Вершини Євгена Марчука: чим запам'ятався політик

На 81 році життя 5 серпня помер Євген Марчук. Він десятки років був важливою постаттю в українській політиці.

Марчук народився 28 січня 1941 року у Кіровоградській області. Закінчив педінститут, але вчителем так і не працював.

Офіцер КДБ

Впродовж більш як 30 років Євген Марчук працював у спецслужбах УРСР, а потім незалежної України.

Євген Марчук працював в обласних управліннях КДБ, у центральному апараті. Перед розпадом СРСР був першим заступником голови КДБ УРСР.

Генерал армії Євген Марчук

У 1988 році він став главою КДБ в Полтавській області, а через два роки, вже в генеральському званні, став другою людиною в республіканському КДБ УРСР.

У його біографії також - робота в 5-му управлінні КДБ, яке займалося переслідуванням дисидентів. Дільність Євгена Марчука у цей період суперечлива і маловідома.

Проте деякі дисиденти вже у часи незалежності твердили, що Євген Марчук врятував їх від заслання. Він сам це підтверджував і розповідав, що його ставлення до цих людей сформувалося після того, як він вивчив архіви КДБ про національно-визвольний рух і особисто спілкувався із дисидентами.

Кучма і Марчук.

Однак досить швидко – у 1996-му – був усунутий з посади прем'єр-міністра. Тоді неофіційно казали, що президент відправив Євгена Марчука у відставку через те, що він, мовляв, займався своїм політичним іміджем.

Євген Марчук політику не залишив і на парламентських виборах 1998 року був другим номером списку СДПУ(о), головою якої незадовго до виборів став Віктор Медведчук. Марчук навіть очолив фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді, але згодом порвав з цією політичною силою і створив власну партію – Соціал-демократичний союз.

Президентські амбіції

Пояснення відставки з прем'єрської посади «формуванням політичного іміджу», очевидно, мали під собою ґрунт. Оскільки вже у 1999 році Євген Марчук йде у президенти. Він став суперником Леоніда Кучми, який його призначив, а потім звільнив з посади прем'єра.

Марчук у 1998.

Євген Марчук сподівався домовитися із кількома кандидатами у президенти про зняття кандидатур на його користь. Вони навіть створили «Канівську четвірку» для переговорів. Марчук вважав, що тільки так, не розпорошуючи голоси виборців, можна потрапити у другий тур виборів із Леонідом Кучмою і перемогти його.

Але так думали й інші учасники «четвірки» і, передусім, соціаліст Олександр Мороз.

Канівська четвірка.

У підсумку Євген Марчук отримав четвертий результат, суттєво відставши від Олександра Мороза. А Леонід Кучма у другому турі переміг Петра Симоненка.

Ще до обрання Кучми президентом на другий термін, між першим і другим туром голосування, він став секретарем Ради нацбезпеки і оборони України.

Міністр оборони

У 2003-2004 роках – Євген Марчук був міністром оборони України в уряді Віктора Януковича. Саме тоді відбулося протистояння між Україною та Росією навколо коси Тузла в 2003 році.

Він розповідав, що тоді «з великими труднощами» українській владі вдалося не допустити «гарячого розвитку цієї авантюри».

Фото: Укрінформ.

Але трохи більше ніж за рік Леонід Кучма знову відправив Євгена Марчука у відставку.

Причиною називали незадовільний стан із збереженням боєприпасів - саме за його керівництва Міноборони у Мелітополі сталися страшні вибухи.

А також незадовільне виконання доручення президента про демілітаризацію та розвиток Балаклавської бухти в Севастополі.

Однак сам Марчук вважав свою відставку дуже поспішною.

Перемовник по Донбасу

Після перемоги Майдану Євген Марчук намагався створити свій політичний проєкт під вибори в Раду-2006. Але його блок не зміг пройти в парламент.

Потім його діяльність не була публічною. Однією із причин називали стан здоров'я. Були серйозні проблеми із хребтом, якийсь час Євген Марчук перебував у лікарні - далися взнаки травми, отримані в автомобільній аварії.

Фото: Укрінформ.

За нового президента, Віктора Ющенка, став його радником.

З тих пір колишній прем'єр відходить на задній план і з'являється в активній політиці тільки в 2015 році - в складі Контактної групи по Донбасу.У 2018-2019 роках протягом півроку він її навіть очолює. Але незабаром йде і звідти.Зрідка він давав публічні коментарі. Наприклад, він виступав проти відновлення ядерного статусу України, вважаючи, що це об'єднає Росію і Захід проти Києва.

Особисте життя Марчука

Євген Кирилович був двічі одружений. Перша дружина Лідія народила йому двох синів - Тараса і Вадима.

Друга дружина - журналістка Лариса Івшина. Ще до шлюбу з Марчуком вона була його прессекретарем в уряді. А пізніше очолила газету «День».

Марчук разом з дружиною Ларисою Івашиною.

Євген Марчук захоплювався шахами та добре грав на фортепіано. Він зізнавався, що має у бібліотеці чи не усю світову класику.

А ще любив джаз - за імпровізацію.

Розмовляв англійською і німецькою мовами, які вивчив ще в педінституті.

Політичні погляди

На президентських виборах 2019 року підтримував генерала спецслужб Ігоря Смешка, якого знав понад 20 років. Євген Марчук також входив до керівних органів партії «Сила і честь», яку очолює Смешко. Причиною називав його підготовленість протистояти небезпекам, пов'язаним із зазіханням Росії на територіальну цілісність України.

Ігор Смешко.

Віддавав належне Петрові Порошенку як людині, яка змогла згуртувати міжнародну коаліцію на підтримку України, але яка мала, на його думку, проблеми із кадрами.

А до Зеленського ставився із симпатією, але визнавав, що йому вкрай не вистачає досвіду. «Дуже хороший металург раптом нейрохірургом вирішив стати, причому сьогодні», – казав він.

Політики про смерть Марчука

Петро Порошенко, політик, п’ятий президент: «Йому було нелегко, бо він одним з перших прокладав дорогу до європейської і євроатлантичної інтеграції. З його руки в офіційних документах вперше згадується про вступ України до НАТО як наша стратегічна мета».

Володимир Зеленський, президент:«Не стало генерала Євгена Марчука. Усе своє життя він присвятив захисту національних інтересів України. Завдяки зокрема його зусиллям у ТКГ на Донбасі був встановлений режим тиші, що зберігається дотепер. Його досвід – неоціненний. Щирі співчуття родині й близьким. Вічна пам'ять».

Дмитро Разумков, голова РВ:«Упродовж свого життя він неодноразово робив внесок у розвиток нашої країни».

Віталій Кличко, міський голова Києва:«Він був частиною епохи становлення незалежної України. Сильною особистістю, людиною з позицією, дуже мудрим чоловіком. І українцем, який вболівав за свою державу і працював на Україну».

Арсеній Яценюк, політик:«Гірка звістка, важка втрата для України. Видатний політичний діяч, патріот, людина-епоха, інтелектуал і візіонер».

Віталій Портніков, журналіст, політичний експерт: