дивись.info

Нобелівські лавреати 2021

Нобелівські лавреати 2021

Сьогодні, 8 жовтня, відомо вже імена нобелівських лавреатів з фізіології та медицини, фізики, хімії літератури та премії миру. 11 жовтня стане відоме ім’я переможця у галузі економіки, яку вручають у пам’ять про Альфреда Нобеля.

Фізіологія та медицина

4 жовтня у Швеції стартував Нобелівський тиждень. У той же день Нобелівський комітет оголосив переможців у галузі фізіології та медицини.

Нобелівську премію з фізіології та медицини-2021 отримали американські науковці Девід Джуліус і Ардем Патапутіан «за відкриття рецепторів до температури і тиску».

Обоє науковців працювали в незалежних групах у 90-тих роках ХХ століття. На той момент вже було відомо, що подразнення із зовнішнього середовища передаються до мозку сенсорними нервовими волокнами. За це відкриття у 1944 році Джозеф Елангер та Герберт Гассер отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини.

«Наша здатність відчувати тепло, холод і натиск необхідна для виживання і лежить в основі нашої взаємодії з навколишнім світом.

У повсякденному житті ми приймаємо ці відчуття як належне, але як з’являються нервові імпульси, що ми відчуваємо температуру і дотики? Це питання з’ясували лауреати Нобелівської премії цього року», – зазначають на офіційній сторінці премії.

Науковці відкрили рецептори, які реагують на механічні подразники шкіри та внутрішніх органів.

Зокрема Девід Джуліус використав капсаїцин, гостру сполуку з перцю чилі, яка спричиняє печіння, щоб ідентифікувати рецептори у нервових закінченнях шкіри, які реагують на тепло. Патапутіан для цього дослідження використав чутливі до тиску клітини.

Ці відкриття дали початок інтенсивній науковій діяльності, яка призвела до швидкого розширення розуміння того, як наша нервова система відчуває тепло, холод та механічні подразники.

Лауреати відкрили нові ланки у нашому розумінні складної взаємодії наших почуттів з навколишнім середовищем.

Фізика

Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики трьом науковцям зі США, ФРН та Італії за «проривний внесок у розумінні складних фізичних систем».

Ними стали Сюкуро Манабе, Клаус Хассельман та Джорджіо Паризі.

Сюкуро Манабе з Прінстонського університету США та Клаус Хассельман, Інститут метеорології Макса Планка, Гамбург, Німеччина отримали премію за роботу: «Фізичне моделювання клімату Землі, кількісна оцінка мінливості та надійне прогнозування глобального потепління».

Джорджо Паризі з Римського університету нагородили за відкриття взаємодії безладу та коливань у фізичних системах від атомної до планетарної шкали.

«Відкриття, визнані цього року, демонструють, що наші знання про клімат спираються на міцну наукову основу, засновану на ретельному аналізі спостережень.

Цьогорічні лауреати сприяли тому, що ми глибше зрозуміли властивості та еволюцію складних фізичних систем», – говорить Торс Ганс Ханссон, голова Нобелівського комітету з фізики.

Сюкуро Манабе та Клаус Хассельман заклали основу знань про клімат Землі та про те, як людство впливає на нього, йдеться на сайті Королівської шведської академії наук.

Сюкуро Манабе продемонстрував, як підвищення рівня вуглекислого газу в атмосфері призводить до підвищення температури на поверхні Землі.

У 1960-х роках він керував розробкою фізичних моделей клімату Землі і був першою людиною, яка дослідила взаємодію між радіаційним балансом і вертикальним транспортом повітряних мас.

Його роботи заклали основу для розробки сучасних кліматичних моделей.

Приблизно через десять років Клаус Хассельманн створив модель, яка пов’язує погоду та клімат, відповідаючи, таким чином, на питання, чому кліматичні моделі можуть бути надійними, незважаючи на зміну та хаотичність погоди.

Його методи були використані, щоб довести, що підвищена температура в атмосфері пов’язана з викидами людиною вуглекислого газу.

Джорджо Паризі нагороджений за свій революційний внесок у теорію неупорядкованих матеріалів та випадкових процесів.

У 80-х роках Джорджо Паризі виявив приховані візерунки в невпорядкованих складних матеріалах. Його відкриття є одним з найважливіших внесків у теорію складних систем.

Складні системи характеризуються випадковістю і безладністю, і їх важко зрозуміти. Цьогорічна премія визнає нові методи їх опису та прогнозування їх довгострокової поведінки.

Однією із складних систем, що мають надзвичайно важливе значення для людства, є клімат Землі.

Відкриття дає змогу зрозуміти та описати багато різних і, мабуть, абсолютно випадкових матеріалів та явищ не лише у фізиці, а й у інших, галузях, як математика, біологія та нейронауки.

Хімія

Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з хімії німцю Беньяміну Лісту й американцю британського походження Девіду Макміллану за «розвиток асиметричного органокаталізу».

Це новий метод конструювання молекул за допомогою органічних каталізаторів, який застосують у фармацевтиці.

Відкриття вчених вплинуло на фармацевтичні дослідження і зробило хімію більш екологічною.

«Побудова молекул – це складне мистецтво. Бенджамін Ліст та Девід Макміллан нагороджені Нобелівською премією з хімії 2021 року за розробку нового точного інструменту для молекулярного будівництва – органокаталізу», – йдеться на сайті премії.

Каталізатори – це речовини, які контролюють та прискорюють хімічні реакції, а каталіз – це процес зміни швидкості реакції. Наприклад, каталізатори в автомобілях роблять речовини у вихлопних газах нетоксичними. Наші тіла також містять тисячі каталізаторів у вигляді ферментів, необхідних для життя.

До XXI століття хіміки вважали, що у світі існує лише два типи каталізаторів: метали та ферменти.

У 2000 році Бенджамін Ліст та Девід Макміллан незалежно один від одного розробили третій тип каталізу, який базується на малих органічних молекулах.

Він дозволяє синтезувати молекули за допомогою органічних каталізаторів.

«Ця концепція каталізу настільки ж проста, як і геніальна», – каже Йоган Аквіст, голова Нобелівського комітету з хімії.

Органічні каталізатори мають стабільну структуру атомів вуглецю, до якої можуть приєднуватися більш активні хімічні групи.

Часто такі каталізатори містять такі поширені елементи, як-от кисень, азот, сірка або фосфор.

Це робить асиметричний органокаталіз дешевшим у виробництві та екологічно чистішим.

Бенджамін Ліст та Девід Макміллан залишаються лідерами у своїй галузі, йдеться на сайті премії.

Література

Цього року премію отримав Абдулразак Ґурна «за його безкомпромісне та співчутливе занурення у наслідки колоніалізму та долю біженців у прірві між культурами та континентами».

Письменник народився у Занзібарі, а працював в Англії.

«Відданість Ґурни правді та його відраза до спрощення вражають.

Він може здатися похмурим і безкомпромісним, але водночас він із великим співчуттям та непохитною прихильністю стежить за долями окремих людей», – йдеться на сайті Нобелівської премії.

Абдулразак Ґурна народився 1948 року у Занзібарі, але був змушений мігрувати до Англії наприкінці 1960-х.

Ґурна почав писати у 21 рік, і хоч суахілі була його першою мовою, англійська стала  літературним інструментом.

Письменник розповідав, що в Занзібарі майже не мав доступу до літератури рідною мовою. Він надихався арабською та перською поезією, сурами Корану та особливо англійською літературою від Шекспіра до Найполя.

Премія миру

Нобелівську премію миру 2021 року вручили Марії Рессі та Дмитру Андрійовичу Муратову «за їхні зусилля щодо захисту свободи вираження поглядів, що є передумовою демократії та тривалого миру».

Ресса та Муратов отримали премію миру за мужню боротьбу за свободу вираження поглядів на Філіппінах та в Росії, повідомляють у Нобелівському комітеті.

«Вони представляють всіх журналістів, які відстоюють ідеали миру у середовищі, де демократія та свобода преси стикаються зі все більш несприятливими умовами», – йдеться у повідомленні премії.

Марія Ресса отримала премію за викривання зловживань владою, насильства та зростаючого авторитаризму у рідих Філіппінах.

У 2012 році вона стала співзасновницею та редакторкою сайту Rappler, який займався журналістськими розслідуваннями.

Видання жорстко критикувало політику уряду Філіпін щодо боротьби з наркоторговцями, яка перетворилася на терор з боку поліції.

Дмитро Андрійович Муратов протягом десятиліть захищав свободу слова в Росії в складних умовах

У 1993 році він був одним із засновників незалежної опозиційної газети “Нова газета”, редактором якої працював 24 роки.

«Нова газета» публікувала критичні статті про корупцію, насильство з боку поліції, незаконні арешти, фальсифікації на виборах, «фабрики тролів» та про використання російських збройних сил, як в Росії, так і поза її межами.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.