Індивідуальне навчання в Україні стає популярнішим: що кажуть психологи

1607436025_do
Фото ілюстративне. З відкритих джерел.

Дедалі більше батьків надають перевагу індивідуальній формі навчання.

Тим більше, карантин показав, що освіта поза стінами навчального закладу можлива, а в деяких випадках знання можуть бути якіснішими.

Психологи наголошують, що не кожній родині індивідуальна форма навчання підходить, а є діти, для яких така форма може бути навіть шкідливою. Проте якщо все правильно організувати, а не просто не віддавати дитину в школу і вчитися по мультиках, наголошує психолог Святослав Вікторенко, то матимемо якісні знання, які відповідають часові та потребам ринку.

Для українських дітей на сьогодні доступні такі форми індивідуального навчання: екстернат, сімейна освіта та педагогічний патронаж.

ІА Дивись.info поспілкувалася із експертами, аби з’ясувати плюси та недоліки індивідуальної форми освіти.

Дистанційне навчання – це велика відповідальність

«Батьки, які вирішили перевести дитину на дистанційне навчання, мають розуміти, що це дуже велика відповідальність, адже інформації від онлайн-шкіл дуже багато. Головне – правильно в ній зорієнтуватися», – переконаний психолог, засновник школи Alterra School Святослав Вікторенко.

Є також окремі спільноти мам, які організовуються, наймають куратора, який допомагає готувати їм дітей. Форматів дуже багато,  каже психолог.

У фейсбучній спільноті «Київські хоумскулери» 24 тисячі учасників. Тут шукають репетиторів, сайти, курси, підручники, пропонують свої послуги вчителі. Натомість батьки обмінюються досвідом, пишуть відгуки, шукають альтернативні школи. Окрім пропозицій з вивчення шкільних предметів, можна знайти пропозиції творчих занять: від курсу з вишивки до зустрічей зі стилістом. Цінова категорія від 100 гривень (заняття в групі) і вище. Заняття з китайської мови в групі, наприклад, коштує 250 гривень година. Півтори години роботи з глиною – 200 гривень, індивідуальні заняття з історії офлайн – 150 гривень.

Святослав Вікторенко каже, що якщо у молодшій школі батьки можуть ще взяти календарно-тематичне планування і за ним готуватися, то на класі шостому переважно здаються і шукають репетиторів.

«Всі ці формати потребують фінансових затрат, але вони не є значними. Як мінімум, це витрати часу, як максимум, грошові», – розповідає психолог.

Деякі батьки переходять із сільських шкіл, де їх або не існує, або є проблематика у навчанні.

За словами Святослава Вікторенка, зараз освіта переходить у ту фазу, коли батьки розуміють, що вони є замовниками освіти.

«І є дуже велике розчарування у державній освіті, яка дає дуже мало. Найбільша перевага альтернативного навчання – це змога обирати освіту для дитини, тобто стати замовником. Найбільш ресурсно затратна в цьому плані – це приватна школа, але в форматі репетиторів можна дати саме ту освіту, яку хочуть батьки.

З репетитором дитина проходить програму в три-чотири рази швидше, якщо це один на один або мінігрупа. Відтак у дитини залишається багато часу на свої захоплення поза шкільними речами. І це є найбільший плюс.

Якщо батьки обрали шлях просто не ходити в школу і по мультиках вивчати щось, то, очевидно, результату не буде і комунікація в подальшому у дитини просідатиме.

Я бачив наслідки такого навчання у дітей. Їм справді важко спілкуватися, реалізувати себе і входити у контакт. Але якщо ми говоримо про усвідомлених батьків, які згуртовуються, водять дітей на гуртки, на різні форми діяльності, які є безкоштовними і доступними. Не все впирається в гроші. Треба розуміти, що надзвичайно важлива  річ у підлітковому віці – спілкування. Просто сидіти вдома і ні з ким не комунікувати має дуже негативні наслідки», – підсумовує Святослав Вікторенко.

Чому сімейне навчання не всім підходить

«Сімейне (домашнє) навчання як одна із нових форм дистанційної освіти стало доступним для дітей України ще зовсім недавно. Все нове людьми зазвичай сприймається з обережністю, навіть острахом. Але все-таки є сім’ї, які мають своє бачення освіти і вирішують вчити своїх дітей вдома», – розповідає психологиня Любов Баланюк.

Вона ділиться своїм досвідом і пояснює, чому її дитині, як і багатьом іншим школярам, формат дистанційного навчання не підійшов:        «У моїй сім’ї ідея хоумскулінгу ніколи не розглядалася як варіант навчання доньки. Але минулий рік карантинних обмежень та, відповідно, дистанційного навчання показав, що навчання дитини вдома (перший рік навчання) вимагало  дуже багато  ресурсів від нас, батьків. Це при тому, що уроки проводили вчителі дистанційно онлайн, тобто мені й чоловікові доводилося лише допомагати у виконанні практичних завдань, сидіти біля доньки, коли вона читає чи вчить правила після уроків, здебільшого ввечері. Їй була потрібна наша присутність, підбадьорювання, а не додаткові пояснення навчального матеріалу. Наша дитина має велику потребу у спілкуванні з однолітками, вона лічить дні, коли зможе піти в дитячий колектив першого вересня, зустрітися зі своїми однокласниками.  Чому я описую нашу ситуацію? А тому, що кожна сім’я має свій стиль життя, будує свою реальність у міру своїх можливостей, бажань, переконань тощо. Коли я чую, що люди обирають для своєї дитини сімейну форму дистанційного навчання, то апріорі розумію, що на це є вагомі причини саме у цієї сім’ї і з повагою приймаю їхній вибір».

Із плюсів добре організованого домашнього навчання психологиня називає  відсутність страху (відповісти неправильно, отримати негативну оцінку, відповідати перед класом), наявність більше вільного часу для розвитку здібностей (навчання вдома займає менше часу, ніж у школі), ймовірно, вищий рівень самостійності, відповідальності, організованості, розвиток уміння самостійно вчитися, шукати інформацію, у старших класах більше часу для підготовки до ЗНО.

«На мою думку, більш доцільним сімейне навчання може бути у старших класах, коли дитина вже вміє організувати свій час, соціалізована. Також у такому віці дитина може теж висловити свою думку щодо форми навчання – чи хотіла б вона  навчатися вдома, чи все-таки краще у школі.

Вирішувати, яку  вибрати форму навчання для своєї дитини повинні батьки. Це рішення має бути усвідомленим. Слід пам’ятати, що дитина – це не частинка батьків, а окрема особистість. Тому інтереси дитини мають бути враховані насамперед», – розповіла Любов Баланюк.

Зміна – це завжди стрес

Практичний психолог, поведінковий терапевт Євген Суковський ставиться до навчання екстерном позитивно. На його думку, це один із варіантів, котрі повинні бути доступним для будь-якого учня для будь-якої родини.

Психолог розвіює побоювання батьків щодо можливих у подальшому проблем з соціалізацією дітей у колективі.

«Я би, можливо, менше переживав за роботу в колективі та згідно з графіком, оскільки на даний момент дуже багато професій не передбачає такої вимоги. Наприклад, індивідуальна зайнятість, як приватним підприємцем, роботи творчих професій, роботи сфери комп'ютерних технологій, прийом лікаря за певним графіком і багато-багато інших прикладів, де потрібно працювати певний час і виконувати певний обсяг робіт. Для дитини з індивідуальною формою навчання це буде дуже близьким і знайомим. Натомість я би звернув увагу на соціальну сферу спілкування, котру можна було б розвинути, напевне, в гуртках, спортивних секціях, клубах за інтересами», – розповів Євген Суковський.

І додав: «Зміна – це завжди стрес, але я би говорив про стрес у позитивному значенні як про стрес для розвитку. Класична система міняється, і багато хто відходить від класно-урочної системи, від розстановки парт одна за одною. Йдемо від кола до спільних проєктів».

За словами психолога, батьки традиційних цінностей, які звикли до невеликих змін, навряд чи будуть прихильниками індивідуального навчання. Проте, наголошує Євген Суковський, обидва варіанти мають право на існування зі своїми плюсами і зі своїми пунктами до розвитку.

Олександра ГЕРЦЮК-БАГАЧ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: