дивись.info

Андрій Содомора – втілення живої античності: у Львові відбулася зустріч з видатним науковцем

Андрій Содомора – втілення живої античності: у Львові відбулася зустріч з видатним науковцем

У театральному центрі «Слово і голоС» відбулась зустріч з Андрієм Содоморою, українським перекладачем, письменником, науковцем.

Андрій Олександрович Содомора народився у 1937 року на Львівщині. Закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка, де здобув науковий ступінь кандидата філологічних наук і де зараз працює професором кафедри класичної філології. Содомора – найвизначніший перекладач античних творів українською сучасності, цією справою він займається понад півстоліття. Зі сторінок перекладів з латинської і давньогрецької до нас промовляє його голосом Горацій, Вергілій, Сенека, Овідій…

Андрій Содомора є членом Національної спілки письменників України, лауреатом премій імені Григорія Кочура, імені М. Рильського, також отримав обласну премію імені М. Возняка та літературну нагороду Антоновичів.

Його перша прозова книжка «Наодинці зі словом» вийшла у видавництві «Літопис» в 1999 році й отримала гарні відгуки читачів. Перша поетична збірка «Пригорща хвилин» – 2007 року. Поезію автор почав писати значно пізніше, аніж прозу, розуміючи вагу жанру і відповідальність.

2012 року з’явилася книга вибраних творів «Поезія. Проза» – підсумок тридцятирічної праці.

Він є втіленням живої античності, яка подарувала світу оригінальну творчість, а його праці вміщують багато роздумів, де у центрі уваги – слово і переклад.

Мета Андрія Олександровича – поєднати образне мислення з наукою та винести перекладознавчі проблеми на ширший читацький загал, не зменшуючи глибини дослідження.

Впродовж  вечора Андрій Содомора ділився з аудиторією спогадами про своє дитинство, родину, про численних відомих і маловідомих людей, які мали вагомий вплив на творче становлення його особистості. А також роздумами про свій численний перекладний доробок, поетичні, белетристичні й мемуарні оригінальні твори, зокрема про давньогрецьких драматургів і ліриків, римських письменників і філософів та про авторські книги.

Не могли не захоплювати аудиторію його роздуми про час.

«Наше життя минає в погоні за часом. Хтось із визначних людей, роздумуючи над цим поняттям, вжив термін «тиранія моменту». Він якнайкраще дозволяє зрозуміти – ми живемо від миті до миті. З цього зіткане наше життя. Це все, що в нас є, адже майбутнє не певне, воно існує лише в нашій уяві», – каже Андрій Содомора.

Про час задумувались і древні філософи, зокрема Горацій, який тлумачить вислів «Carpe diem» – лови день, не зазирай у майбутнє. Або Сенека, який сказав: «Немає значення коли збудеться те, що мусить статись, треба прагнути, щоб у будь-яку хвилину ми відчували, що прожили достатньо і відійшли у вічність насичені днями».

«Що таке час ніхто не знає. Хоч від Гомера до наших днів ми про нього роздумуємо як і про вічність. Вона для нас страшна, бо незвідана. А те, чого ми не можемо собі уявити – лякає», – продовжує Андрій Олександрович.

Також Содомора зачитував уривки зі своїх книг. Зокрема із книги під назвою «Про що писати…» Це своєрідна екранізація живої, в стані її народження, образної думки про найрізноманітніше, навіяне моментом. Від невловних порухів у світі людської душі, мікросвіту, – й до пейзажів макросвіту.

Говорить, що вона майже про ніщо. Однак це лише з погляду читача, який чекає на різкі повороти сюжету. Там такого не буде, там про те, що на душі.

Далі науковець задумується про поняття «золотої середини».

На його думку, знайти «золоту середину», не доходити до крайнощів – обов’язок будь-якої людини. Адже це найважливіша підвалина, яка тримає не тільки людину, а й увесь всесвіт. Якщо згадати слова античних мислителів, то Вергілій вважав, що міра має бути у всьому, тільки не в любові. Лише у неї нема межі. А відомий науковець Томас Едісон не визнавав міри в праці.

«Золоту середину» шукав і Горацій. Саме з нього 60 років тому я  розпочав свою перекладацьку діяльність. Мабуть, ним і закінчу. Тоді майже не мав уявлення, хто він такий. і от тепер звернувся до нього знову. Загалом же, Горацій близький мені передусім притаманною його вдачі самоіронією, схильністю до роздумів, тверезим поглядом на себе, на свої вади й недоліки. Я і сьогодні йду до нього −  поета, в чиїй творчості, мов у краплі води, бачимо всю античність.

Коротка повість про Горація «Наче те листя дерев», про яку так гарно відгукнувся критик Григорій Кочур, − фактично проба пера. Пам’ятаю й досі, як я розкошував у зібраному матеріалі, пробуючи зазирнути у життя поета. Цей відгук дуже вплинув на все моє життя .

Натомість про  «Відлюдника», який вийшов у 1962  році, він  написав дуже суворо, але прихильно. Вважаю, суворість і прихильність мають йти разом. Я й сам до своїх перекладів ставлюсь дуже прискіпливо і мушу зізнатись, ніколи не володів мистецтвом відпочинку», – згадує Содомора.

Відомий перекладач розповідає, що інтерес до античності відчув тоді, коли сів за студентську лаву, 1954 року. Взагалі хотів бути істориком, бо вже тоді мав бажання писати: історія, здавалось, постачатиме матеріал для писання. Однак на історичний факультет не вступив – перевели на класичну філологію. Відтоді Содомора переконаний, що  випадковостей немає. Під час навчання в університеті застав представників старої гімназійної школи та чимало інших цікавих постатей, літературні портрети яких згодом подав у книзі «Лініями долі». Вони й заохотили до перекладання.

Андрій Олександрович планує завершувати перекладацьку діяльність, але не заперечує, що й надалі писатиме прозу та поезію.

На завершення вечора Содомора поділився роздумами про наш час: «Сучасна молодь хоче отримати все і одразу, вона невитривала. Раджу їм звертатись до античних. Те, що стародавні філософи  зрозуміли ще тисячі років тому – як ніколи актуальне й зараз».

Анастасія БЕДРІЙ

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.