Сьогодні Україна святкує 30-річчя Незалежності. Команда ІА Дивись.info запитала у різних людей, що для них означає цей день.

Алім Алієв, співзасновник ГО «Крим SOS»:

«Незалежність – це вміння розпоряджатися своєю долею у своїй державі без тиску зовнішніх обставин. Ми святкуємо 30 років відновлення незалежності.  Я зараз знаходжусь на саміті Кримської платформи, де беруть участь 46 держав, і дуже хочу, аби ми теж святкували якомога швидше перший рік деокупації».

Олег Височанський, директор Львівського «Будинку воїна», захисник Донецького аеропорту:

«Як і Великдень, День Незалежності для мене – це свято відродження, адже Україна раніше вже здобувала Незалежність. Ми повинні пишатися тим, що ми українці і маємо свою національну державу, де на першому місці має бути людина і справедливість, а вже потім – добробут. Чесний суд, справедливість, повагу до людини можна мати лише у своїй країні – у колонії цього ніколи не буде. Ми завжди будемо для наших ворогів кріпаками. Тому за Незалежність треба боротися. І те, що ми її відстоюємо, лише робить нас сильнішими».

Володимир Галузинський, журналіст:

«Незалежність – це передусім вибір, можливість мати вибір, нести відповідальність за всі свої рішення і самотужки обирати, які книжки читати, які фільми дивитись, до яких закладів ходити. І водночас це поняття набагато складніше, глибше і тонше. Це генетична пам’ять, яка, на жаль, не знала тієї незалежності, і отже, на найближчі кілька поколінь випала найбільш відповідальна місія, зберегти і передати те нащадкам. А для того – навчитися любити своє, рідне, навчитися поважати себе, аби поважали усі навколо. Перед нами дуже непростий і тривалий шлях, треба бути реалістами, ми лише на його початку. Але ми зможемо.

Також додам, крім мати незалежність, важливо розуміти, що з нею робити. Поки, на жаль, тотального розуміння в наших людей не спостерігається, але хочеться вірити, що таки оцінимо важливість незалежності ще до того, як виникне небезпека її втратити».

Ігор Дикий, зоолог та полярник, учасник чотирьох антарктичних експедицій. Кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології ЛНУ:

«Для мене Незалежність нашої країни – це перш за все пам’ять перед мільйонами українців, які поклали своє життя, щоб її здобути впродовж багатьох століть. Тому що Україна завжди була країною Вільних людей! Як каже давня мудрість, людина настільки ВІЛЬНА, наскільки дозволяє її страх. Я радію з того що за 30 років відновлення нашої Незалежності виросло не одне молоде покоління, яке нічого і нікого не боїться! Може вільно висловлювати свою думку, вільно мріяти, творити і мандрувати світом. Але слід пам’ятати, Незалежність важко здобути, але легко втратити. Тому в цей величний для нас день хочу згадати і низько вклонитися нашим хлопцям і дівчатам, які сміло боронять нашу Незалежність на Сході України. Слава Україні! Героям Слава!»

Дмитро Донченко, головний спеціаліст Міністерства молоді та спорту України:

«Незалежність нашої країни – це не дар, це не випадковість, це результат багатьох сподвижників історії України, які боролися за нашу свободу та ідентичність.

Незалежність – це можливість транслювати бачення кожного громадянина для рушійного прогресу та позитивних змін. Бо в незалежній країні є право бути не вислуханими, а й почутими.

Щасливий, що наша молодь зараз народжується в Незалежній і вільній Україні, які з дитинства несуть у собі культуру та духовну єдність нації, свободу дій та самовираження».

Володимир Жемчугов, учасник українсько-російської війни, провів 30 спеціальних операцій зі знищення військових об’єктів ворога та особового складу окупаційних військ. 29 вересня 2015 року при спробі захоплення противником підірвав себе, внаслідок чого втратив кисті обох рук і зір. Герой України:

«Для мене Незалежність України – це Перемога українців у 400-річній боротьбі за право бути господарями на своїй землі, за право говорити своєю мовою, за право використовувати свою культуру, мистецтво і релігію, за право розвивати і пишатися, шанувати та оспівувати своє коріння та історію, за право будувати своє життя і майбутнє.

Але моє теперішнє сприйняття саме 30-літнього ювілею, як просто людини, громадянина України – це отримання можливості приєднання України до Європи, можливість жити за європейськими законами і стандартами, можливість вільно працювати у вільній економіці, і жити заможно, щасливо та безпечно під захистом блоку колективної безпеки НАТО».

Дмитро Лозовський, ветеран українсько-російської війни, актор, байкер:

«Для мене День Незалежності – це та свобода, яку віками прагнула і виборювала Україна та українці .Це свобода здобута  кров’ю та потом солдат і оплакана сльозами матерів. Це вічна пам’ять про бійців, яких вже не повернути. Це свобода вільно дихати і вдихати запах свіжої хвої лісів або безмежних ланів . Це розуміти, що краще за твій дім тобі більше ніде не знайти. Незалежність – це те, ким є я і моя Україна, ми є вільними ми є незалежними!»

Романа Начичко, туристична агентка:

«Що таке незалежність? Для мене – це даність. Це те, що було з мого народження, є, і має бути в будь-якому випадку. Це те, за що боролись наші предки, а отримали ми – нове українське покоління. Тепер наш обов’язок – зберегти країну Незалежною. Любити Україну, любити українське, бути патріотами і передати це у спадок».

Андрій Салюк, громадський діяч, президент Благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова», віце-президент Українського комітету ICOMOS, голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури:

«Щоб розуміти, що таке незалежність треба знати, що таке залежність. Багато хто зараз незалежність сприймає, як даність, як щось, що є саме собою. Але це ті, які не задумувались, як це – на кожному кроці мати нав’язування абсолютно чужого. Починаючи з того, що не можна спілкуватися на ті теми, які вважаєш важливими. Тому для когось атрибути держави – тризуб і синьо-жовтий прапор – це щось, що просто є. А для когось – це символи, за які реально загинули твої родичі чи близьких та знайомих.

Незалежність – це слухати лекції рідною мовою, а не іноземною. Це вільне віросповідання – йти до церкви, зустрічатись з отцем і слухати літургію тієї конфесії, яку вважаєш своєю, а не нав’язаною окупантами. Це мати своє справжнє військо, яке захищає свою державу, нашу Батьківщину, а не йти служити невідомо заради яких інтересів, як хлопців відправляли в пізній совок у Афган чи щось подібне. Тільки тоді, коли усвідомлюєш, наскільки було боляче і важко її здобути, розумієш, чому так сприймали незалежність у серпні 1991 року. Не завжди є можливість те, що відчуваєш, передати словами. Це те, заради чого готовий багато що робити, щоби цю незалежність передати своїм дітям чи здобути для своїх батьків, я зараз про ті часи».

Всеволод Стеблюк, український вчений-медик, громадський діяч та бард, письменник, доктор медичних наук, професор, учасник Революції гідності та військовий лікар на війні на сході України, відомий з позивним «Айболіт», учасник боїв під Іловайськом, Народний Герой України:

«Що для мене означає День Незалежності? Важко сказати однозначно. З одного боку, це день, якого чекала Україна століттями. За незалежність поклали своє життя сотні, тисячі, тисячі тисяч найкращих синів та доньок України. За Незалежність України воював мій дід, який був солдатом армії УНР. Він не виборов незалежність і, напевно, все своє життя страждав від цього і вірив, що коли-небудь це станеться.

Ми вірили, коли молодими студентами виходили на граніт площі Жовтневої революції, на Майдан. І 30 років ми вже маємо незалежну державу, суверенну своєю територією, своїми законами, власне, із своєю владою. Хороша вона чи погана, напевно, це залежить від всіх нас. Як, власне, від нас і залежить розуміння того, що Незалежність для кожного.

Другий сенс Дня Незалежності для мене настав сім років тому, адже саме у цей день  2014 року батальйон «Миротворець» зайшов в Іловайськ. Це стало новим відліком часу для мене, для моїх побратимів, для тих, хто нас чекав, хто вірив, що ми повернемося. І, власне, з Дня Незалежності 2014 року перемінилася історія України ще раз, адже саме з цього часу розвіялися міфи про братські народи, тому що напередодні Дня Незалежності російська армія великими силами зайшла на територію України, щоби вбивати, як вони вважали, «братьєв».

