми, різкі скачки температури і тиску, тахікардія, запаморочення, проблеми з шлунково-кишковим трактом і серцево-судинною системою.

“Я відчуваю, що в мене гірша стала пам’ять, тобто хвороба досі не минулася повністю, - ділиться Анна. - Зараз можу забувати елементарні якісь слова, важче їх формувати в речення і загалом важче концентруватися на кількох речах одночасно. Я помітила, наприклад, коли я у звичайному стані іду й розмовляю з подругою, то коли переходжу дорогу, не можу чути й розуміти, що вона мені говорить, бо концентруюся на інші речі. Тобто не можу робити двох речей одночасно і це незвично для мене, тому з цим потрібно щось робити, можливо, вітаміни пропити”. 

Що кажуть у МОЗ

Так званий «постковідний синдром», або тривалість проявів симптомів коронавірусної хвороби, може тривати 12 і більше тижнів від початку захворювання. Про це повідомив професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця Сергій Дубров. «Після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби тривалий час пацієнти потребують допоміжної респіраторної підтримки, навіть коли у них вже нема реплікації вірусу, тобто коли ПРЛ-тест є негативним», – пояснив Дубров.

[dyvys_blockqoute text="Пацієнти потребують допоміжної респіраторної підтримки, навіть коли у них вже нема реплікації вірусу, тобто коли ПРЛ-тест є негативним" author=""]

За інформацією професора, станом на сьогодні частота міокардитів, пов’язаних із COVID-19, в Україні менша, ніж в інших розвинених країнах. Але китайські вчені у своїх дослідженнях пишуть, що в середньому частота міокардиту становить від 7 до 23%. Ступінь ускладнень корелює ступінь ускладнень з боку дихальної системи. Серед інших симптомів «постковідного синдрому» професор Дубров назвав неврологічні розлади, наприклад, тривала слабкість протягом декількох тижнів навіть після легкого перебігу, порушення сну й виражена слабкість. Нерідкими також є і когнітивні розлади – порушення пам’яті та функцій вищої нервової системи.

«Хоча станом на сьогодні немає чітких рекомендацій медичного лікування постковідного стану, проте більшість рекомендацій ЄС на США зводяться до відновлювальної терапії, фізичної реабілітації, повноцінного харчування та нормального сну. Але низка пацієнтів із чіткими скаргами потребує додаткового обстеження та корекції, якщо це потрібно», – резюмує професор.

Брак інформації

Вона говорить, що брак інформації про постковід - одна з серйозних проблем. “Мені бракувало інформації, бо мене це лякало в перші кілька днів. У мене були колеги, які так само перехворіли приблизно в той час, тому коли ми говорили про це в редакції, виявилося, що в них були такі самі постковідні синдроми, які в мене, і тоді стало легше. Але потім сталося так, що різним людям, скажімо так, на різне вдарило: у когось впав гемоглобін, у когось не минулася нервозність, у когось почалися з цукром проблеми”, - пригадує Анна. 

Щоправда через відсутність про толк олії лікування українці й досі не мають повноцінної інформації про постковід, численні коментарі експертів з теми лише заплутують, бо часто протирічать одне одному. «Я вже півроку доліковуюся від хвороби і вже таке враження, що це безкінечна історія я так, як було “до” вже не буде ніколи, - ділиться я Анна. - У моїй бульбашці достатньо про проблеми постковіду говорять, але вже пост фактум. І, мені здається, що є дуже багато різної інформації і бракує чогось однакового, тобто інформації, якій би ти стовідсотково довіряв. Зрозуміло, що це нова хвороба, яку ще недостатньо вивчили, я сама багато про це пишу, але навіть у нас з колегами були такі суперечки, наприклад, чи треба вакцинуватися тим, хто перехворів і через який час можна вакцинуватися. І ми досі про це сперечаємося, тому що різні фахівці говорять зовсім різне. Ми з цим боремося півтора року, але достеменна інформація досі невідома, бо всі говорять по-різному і саме це мене особисто лякає». 

Постковід на Львівщині

В. о. гендиректора ДУ «Львівський обласний лабораторний центр» Наталія Іванченко ще наприкінці березня повідомляла, що у Львівській області спостерігають звернення по медичну допомогу людей, які перенесли коронавірус. Люди звертаються до психологів, психіатрів, кардіологів, ендокринологів тощо, через те, що шкоду їх здоров’ю завдав перенесений коронавірус. Вона зазначила, що на сьогодні немає ні загальнодержавної, ні регіональної програми моніторингу людей, які перенесли COVID-19 (і страждають на, так званий, «постковідний синдром»), але в регіоні працюють над комплексною стратегією щодо цього питання. 

Натомість санаторії Львівщини вчасно переформатовують свою роботу, націлюються на реабілітацію постковідних пацієнтів. Вже понад два десятки закладів, що розташовані на бальнеологічних курортах, пропонують послуги з комплексної реабілітації. План реабілітації створюють індивідуально для кожного пацієнта, але головна умова для усіх пацієнтів – лікування ковіду у стаціонарі лікарні. Відновлення здоров'я пропонують 13 закладів у Трускавці, 5 – в Моршині та один – в Східниці. Такий курс вже пройшли щонайменше кілька сотень людей. І хоч для національних масштабів таких потужностей явно замало, це принаймні один з готових рецептів боротьби з постковідом.

Проєкт «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews”

Відео про те, як волонтери Харкова допомагають медикам, дивіться тут: