Об'єктивація жінки під виглядом норми: спорт та інші професії

Внесені до закону “Про рекламу” зміни набудуть чинності з 10 грудня цього року. Паралельно з цими змінами залишаються професії або ж цілі сфери життя, де боротьба проти подвійних стандартів до чоловіків та жінок тільки починається, й стосується це не лише України. Це історія і про підбори на військовому параді (які через суспільний резонанс таки скасували), і про сексуалізацію бортпровідниць, офіціанток та покоївок, і про обов’язковий макіяж для частини спортсменок та про багато іншого. Сексизмом та об’єктивізацією наскрізно пронизані багато сфер нашого життя.

Подвійні стандарти у спорті як “норма”

Цьогорічна Олімпіада викрила чимало епізодів такого неоднозначного та подекуди дискримінаційного ставлення до спортсменок і одночасно продемонструвала епізоди боротьби з цими явищами. 

Наприклад, коли німецькі гімнастки виступили не у звичайному гімнастичному трико, а в закритих комбінезонах – це викликало значний не лише спортивний, а й суспільний резонанс. "Ми хочемо показати, що кожна жінка, будь-хто, може вирішувати, що носити", - пояснила тоді німецька гімнастка Елізабет Зайц. Показовою була також історія, коли гравчині з пляжного гандболу з Норвегії вийшли у шортах замість бікіні та отримали за це штраф тощо. Річ у тім, що за вимогами Міжнародної федерації гандболу, на жінках повинні бути плавки-бікіні, які щільно облягають фігуру, з вирізами для ніг під високим кутом. Бічні шви на плавках не повинні перевищувати 10 см. А от для чоловіків стандарти форми розроблені менш детально. Їхні шорти повинні бути “не дуже вільними”, а по довжині – не менше, ніж на 10 см вище коліна. Подвійні стандарти та об’єктивація як вони є.

Виконавча продюсерка Радіо Культура, учасниця кампанії проти сексизму «Повага» Ірина Славінська впродовж Олімпіади пояснювала на сайті Суспільного особливості цьогорічної Олімпіади щодо протидії сексизму: «Одяг на спортсменах і спортсменках не є “невинним” або “нейтральним” знаком — він може потребувати додаткових історичних і гендерних коментарів. Тема одягу на жінках, які беруть участь у спортивних змаганнях, знову виникла вже під час Олімпіади — тепер уже в контексті виступів німецьких гімнасток, які теж виступили проти сексуалізації жіночої спортивної форми. Цікаво, що це системний опір спортсменок, який відбувається і за підтримки їхніх національних федерацій спорту, і навіть за підтримки світових зірок шоубізнесу». 

І в цьому контексті самі ЗМІ могли би стати тим містком, який пояснював би суть дискримінаційних чи сексистських норм та сприяв би позитивним змінам. Щоправда, поки до цього далеко. За даними дослідження ІМІ на березень цього року рівень сексизму в українських ЗМІ подекуди доходив до позначки в 45% із усієї кількості матеріалів, що стосувалися жінок. Навіть якщо ви не стежите за жодним з видів спорту, в стрічці новин точно час від часу бачите повідомлення ЗМІ про “красунь”, які відзначилися спортивними здобутками. Особливу увагу приділяють, коли йдеться про досягнення жінок у (на думку цих ЗМІ) “нежіночих” видах спорту (футбол, баскетбол, бокс тощо).

Новин, де би підкреслювалася зовнішня привабливість спортсменів-чоловіків, ви майже не знайдете, а якщо і знайдете, то цей акцент буде переважно з відтінком іронії. Але щодо жінок іронії жодної,  а це і є елементом об’єктивації. Іншим елементом цієї ж об’єктивації є регламентований зовнішній вигляд учасниць спортивних змагань у ряді видів спорту. 

Об’єктивація: від форми до макіяжу

Цікаво, що норми щодо зовнішнього вигляду чи спортивного одягу в певних видах спорту є обов’язковими навіть для наймолодших спортсменів та спортсменок. Стосується це подекуди не лише самого одягу, але й макіяжу. 

“Ходимо на художню гімнастику, здається, з 4-х років, у відомий спортивний клуб, - розповідає мама однієї з юних спортсменок. - Там є різні рівні для дітей, тобто можна займатися з оздоровчою метою, або ж професійно. Відповідно, вимоги до тих дітей, що як і ми, ходять з оздоровчою метою, не такі суворі, як до тих, хто займається гімнастикою професійно. Але навіть у тих, хто займається з оздоровчою метою, є такі внутрішні змагання, щоб діти відчули, що таке спорт, що таке смак змагань. Звичайно, там є вимоги до зовнішнього вигляду. На тренування, які відбуваються декілька разів на тиждень, вони мають уніформу: купальник, лосіни, або болеро, коли прохолодніше. І обов’язковим елементом є гімнастична зачіска - це гулька. Коли мова йде про змагання, навіть всередині їхньої школи, то має бути обов’язково костюм яскравий, гулька і макіяж. Я сама з тим не стикалась, але чула від знайомих, в яких діти беруть участь в серйозних змаганнях, то є окрема оцінка за костюм. Тобто дитина виступає, але окремо оцінюють костюм, є окремий бал за це. Відповідно, ті мами одна поперед одною витрачають величезні гроші на костюми”. 

Цікаво, що гімнастки не завжди виглядали так, як зараз. Тобто раніше вимоги до форми, які нині є вважаються такими беззаперечними, вже радикально переглядали. 

“Щодо форми, то художня гімнастика має свою категорію костюмів, де немає шорт, але є купальники. І купальники я бачила двох типів: відкритого і закритого. для змагань більшість дівчат, які тренуються, беруть костюми напрокат. І таких фасонів закритого типу костюми бувають рідко. В основному є відкритого фасону. І тут вони є дуже різні: бувають скромніші, бувають блискучіші. Це вже дівчатка самі обирають, що їм до вподоби, а тут буває, що дитина може обрати щось більш відкрите, що я би для неї не обрала сама, але ж ти не поясниш, якщо їй сподобалося щось, то все”, - продовжує мама юної спортсменки.

Все частіше питання необхідності макіяжу для маленьких спортсменок, наприклад, у художній гімнастиці чи фігурному катанні, стає темою для дискусій. І ось що розповідає про свої відчуття щодо цього наша співрозмовниця: “Замислюватися над питаннями костюмів та макіяжу й доцільності того я почала пізніше. Спочатку сказали: зробити костюм і макіяж, то значить зробили костюм і макіяж. Інша справа, що до макіяжу на гімнастику я ставлюся як до макіяжу сценічного. Тобто макіяж для акторів є яскравий, бо на сцені повинні бути чіткими риси обличчя. Я для себе інтерпретувала вимогу щодо макіяжу як елемент виступу, бо ж у них так само має бути міміка, бо це ж танець, фактично, а макіяж допомагає увиразнитись. Єдине, що коли ми фарбувалися вперше, то я намагалася впросити нашу візажистку зробити дитячий макіяж, а вона все одно робила яскравий, дорослий такий. Але вона тебе не чує, бо хоче намалювати дорослу дівчину. Я бачила в інтернеті, як роблять макіяж гімнасткам, тому вже на другий раз робила сама. Взагалі в перший раз ми не планували її фарбувати, думали, вистачить помади. Тим більше, що перед виступом в них є тренування і той весь макіяж витерся, але нічого страшного - виступила. А на другий раз ми вже підвели трохи очі, трохи губи, щоб воно було достатньо яскраве для сцени, але не вульгарне. Все ж є певні вимоги і в нас немає цілі ламати цю систему”.

В офіційних вимогах до змагань з фігурного катання немає норми щодо макіяжу, у наказі Міністерства молоді та спорту “Про затвердження Правил спортивних змагань з фігурного катання на ковзанах” від 2018 року йдеться лише про “охайний вигляд” учасників та учасниць змагань та “відповідність костюма вимогам”. Водночас, мама однієї з юних фігуристок розповідає, що за її спостереженнями, на змагання підфарбовують усіх дівчат. Хлопців, натомість, не підфарбовують для виступу. 

Хай за дужками залишиться запитання, чи впливає макіяж та яскравий костюм на рівень умінь та техніки спортсменок і чому, в такому випадку, футболісти чи боксери виступають без макіяжу.

Відкритий одяг як вимога до учасниць деяких спортивних змагань часто виправдовують зручністю. У тенісі, наприклад, також є дуже формалізовані вимоги до жіночої форми. Співрозмовниця, яка змалечку багато років займалася цим спортом професійно, пояснює це зручністю для самих гравців. 

“Форма для жінок зазнала суттєвих змін, раніше дівчата грали в довгих спідницях, а чоловіки в довгих штанах, - пояснює співрозмовниця. - Зараз чоловіки грають в шортах, дівчата в спідницях або тенісних сукнях, що доволі зручно. Є нюанс: багато тенісних суконь та спідниць передбачають під собою шортики, що не дають ногам натиратися під час гри. І зазвичай під спідницею є велосипедки, якщо вони не комбіновані зі спідницею. Коли я займалася цим спортом, ніхто про сексуалізацію форми не думав. Тенісна форма набагато людяніша і більш продумана в плані зручності, ніж ті ж купальники для пляжних видів спорту, де дівчата змушені грати в синтетичних бікіні й топах”. 

При цьому, говорячи про актуальні зміни форм спортсменок у різних видах спорту та спротив до цих змін (наприклад, у пляжному гандболі) співрозмовниця зауважує: “З тенісом простіше, він настільки дорогий, що федерації б не ризикнули дичину з формою робити. Бо перш за все там цінується комфорт та стриманість”. Правила, які диктують тенісні федерації, часом дійсно демонструють гнучкість. Цьому свідчить випадок, що стався під час американського US Open. Французька тенісистка Алізе Корне на корті помітила, що вбрала майку навиворіт, вона зняла майку та вдягнула правильно. У цьому випадку не йшлося про публічне оголення: під майкою в Алізе був звичайний спортивний бюстгальтер. Проте, суддя вказав тенісистці, що вона порушила правила Асоціації жіночого тенісу (WTA). До чоловіків такої санкції би не застосували. Але після випадку суддя піддався критиці, а Асоціація змінила правила. Керівництво WTA оголосило, що Алізе Корне незаслужено отримала попередження і не буде покарана. Асоціація вирішила прояснити правила: тепер тенісистки можуть не йти в роздягальню, щоб переодягнутися.