А ще коли російські війська заходили великими силами на територію України, 24 серпня 2014 року відбувався красивий військовий парад, на якому був Верховний головнокомандувач, міністр оборони, начальник Генерального штабу, і замість того, щоби оголосити воєнний стан, аби мобілізувати всю країну на боротьбу з агресором, тому що це вже була не Антитерористична операція, а розпочалася російсько-українська війна у повному масштабі, вони приймали парад, вони святкували, було дуже весело всім. А в цей час ми перебували в оточенні. І саме з Дня Незалежності розпочався відлік Іловайської трагедії. П’ять днів, з 24 по 29 серпня, ми перебували в оточенні трьох кіл терористів, регулярних російських військ, і 29 серпня відбувся той самий «коридор смерті», в якому загинули майже 400 захисників України.

Тому сьогодні, коли питають, що для тебе День Незалежності, напевно, на першому місці це день, коли змінилася історія України і змінилася вона двічі: змінилася вона 1991 року і вдруге – 2014-го. Але, як би там не було, День Незалежності для більшості народу – це велике свято, це день визнання України як держави, це день, який ми повинні відзначати, можливо, військовими парадами, можливо, без парадів. Я не знаю, як краще. Для кожного День Незалежності свій, але це День народження нашої країни і я всіх вітаю з Днем Незалежності і вітаю нашу Україну».

Олександр Терещенко, колишній заступник міністра у справах ветеранів, ветеран українсько-російської війни, кіборг, був важкопоранений, Народний Герой України, письменник:

«Що для мене День Незалежності? Без сумніву, це найважливіше свято нашої країни. Традиційні урочистості, військовий парад і святковий настрій. В цей день я особливо гостро відчуваю щастя від того, що народився саме в час, коли Україна нарешті отримала Незалежність. Незалежність, за яку боролися і проливали кров мільйони українців в різні часи. Це відчуття гордості за мій народ і відчуття внутрішньої свободи та гідності. Водночас це усвідомлення того, що Незалежність не є подарунком долі, а потребує постійної готовності її захищати. Це щоденна відповідальність перед нащадками, рівно як і перед пращурами за її збереження та укріплення. Попри важкі поранення, я ніколи, жодної секунди не шкодував про те, що у 2014-му мав нагоду відстоювати нашу Незалежність. І будь-якої миті, не замислюючись, покладу душу й тіло зараз за те, щоби кожного року наставав цей День, найважливіший День моєї країни…»

Павло Фельдблюм, голова піклувальної ради Об’єднання іудейських релігійних організацій України, громадський діяч, публіцист, благодійник:

«Поки важко говорити про справжню незалежність. Так, ми вийшли з радянського Єгипту, отримали зовнішні ознаки незалежності, зупинили натовп «єгиптян», які все ще мріють нас повернути.

Так, вже 30 років (з 40) ми з перемінним успіхом боремося за справжню, внутрішню, ментальну незалежність і ця боротьба ще більш жорстока і виснажлива. І у нас немає шансу не перемогти в цій боротьбі.

Всевишній на нашому боці, без сумніву. Але як показує історія єврейського народу і через 40 років після Виходу, і після здобуття власної Землі, випробування далеко не закінчуються.

Тому зберігаємо спокій та чистимо зброю. Все буде Україна!»

Оксана Юринець, політикиняк, народний депутат VIII скликання, науковець, громадський діяч, кандидат економічних наук, професор НУ «Львівська політехніка»:

«Кожна людина хоче самостійно робити свій життєвий вибір. Бо будь-яке нав’язування з боку когось іншого – це шлях до того, аби прожити не власне життя, а стати всього лиш елементом чиєїсь чужої долі.

Так само і народ повинен сам вершити свою історію, а не бути засобом для досягнення мети інших націй. Добре знаємо, що для здобуття власного суверенітету Україні довелося пройти надто тернистий шлях. І в кожному попередньому поколінні знаходилося достатньо людей героїчного характеру для того, аби наш народ не перервався, не втратив своєї ідентичності та внутрішньої єдності.

Особисто для мене єдність українців у прагненні до побудови сильної і відповідальної держави є найвищою цінністю та найбільшою мрією. І я впевнена, що з кожним наступним Днем Незалежності ми стаємо дедалі ближчими до неї.

Тому в це велике свято щоразу наповнююся оптимізмом. Я впевнена, що моїй Україні все вдасться. І що уже незабаром наша держава стане невід’ємною частиною великої Європи. Що ми зможемо вільно пересуватися континентом без жодних віз чи штампів у паспортах. Але робитимемо це лише з туристичною метою. А працюватимемо вдома, розвиватимемо економіку держави і обов’язково зробимо Україну сильною».

Підготувала команда ІА Дивись.info

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.