Митрополит Епіфаній очолив Літургію у одному із храмів Львова

Перед Літургією митрополит Епіфаній освятив іконостас храму, що складається з 75 ікон, повідомляють у ЛМР.

Вчора, 11 вересня, Предстоятель ПЦУ очолив Божественну Літургію у день свята Усікновення Глави Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Богослужіння відбулось у храмі на честь Святої Трійці у місті Судова Вишня, що на Львівщині.

Сьогодні ж, 12 вересня, Блаженніший Епіфаній перебуває з візитом у Львові.

О 9.00 год відбулась Божественна Літургія у Свято-Вознесенському храмі м. Львова на вул. Любінській, 83. Перед початком Богослужіння відбулось освячення іконостасу. Блаженнішому Епіфанію співслужили: митрополит Львівський та Сокальський Димитрій, Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, Архиєпископ Рівненський і Острозький Іларіон та духовенство міста Львова.

До спільної молитви долучився і міський голова Львова Андрій Садовий.

З батьківським словом до духовенства, парафіян та львівської громади звернувся митрополит Київський і всієї України Епіфаній, Предстоятель ПЦУ: «Сьогодні ми маємо з вами велику радість із спільної молитви. Сьогодні ми разом великою громадою підносили свої молитви до Бога у цей непростий час випробування. Викликів дуже багато, але з Божою допомогою ми їх долаємо. Господь чує наші прохання і виконує їх на благо, бо ми, найперше, покликані дякувати Богові за ті всі благодіяння, яких Він нас сподобляє повсякчас. Ми настільки багато отримуємо Дарів від Бога, що звикли до цього, і вважаємо, що так повинно бути завжди. Але ми обтяжені людською плоттю, яка після гріхопадіння піддається спокусам. Вирують пристрасті, ми чинимо гріх, який відділяє нас від Бога. Це, ніби пісок, який починається із першої піщинки, але поступово його стає все більше і більше, він перетворюється у певний камінь. Так і наші гріхи, які ми чинимо, ніби і невидимо. Повсякденно маленький гріх до маленького збирається у великий камінь, який  тяжіє на нашій душі. І, інколи, він настільки тяжіє і віддаляє нас від Бога, що ми уже не здатні цього бачити, чути. Бо Господь повсякденно, бажаючи нашого спасіння, стукає у двері нашого серця. Але серце настільки закам’яніле і закрите, що не чує цього заклику. І тоді дуже часто трапляється, щоб виправити нас, – Господь посилає випробування: хворобою, якоюсь бідою. І тоді людина розуміє, що без Бога вона не здатна нічого доброго зробити у своєму житті. Тому будемо завжди пам’ятати про це, будемо вчасно віддавати Богові належне, не очікувати тоді, коли Господь примусово буде стукати у двері нашого життя через певні випробування, а завжди будемо вдячні Богові. Будемо належну частку свого життя, свого часу віддавати Йому.

Господь не прагне багато: протягом тижня ми маємо достатнього часу для того, щоби творити власні справи. Але день недільний, день воскресний – нам належить віддати Богові, навіть декілька годин чи декілька хвилин цього часу ми повинні присвятити власній душі. Бо для того, щоб ми існували фізично, ми повсякденно з вами споживаємо їжу декілька разів. Але душа, яка є безсмертною, – також потребує постійно духовної їжі. Тому, якщо ми не будемо живити свою душу добрими справами, словом Божим, справами милосердя, любов’ю до своїх ближніх, то духовно загинемо не тільки тут, у цьому тимчасовому житті, але отримаємо і вічні муки там, після нашого відходу. Бо тут, на землі, ми з вами обираємо ту вічність, у якій ми будемо перебувати неодмінно. Чи ми хочемо цього, чи не хочемо, чи бажаємо, чи не бажаємо, – але так створений світ, так влаштоване наше життя, що прийде межа, яка розділить: тимчасове тіло повернеться туди, звідкіля воно взяте, а душею – ми безсмертні, і як християни, прагнемо успадкувати вічне і блаженне життя. Але для цього нам тут, на землі, дається час, щоб ми обрали собі вічність. Ми маємо бути добрими, справедливими, відповідальними, виконувати Закон Божий. А якщо згрішили і впали, ми маємо можливість покаятися і отримати прощення через посередництво священнослужителя від самого Бога. Тобто, все у наших руках, все залежить від нас.

Сьогодні ми чули відповідь Господню юнакові, який цікавився тим, як він може наслідувати Царство Небесне. Що Господь сказав? Заперечну частку «не» – не вбивай, не кради, не перелюбствуй, тобто, не чини гріха. Але і сказав золоте правило для християн: «Любити своїх ближніх, як самих себе». І за словами святих Отців, якщо ти любиш, то можеш чинити усе, що завгодно, бо любов тобі ніколи не дасть можливості вчинити зло. Любов має властивість єднати. Любов об’єднує батьків з дітьми, чоловіка з жінкою, утворюючи союз родини, народи між собою, а де ворожнеча, де зло, ненависть, там ми бачимо руйнацію. Зло руйнує стосунки, гріх руйнує стосунки між людьми і народами.

І вже у новітній час, протягом цих останній семи років, на вівтар нашої Незалежності покладено тисячі людських життів. І ми цих людей називаємо нашими справжніми новітніми героями, які віддали своє життя заради кожного із нас. Ми повинні добре усвідомити істину, що сьогодні ми збираємося, молимося, радіємо, але маємо пам’ятати, що там, на теренах Сходу України хтось лежить в окопі заради того, щоб ми тут, у Львові, мали мирне небо над головою. Як ви чули під час Божественної Літургії, ми молимось за наших українських військових, щоб Господь укріпляв їх, найперше духовно. Якщо дух незламний, – то ніхто і ніколи нікого не поборе. А ми засвідчили, що духом  ми є сильною нацією, яка до кінця буде відстоювати свою територіальну цілісність. І наше покоління доведе, що ми є спадкоємцями тих попередніх, багатьох поколінь, які мріяли проте, чим ми з вами володіємо. А володіємо ми великим даром, але це, відповідно, накладає на нас велику відповідальність. Ми повинні цей дар свободи і Незалежності, як державної, так і церковної, зберегти, примножити і утвердити».

Також сьогодні у рамках візиту заплановані відвідини парафії Святого Володимира Великого на Сихові у м. Львові, проспект Червоної Калини, 89. Там митрополит Епіфаній перебуватиме з 16.30 до 17.30 год.

13 вересня, у понеділок, о 10.00 год відбудеться Божественна Літургія в присілку Заглина на святому джерелі. Після закінчення Богослужіння - закладення дерев`яного храму на честь Покладення Пояса Божої Матері.