«Талібан» повернувся: чи відвернеться світ від проблем України 

Таліби без спротиву захопили ключове місто на сході Афганістану – Джелалабад, після чого фактично останнім великим містом країни, яке ще перебуває під контролем афганського уряду, залишилася столиця Кабул.

Президент Ашраф Гані покинув Афганістан 15 серпня, внаслідок чого влада перейшла «Талібану», який оточив, а згодом і зайшов у Кабул. Гані перелетів до сусіднього Таджикистану, звідки він має прямувати до третьої країни, стверджують джерела.

Найвпливовіші члени команди Гані також втекли з країни. Це перший віцепрезидент і затятий критик «Талібану» Амрулла Салех, радник з національної безпеки Хамдулла Мохіб та голова адміністрації Фазла Фазлі.

Деякі високопосадовці і члени уряду лишилися в місті.

Аеропорт Кабула все ще під контролем декількох тисяч американських військових, які забезпечують евакуацію дипломатів, експатів та афганців, які співпрацювали з іноземними установами в Кабулі.

Хто такі таліби

«Талібан», або «студенти» мовою пушту, з'явилися на початку 1990-их років на півночі Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану. Вважають, що пуштунський рух вперше виник у релігійних семінаріях – переважно за гроші Саудівської Аравії, – які проповідували жорстку форму сунітського ісламу.

Ключова обіцянка талібів – у пуштунських районах, що межують з Пакистаном та Афганістаном, – полягала у відновленні миру та безпеки та запровадженні їхньої власної суворої версії шаріату, або ісламського законодавства, коли вони будуть при владі.

Таліби швидко поширили свій вплив з південно-західного Афганістану. У вересні 1995 року вони захопили провінцію Герат, що межує з Іраном, і рівно за рік – сто столицю Афганістану Кабул, поваливши режим президента Бурхануддіна Раббані – одного з батьків-засновників афганських моджахедів, які чинили опір радянській окупації. До 1998 року таліби контролювали майже 90% території Афганістану.

Афганці, втомлені від ексцесів моджахедів та міжусобиць після вигнання радянських сил, переважно вітали талібів, коли ті вперше з'явилися на сцені. Їхня рання популярність багато в чому була зумовлена їхнім успіхом у боротьбі з корупцією, стримуванні беззаконня та тим, що вони зробили дороги та підконтрольні їм території безпечними для процвітання комерції.

Але таліби також запровадили або підтримали покарання, згідно зі своїм суворим тлумаченням законів шаріату – наприклад, публічні розстріли засуджених вбивць і перелюбників та ампутації людям, яких визнали винними у крадіжці. Чоловіки повинні були відростити бороду, а жінки мали носити бурку, яка повністю закриває тіло та обличчя.

«Талібан» також заборонив телебачення, музику та кіно, не схвалював відвідування шкіл для дівчат віком від 10 років. Талібів звинувачували у різних порушеннях прав людини та злочинах у сфері культури. Одним з відомих прикладів був 2001 рік, коли таліби зруйнували знамениті Баміанські статуї Будди в центрі Афганістану, попри міжнародне обурення.

Надії на мирний договір виникли у 2013 році, коли таліби оголосили про плани відкрити офіс у Катарі. Але рівень недовіри усіх сторін залишався високим, а насильство тривало.

Хто досі чинить опір

У серпні 2015 року таліби визнали, що понад два роки приховували смерть мулли Омара – за повідомленнями, через проблеми зі здоров'ям у лікарні в Пакистані. Наступного місяця група заявила, що залишила в минулому тижні міжусобиць і згуртувалася навколо нового лідера – мулли Мансура, який був заступником мулли Омара.

Приблизно в той самий час таліби вперше після своєї поразки в 2001 році захопили столицю провінції, взявши під контроль стратегічно важливе місто Кундуз.

Муллу Мансура вбили під час удару американського безпілотника в травні 2016 року, і на його місце прийшов його заступник Хайбатулла Ахундзада, який і досі контролює угруповання.

«Попре майже блискавичне захоплення залишків провінційних центрів та самої столиці Кабула, які формально перебували під впливом обраної більшістю мешканців Афганістану та визнаної міжнародним співтовариством офіційної влади країни, на талібів вже зараз чекають серйозні випробування. Найперше вони зумовлені строкатою етнічно-племінною структурою населення Афганістану та нетривалістю союзів на рівні окремих вождів чи командирів збройних загонів. Похідним та вже навіть зараз відверто загрозливим до конгломерату сил, що отримав владу та подається для широкого загалу як таліби – учасники збройного руху випускників мусульманських релігійних шкіл (медресе) в Афганістані та Пакистані, стає організацію збройного опору таджиків на чолі з сином легендарного лідера афганських моджахедів Ахмад Шаха Масуду у Панджшенській долині», – пояснює Василь Гулай, доктор політичних наук, професор «Львівської політехніки».

«Наразі таліби контролюють всю територію, окрім Панджшерської ущелини, де влада де-факто належить таджиками, зокрема молодшому брату Ахмад Шаха Масуда – героя моджахедів ще 1980-их років. Відкритим є питання, чи таджики консолідують в Падшерській ущелині тих, хто зброєю буде готовий воювати з талібами на території усього Афганістану», – каже Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Де армія

Теоретично в афганського уряду зараз мала би бути перевага завдяки силам, які є у його розпорядженні.

На папері національні сили безпеки нараховують понад 300 тисяч бійців. Сюди входять армія, поліція та військово-повітряні сили.

Але в реальності у країни завжди були проблеми з необхідною кількістю військових і поліцейських.

Афганська армія та поліція мають непросту історію, наповнену численними втратами, дезертирством і корупцією. Деякі командири, наприклад, вимагали платню для солдатів, яких просто не існує - так званих «солдатів-привидів».

Спеціальний головний інспектор США з питань відновлення Афганістану у своєму останньому звіті для американського конгресу висловлював "серйозне занепокоєння через руйнівний вплив корупції… та сумнівну точність даних про реальний стан сил".

Джек Вотлінг з британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) каже, що сама афганська армія ніколи не знала, скільки точно військовослужбовців вона нараховує.

До цього, за його словами, можна додати ще й проблеми з оснащенням та моральним духом.

Афганських солдатів часто відправляли служити в регіони, де в них не було сімейних чи племінних зв’язків – а Афганістан, як відомо, це «племінна» держава. Відрив від племені вкрай негативно впливав на моральних дух афганських військових, і це одна з причин, чому частина афганських військових так швидко здавала свої позиції без бою.

Що далі

Трагічні події в Афганістані та падіння прозахідного уряду, безперечно, затьмарять інші питання інформаційного та політичного порядку денного світу в найближчій перспективі, принаймні в західних суспільствах. Погіршення безпекової ситуації в Афганістані продемонструвало й недооцінку з боку міжнародного співтовариства негативних сценаріїв розвитку після виведення американських військ.

«Якщо консолідується навіть відносна меншість озброєної опозиції талібам, тоді в країні може далі йти громадянська війна. Такий сценарій є поганим, адже означатиме, що біженців із Афганістану буде більше. Але у найближчі місяці прагматична частина талібів може зробити вигляд, що «проблеми Пандшеру» як невідкладної немає та зосередиться на вирішенні внутрішніх питань. Однак якщо таліби будуть надто послідовними у боротьбі з вирощуванням наркотиків, це може також стати приводом для збройного опору ним тих, хто, крім маку, нічого не вирощує», - Андрій Мартинов.

У Кабулі, найімовірніше, постане уряд, на чолі якого буде «Талібан», кажуть аналітики.

Минулого разу, коли «Талібан» правив у Афганістані, влада була сконцентрована у руках «Аміра аль-мумінін» чи «повелителя правовірних». Повелитель був головою держави і найвищою владою. Цю посаду займав мулла Омар, засновник і духовний лідер «Талібану».

«Талібан» відкинув демократію та вибори, назвавши їх «закордонним імпортом».

Досі невідомо, чи таліби планують відновити свій жорстокий режим.

Наявна нині інформацію вказує на те, що ісламісти планують знову запровадити чимало репресивних та ретроградних законів у Кабулі, адже так вони діяли у багатьох захоплених містах та містечках Афганістану.