І про позитивні зміни

Позитивні зрушення в цьому питанні дійсно є. Наприклад, в березні 2019 року Комітет міністрів держав-членів Ради Європи прийняв рекомендації щодо запобігання сексизму та боротьби з ним. “Акти «щоденного» сексизму у формі явно несуттєвої чи дрібної сексистської поведінки, коментарів і жартів перебувають на одному з кінців цієї залежності. Однак такі дії часто принизливі та сприяють формуванню соціального клімату, у якому жінок зневажають, їхню самооцінку занижують, а діяльність і можливості вибору обмежують, зокрема, на роботі, в приватній, громадській сфері та в онлайн просторі. Сексистська поведінка, як-от, наприклад, сексистська мова ворожнечі, може перерости в образи та погрози чи підбурювати до них, зокрема, до насильства або сексуального насильства, зґвалтування чи потенційно смертоносних дій”, − йдеться в документі. Сам же серед переліку сфер життя, де варто боротися з сексизмом культура та спорт посідають окреме місце. 

Та боротьба з сексизмом та об’єктивацією жінок триває не лише на міжнародному рівні. Зрештою, Україна також іноді задає тренди в питанні протидії сексуалізації жінок у спорті та певних професіях. 

Не секрет, що чимало сексистських рейтингів, які визначають “найсексуальніші жіночі професії” в топах відзначають бортпровідниць. Цьому є об’єктивна причина - ось уже понад 50 років ця професія має чіткі стандарти щодо зовнішнього вигляду, який відверто сексуалізує працівниць. 

“Разом з партнерами з Frame Fashion Consultancy ми занурилися в історію та проаналізували світову еволюцію форми бортпровідниць від початку 30-х років, − розповідає Маріанна Григораш, кервіниця відділу маркетингу української авіакомпанії SkyUp. −  Вона змінювалась залежно від духу епохи та від ролі, яку виконував екіпаж у польоті. Наприклад, спочатку форма бортпровідників була дуже схожа на військову. З роками з’явилась певна свобода у виборі кольорів та крою. А з початком так званої “сексуальної революції” 1960-70-х років багато американських компаній, таких як Southwest Airlines чи Delta Air Lines, почали активно експериментувати з образом своїх працівників. Яскраві та, часом, екстравагантні форми бортпровідниць стали звичним явищем того часу. Та вже у наступному десятилітті стиль екіпажів на бортах літаків почав тяжіти до строгих і консервативних форм. Єдине, що не змінювалось −  взуття на підборах та спідниці, або ж сукні (за поодинокими винятками), які мали підкреслити жіночий силует”.

Власне, саме українська авіакомпанія SkyUp і вирішила зламати цю усталену традицію й презентувала зручну форму для бортпровідниць, яка тепер дає можливість жінкам вбиратися у зручні штани та навіть кросівки. “Новий образ наших бортпровідниць відображає наше бачення. Ми трансформуємо ринок авіації, −  пояснює Маріанна Григораш. −  Бортпровідники — особлива професія, де насправді існує дещо ідеалізований образ. Багато людей  уявляють собі легку та безтурботну роботу в небі. Проте це не зовсім так. Ця професія передбачає велику відповідальність та активний рух. Тому нам було важливо створити форму, яка, в першу чергу, була б зручною для роботи. Ще одним драйвером змін виступили, безпосередньо, наші працівники. Ми провели низку глибинних інтерв’ю, щоб краще зрозуміти, чого вони очікують від нової форми. Вони хотіли, щоб їх форма викликала захоплення та повагу і при цьому була зручною та стильною. Ми всі були натхнені спільною ідеєю створити щось якісно нове. Те, що несло б в собі повідомлення світу, що було б продовженням нашої філософії. Її жваво обговорюють не лише профільні авіаційні медіа, а й у фенш-виданнях,  жіночих спільнотах, бізнес-медіа та ін.

Нам важливо, що люди позитивно відгукнулись на наш меседж — часи змінилися, змінилися й жінки. І наша форма є відображенням цього повідомлення. На противагу консервативній класиці прийшов новий, більш сучасний та комфортний образ "чемпіонки". Крім того, ми актуалізували одну з глобально важливих тем — прав жінок і гендерної рівності, і сподіваємося, що це стане поштовхом до глобальних трансформацій у поглядах та ставленні до жінок не лише в авіації, але й загалом”.

Нині гендерні стереотипи послаблюються, а все популярнішим стає рух за рівні права та можливості жінок і чоловіків. Частина цих процесів з об’єктивних причин триває повільно, але інші мають потенціал до миттєвих змін, як, наприклад, скасування дискримінаційних чи сексистських норм до зовнішнього вигляду в спорті чи інших професіях.  Можливо, численні приклади позитивних змін, які спостерігали щонайменше за цей рік, зададуть і глобальні тренди.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським пресклубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Медійної програми в Україні, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews