дивись.info

Кріпаки-2021: чому в Україні досі існує трудове рабство

Кріпаки-2021: чому в Україні досі існує трудове рабство
Рєпін. Бурлаки на Волзі.

За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 мільйона людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 мільйона жертв примусової праці. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), Україна входить у десятку держав, населення яких найчастіше потрапляє у процес торгівлі людьми.

Зібрався за кордон, а потрапив у рабство

За 30 років незалежності таких випадків було більше 260 тисяч. Із них 38% — молоді люди віком до 35 років, 68% — це чоловіки. 77% постраждалих мають вищу або технічну освіту.

У 2019 від МОМ отримали допомогу 1345 українців, постраждалих від торгівлі людьми.

«Загалом проблема трудового рабства в країні стоїть дуже гостро: цього літа Кабінет Міністрів України ухвалив програму щодо протидії торгівлею людьми до 2025 року. Вона включає в себе як посилення відповідальності за злочини, пов’язані з торгівлею людьми, так і розробку інструментів допомоги жертвам. В Україні навіть існують безкоштовні гарячі лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів за номером 527 (з мобільного) та 0 800 505 501 (зі стаціонарних телефонів). За різними оцінками на такі лінії в рік надходить близько 30 тисяч дзвінків. І ця статистика – це лише зареєстровані звернення», – розповіла ІА Дивись.info Ольга Чубенко, засновниця Jobian.com, сервісу пошуку роботи за кордоном.

Особливою проблемою для України є потрапляння у рабство при виїзді за кордон: у шахраїв є привід забрати у людини паспорт, після чого ошуканому вже складно діяти у правовому полі.

«Ми, як експерти у питаннях працевлаштування за кордоном, можемо сказати, що важливими факторами, які сприяють потраплянню людей до трудового рабства, є відсутність достовірної інформації про можливості працевлаштування та поширення стереотипів щодо цієї теми, а також незнання своїх прав. Навіть зараз є люди, які впевнені, що віза виглядає як окрема картка, а не вклейка в паспорт.

Наразі в інфополі є багато інформації щодо іноземців, які з метою потрапити далі у Європу через Україну, також стають жертвами трудового рабства. Це мігранти з Індії, Пакистану та інших країн, які не можуть потрапити в ЄС напряму», – розповіла експертка.

Вербування, переміщення та експлуатація

Іноді трудову експлуатацію, пов’язану з торгівлею людьми, плутають з шахрайством, але ці поняття потрібно розрізняти. Адже торгівля людьми включає три компоненти: вербування, переміщення і експлуатація.

«Щодо схем, які використовують шахраї, то, зазвичай, вони обіцяють дуже привабливі умови працевлаштування, часто навіть беруть гроші за свої послуги, а потім на місці банально ошукують людей – привозять не туди, куди обіцяли, забирають паспорти і експлуатують у всілякий спосіб. Особливо ситуація ускладнюється в тих країнах, де людині незнайома мова. Саме там більш вірогідно можна потрапити у халепу», – пояснює Ольга Чубенко.

Світова пандемія коронавірусу покращила умови для шахраїв, які хочуть нажитись на трудовому рабстві.

«Пандемія лише посилила проблему трудового рабства. За даними Державної служби статистики, у другому кварталі 2020 року, вже під час дії карантинних обмежень, рівень безробіття в Україні сягнув майже 10% і він невпинно зростає. Люди починають активніше шукати можливості роботи або підробітку за кордоном.

В зв’язку з пандемією багато країн закрили кордони, тому шахраї пропонують начебто легальним шляхом потрапити в омріяну країну. Людина платить кошти, її садять в автобус, на кордоні під приводом передачі документів прикордонникам забирають паспорт і потім через примус або погрози змушують працювати безкоштовно.

Нещодавно на ринку з’явилася нова афера, коли ромів чи молдаван з Одеської області перевозили у Францію як біженців. Влада виплачувала допомогу на цих людей, а організатори афери забирали кошти собі», – розповідає засновниця сервісу з пошуку роботи.

Рабство в Україні

Утім, небезпека чатує і в Україні. Наприклад, 20 вересня правоохоронці повідомили, що на Дніпропетровщині співробітники міграційної поліції звільнили з трудового рабства 60 людей.

Члени угруповання вербували людей з різних областей країни для сільськогосподарських робіт.Фермери мали у власності 500 га землі у Петриківському та Магдалинівському районах Дніпропетровської області. Для обробки полів та збору урожаю овочів вони пропонували робітникам пристойну платню. Натомість людей заселили у бараки й платили лише частину обіцяних коштів.

Під час обшуків у трьох підозрюваних правоохоронці вилучили зброю, набої, паспорти робітників, документацію, банківські картки, гроші та три автомобілі.

Затриманим повідомили про підозру за частиною 3 статті 149 Кримінального кодексу України (торгівля людьми). Затриманим загрожує позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

Трохи раніше, 9 вересня нинішнього року, повідомлялося, що суд Києва взяв під варту 5 учасників злочинної групи, які тримали в рабстві 120 людей. Підозрюваних заарештували на 2 місяці з можливістю внесення застави.

Відомо, що вони шукали людей на вокзалах Києва, Одеси та Дніпра, які були в складному становищі та не мали житла. Обіцяли їм роботу, безкоштовне житло та триразове харчування. Привозили завербованих на агрофірму на Дніпропетровщині й тримали в нелюдських умовах.

Робочий день тривав по 12-16 годин на добу, за який не платили. Харчували робітників сумнівною їжею і алкоголем. За людьми постійно наглядали, не дозволяли пересуватися, психологічно тиснули.

Правоохоронці провели 18 обшуків і визволили людей. Проти злочинців відкрили кримінальне провадження за торгівлю групою людей. Їм може загрожувати від 5 до 12 років в’язниці.

На Волині у червні цього року викрили 60-річну жительку села Вербаїв Луцького району, яка тривалий час займалася трудовою експлуатацією. Вона підшукувала потенційних працівників на ринках та автостанціях Луцька, пропонувала доглядати за коровами й обіцяла зарплатню за це.  

Опісля відвозила чоловіків до місця, де знаходились господарські приміщення, забирала в них документи, поселяла в хліві разом із худобою.  

За виконану роботу жінка не розраховувалася та погрожувала фізичною розправою, коли працівники залишать територію господарства. 

За скоєне фігурантці загрожує від п’яти до дванадцяти років позбавлення волі.    

На Херсонщині, у Кирилівці чоловік з Тернопільщини потрапив у рабство. Невідомі утримували його в Херсонській області, змушуючи безплатно працювати. У рабстві були й інші люди, доля яких поки що залишається невідомою. Чоловік врятував себе сам, він умовив місцевих жителів дати йому мобільний телефон і подзвонив додому. 

Знову ж таки на Херсонщині, в Генічеському районі, на території «лікувального закладу» правоохоронці виявили кілька десятків людей. Там люди з алко- та наркозалежністю мали пройти курс лікування та реабілітації, але замість медичної та психологічної терапії безоплатно працювали на організаторів. 

За даними слідства, директором центру є місцевий мешканець ㅡ пастор однієї з церков. Він заманював людей на «лікування» разом зі спільником, який мешкає на території тимчасово анексованого Криму. Мешканців центру залучали до робіт на будівництві та по господарству. Окрім того, пастор мав власний цех з ремонту меблів, де також працювали «пацієнти». Гроші за їхню роботу злочинці привласнювали собі. 

Як ІА Дивись.info повідомили у Офісі Генпрокурора, за останній рік було зареєстровано 142 правопорушення за статтею ККУ 149 (торгівля людьми). 43 справи було направлено до суду. Щоправда, ця стаття включає й інші види експлуатації, зокрема сексуальну. 

Стокгольмський синдром

ІА Дивись.info також поспілкувалася з гештальт-психотерапевткою Анною Мозговою.

Найпершим фактором, чому людина може опинитись у ролі жертви трудового насильства – це передусім скрутне становище в житті. Бідність, відчуженість, низька освіченість, правова незахищеність тощо штовхають людей по всьому світі на необдумані вчинки, і опинення в трудовому рабстві – один з них.  

«У кризі світогляд будь-якої людини звужується, вона бачить дуже небагато варіантів вирішення, тому і стає жертвою тих, хто хоче на цьому нажитися. Зарадити цьому процесу може лише наявність підтримки, людей поруч, які хочуть і здатні допомогти та не допустити «поганих» виборів вирішення проблем. Чому люди можуть залишатись і підтримувати такий хід речей – це може бути продовженням абюзивних стосунків, які вони мали вдома, або Стокгольмський синдром.  

Якщо в житті людина стикалась з різного роду насильством протягом довгого періоду, а особливо змалечку, надалі вона може сприймати таке ставлення до себе як норму. Це захисний механізм психіки, який не дозволяє пережити розчарування в тих, хто це насильство розпочав – частіше йдеться про батьків чи опікунів. Плюс такий досвід дуже пригнічує відчуття самоцінності людини. Якщо людину експлуатували в різних проявах вдома, вона може продовжувати таку лінію життя і на роботі, часто уникаючи усвідомлення, що так не має бути», – розповідає Анна Мозгова. 

Стокгольмський синдром також є захисною реакцією у відповідь на травматичні переживання. Людина з синдромом – жертва, яка прив’язується до насильника і починає відчувати до нього симпатію.  

«Існує 4 реакції на травму: бий, біжи, завмри і підлещуйся. Стокгольмський синдром є проявом останньої реакції в дуже інтенсивній мірі. Розповсюдження інформації, довіра до правоохоронних органів і наявність близьких підтримуючих стосунків у житті людини здатні запобігти та попередити розвиток проблеми трудового рабства», – пояснює психотерапевт.  

Софія ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.