Таліби заборонили жінкам працювати поза домівкою, суттєво обмежили доступ до освіти для дівчат та заборонили жінкам виходити з дому без супроводу чоловіків. Були й звістки про примусові шлюби між молодими жінками та талібами.

Навіть за такої ситуації ісламісти намагалися створити більш помірний образ: вони обіцяли поважати права жінок та гарантували безпеку як афганцям, так й іноземцям.

Аналітики стверджують, що США зможе впливати на поведінку «Талібану». Для цього треба пропонувати міжнародну допомогу нужденній країні, а руху талібів – офіційне визнання.

Вашингтон робить ставку саме на те, що «Талібан» не захоче лишатися ізольованим від світу, як це було у 1990-их роках, вважають оглядачі.

З огляду на те, що «Талібан» контролює вже майже всю країну, незрозуміло, настільки вже для них є важливим міжнародне визнання.

Чи знизиться міжнародна увага до України

Існує високий ризик відходу на другий план та зниження міжнародної уваги до України. Першою «жертвою» стане Київський саміт Кримської платформи 23 серпня. Логічно, що в головах лідерів та в кулуарних розмовах на полях саміту йтиметься швидше не про шляхи деокупації Криму від російського агресора, а про жахи нового афганського режиму та роздуми, що робити з Афганістаном далі. І, на жаль, очевидно, знову будемо чути тези про необхідність посилення діалогу та взаємодії Заходу з Москвою у врегулюванні гострої безпекової кризи в Середній Азії.
Трагічні події в Афганістані кинуть тінь на результати довгоочікуваного візиту Зеленського до Білого дому. Провал статусу Афганістану як особливого союзника США поза НАТО практично нівелює символізм та значення для України аналогічної домовленості по лінії Байден-Зеленський, пише Главком.

Наскільки може стати великою проблема біженців

В Афганістані триває політична криза, яка може перерости в гуманітарну. Відколи рух «Талібан» захопив владу в країні, тисячі людей штурмують аеропорти, аби покинути Афганістан. Західні уряди проводять евакуацію своїх і не лише громадян. Це стосується й України. Наші дипломатичні представництва в Таджикистані і Пакистані наразі формують списки українських громадян, які заявили про бажання евакуюватися з Афганістану. Станом на ранок 17 серпня 120 громадян України та членів їхніх родин виявили бажання виїхати з Афганістану. Це українці афганського походження та особи, які працюють за приватними контрактами.

«Характер та особливо масштаби біженства із Афганістану стануть очевидними вже за короткий період часу від початку реалізації на практиці політики нового політичного режиму, сформованого талібами. Проте вже зараз можемо говорити про те, що Афганістан залишили чи залишать у найближчому часу десятки тисяч мешканців країни, які були залучені у діяльність попереднього режиму, найперше через участь у державних та фінансованих іншими країнами й міжнародними організаціями програмах реформування різних сфер життя Афганістану від 2001 року. Найперше матимемо справу із політичною еміграцією, а економічна та національна еміграція буде розвиватися вже у короткостроковій перспективі та цілком очевидно в окремих випадках (кількох тисяч осіб щорічно) зачепить Україну як транзитну зону на шляху біженців до країн ЄС», - Василь Гулай.

За словами комісара з внутрішніх справ ЄС Ілви Йоганссон, Єврокомісія закликає до збільшення квот на переселення біженців з Афганістану. Як зазначається, жінки на території країни після її захоплення «Талібаном» перебувають в особливій небезпеці.

«Ми не повинні чекати, поки люди прибудуть до зовнішніх кордонів Європейського Союзу. Це не вихід. Ми повинні запобігти тому, щоб люди прямували до країн ЄС, використовуючи небезпечні, нерегулярні та неконтрольовані маршрути, що контролюють контрабандисти», - йдеться у заяві.

«Ситуація в Афганістані явно небезпечна, і певний час вона не буде безпечною. Тому ми не можемо змушувати людей повертатися до Афганістану», - додала Йоганссон.

Софія ДУДАР