дивись.info

Більше, ніж друг. 5 історій про любов, довіру і порятунок

Більше, ніж друг. 5 історій про любов, довіру і порятунок

Щосекунди Google виконує майже 95 тисяч пошукових запитів. Як знайти у цьому потоці інформації щось дійсно перевірене? Відповідь доволі проста — дивитися відгуки та дізнаватися враження інших. Саме вони допомагають знайти найкращі у місті магазини, готелі під час подорожі, ресторани для вечері або ж зоомагазин чи ветеринарну клініку для домашнього улюбленця

Разом із сервісом відгуків ТОП20 та нашими медіапартнерами в Ужгороді, Одесі, Сумах, Полтаві та Львові ми зібрали п’ять зворушливих історій про любов, довіру та порятунок. У них герої поділилися тим, як у їхніх родинах з’явилися домашні улюбленці, які є особливості догляду за ними, чи складно у містах знайти потрібних спеціалістів та як їх правильно обрати.

Спойлер: завжди перевіряйте інформацію. Тим паче, що тепер це дуже легко можна робити онлайн.

Подивитися відгуки у Львові

Наталія Лелик – власниця кавказької вівчарки на ім’я Рон. Це древня порода гірських пастуших собак. Кавказців рідко можна зустріти на вулицях Львова. Говорять, що представники цієї породи не створені для мешкання у квартирах, натомість вони неперевершені охоронці та пастухи овечих отар. Та Наталія з цим не погоджується.

«Дуже рідко можна побачити, що хтось гуляє з кавказькою вівчаркою. Звісно, їх можна побачити на виставках. Кавказьку вівчарку вважають сторожовою, адже охорона – їхня головна генетична функція. Навіть коли гуляєш з цією собакою, вона дивиться на усі чотири боки, ніби охороняючи периметр. Як на мене, твердження, що цей собака не пристосований для життя у квартирі – хибне, адже пес живе не з приміщенням, а з господарем. Звісно, ви не візьмете кавказця під пахву як йорка чи болонку. Однак головне – зв’язок, який виникає з собакою, щоби він став другом».

Заради собаки змінила професію і життя 

Поява кавказької вівчарки у домі Наталії — це водночас драматична та щаслива історія, яка змінила життя всіх її учасників. На момент, як жінка познайомилася з Роном, у неї мешкали вже дві собаки — лабрадор Чак та метис бельгійської вівчарки Нора. Саме тоді пані Наталія почала волонтерити у собачих притулках – привозила їжу, гуляла з собаками та шукала для них нових господарів.

Особливу увагу вона звернула на кавказця Малюка. З добродушним білим «ведмедиком» вони швидко знайшли спільну мову, та, на жаль, забрати його не могла: кавказька вівчарка — собака одного господаря. Про Чака і Нору годі й говорити — дорослий пес ніколи б не прийняв їх. Невдовзі у притулку з’явилася ще одна кавказька вівчарка — дівчинка, і вона була вагітна.

«Коли побачила цуценят, вирішила, що одне з них заберу. Не знаю, чим я тоді керувалася, але, напевно, хотіла врятувати його від тих умов. Народилося п’ятеро цуценят, та вижив лише мій Рон. Він був весь покусаний. Ми поїхали до ветеринара, а тоді я його забрала до себе назавжди».

Рон народився у 2014 році, зараз йому повних сім років. Хлопчик важить ні мало ні багато — близько 70 кілограмів. Хоча кавказець у пані Наталії з півторамісячного віку, важке дитинство позначилося на характері Рона — він з недовірою ставиться до чужих людей і тварин, а ось Нору він вважав мамою, а за Чаком повторював все, наче за старшим братом.

Щоби допомогти Рону, Наталя почала тісно спілкуватися з кінологами, а згодом навіть кардинально змінила своє життя.

Пропрацювавши 24 роки медсестрою, покинула роботу і склала екзамени на кінолога, а згодом відкрила власну кінологічну школу

Великий собака — мало проблем

«Рон — собака не вибагливий. Коли він у домі, його й не чути. Гавкає хіба якщо прийшов хтось чужий. Він не носиться по хаті, не гризе, жодної речі не знищив. Основне – влітку добре вичісувати шерсть, бо кошлатиться і утворюються ковтуни. А якщо він почне дерти ті місця кігтями, то може поранитися. Найменша подряпина — це відкриті ворота для інфекції.

Його не треба купати так, як маленькі породи, він не валяється у багнюці. Повернувшись з прогулянки, сам стрибає до ванни мити лапи. Крім того, Рон дуже тихий і спокійний. Я часом до нього кажу: «Роня, ти де? Я тебе загубила». І це в однокімнатній квартирі».

Наталія надає перевагу самотужки шукати потрібну інформацію про тварину, а раніше спілкувалася з клубами, розплідниками, також власників собак легко знаходити через соцмережі.

«Досить багато співрозмовників можна знайти на виставках. Я раніше часто так робила — приходила на виставку, просто знайомилася і розпитувала».

Улюблена їжа — те, що дає мама

На догляд за своїм улюбленцем Наталія витрачає теж не надто багато. Якщо тварина здорова, то відвідує ветеринара раз на рік для планового огляду і вакцинації. Середня вартість щеплення — 150-200 гривень і огляд теж недорого — гривень 100.

«Якщо ж собака захворів, доводиться витрачати більше. Аналізи, УЗД, обстеження тощо. Ми вже багато років ходимо до одного ветеринара, ще відтоді, як у домі з’явився перший собака — Чак. Для мене важлива людяність, увага та професіоналізм. Дуже важливо, коли лікар приділяє достатньо уваги. Ветаптеку зазвичай обираю ту, яка ближче до дому. Хоча важливо, аби там теж працювали фахівці, а не ті, кому важливо просто якнайшвидше продати. У хорошій ветаптеці завжди поцікавляться породою, віком тварини перед тим, як запропонувати щось».

Щодо їжі, то Рон охоче їсть сухий корм. «Є багато прихильників натуральної їжі, інші, навпаки, надають перевагу сухому. Рону на місяць потрібно приблизно 10-12 кг. Це до 1000 гривень, залежить від корму. Улюблена їжа — те, що дає мама. Він настільки мені довіряє, що візьме з моїх рук усе, навіть не нюхаючи — печиво, банан, будь-що. Чого не можна сказати про лабрадора Чака».

Щодо дружнього ставлення до тварин, то у Львові цьому тільки починають вчитися. Не так багато закладів можуть похвалитися табличкою «Dog friendly».

«Зараз ситуація покращується і ставлення до тварин теж, та водночас є багато людей, які не люблять собак, а власники кафе чи барів вважають їх розносниками бруду та інфекції».

Буває, що люди довкола реагують неадекватно. дивляться на мене, наче я не собаку, а крокодила вигулюю

У відпустку тільки разом

З появою собак у домі життя жінки змінилося. Довелося відмовитися від відпусток, принаймні у класичному розумінні слова.

«У відпуску я не їжджу і не залишаю їх самих. Звісно, є прекрасні зооготелі з гарними умовами. Так само у багатьох готелях теж є умови, аби поселятися разом з чотириногим улюбленцем. Але кавказька вівчарка – не маленький песик. А ось машиною подорожувати можна. Тому у відпустку тільки разом».

Попри свої досить таки серйозні розміри, Рон часто поводиться як дитина. Він панічно боїться пилососа і щойно почує його гул, поспішає заховатися. Любить загравати, ховатися чи стрибати як козлик. То перевернеться на спину і лапками закликає чухати йому животик. А ще він любить говорити з сусідкою – тільки почує, що вона на балконі, поспішає їй щось розповісти по-своєму, по-собачому.

Найстрашніше для Рона – залишатися самому. Господар – це весь його світ.

«Кавказька вівчарка – собака, якого неможливо підкупити. Це собака одного господаря, хоча він любить усіх членів сім’ї, інші для нього чужі, – пояснює Наталія. – З появою собаки моє життя змінилося не просто у кращий бік, а в найкращий».

Більше дізнатися ви можетет тут.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.