Зона ризику: чи готуються ротації в уряді

Крім міністра довкілля Романа Абрамовського, який сам написав заяву на звільнення, за інформацією з фракції «Слуга народу», там обговорюють можливе звільнення першого віцепрем’єр-міністра економіки Олексія Любченка, віцепрем’єр-міністра стратегічних галузей промисловості Олега Уруського. Заміну також шукають для міністра оборони Андрія Тарана та міністерки соцполітики Марини Лазебної.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук переконує, що наразі не планується голосування за зміну міністрів, крім розгляду відставки очільника Міндовкілля Романа Абрамовського.

«Я можу коментувати будь-які кадрові рішення тільки в разі, якщо є для цього підстави. От я можу сказати, що по пану Абрамовському підстава є. І ця підстава – його заява особиста, що він хоче скласти повноваження. Щодо інших членів уряду, станом на зараз, у мене підстав говорити про якісь кадрові «перезавантаження», «переміщення» немає. І некоректно в присутності уряду говорити про це, тому що вони потім живуть в очікуванні замість того, щоб працювати», – заявив Стефанчук.

Утім, кажуть есперти, кадрові рішення приймаються не у Верховній Раді.

«Називаються різні прізвища, але про те, кого будуть міняти, знають лише в одному місці і це не Кабмін та не Верховна Рада, а Офіс Президента. Кадрові рішення ухвалюють там. Хто в зоні ризику – це давно відомо. Вже кілька місяців там міністр оборони. Але тут є проблема – нема ким замінити. Є охочі стати міністром, зокрема з фракції «Слуга народу», але не всім подобається такий варіант. Тобто кадрові зміни будуть відбуватися не лише тоді, коли міністром незадоволені, але коли ще буде ким його замінити. Тому 2-3 міністрів з високою ймовірністю будуть міняти, а 5-6 – це, скажем так, широкий список. Теоретично це можливо, але якщо в кожному випадку будуть варіанти на заміну. Іноді кажуть не про звільнення, а про переведення на інші посади. Наприклад, з’являється інформція, що міністра Чернишова, який, до речі, на гарному рахунку у президента і його робота добре оцінюється, можуть перекинути на посаду керівника КДМА. Наскільки це правда, сказати важко. Я чув і протилежну думку, що цю інформацію розповсюджують недоброзичливці Чернишова», – каже політолог Володимир Фесенко.

Водночас він переконаний – кадрової революції не буде.

«Заміни в уряді – це не вперше. Заміни були влітку, навесні, наприкінці минулого року. До цього треба звиккати. Зеленський дуже вимогливий до окремих міністрів і якщо хтось з них не виправдовує його очікувань, то, як правило, за якийсь час такого міністра міняють на іншого. Це також було з губернаторами, там зміни постійно відбуваються. Буде зміна кількох міністрів, але не уряду в цілому і це не будеть масштабні кадрові зміни. Це просто стиль кадрової політики. Найімовірніше, для Зеленського і його найближчого оточення притаманний кадровий стиль характерний для бізнесу. Там якщо людину взяли на роботу, вона попрацювала якийсь час і нею незадоволені – її міняють, шукають більш ефективну кандидатуру. На державній службі традиційно були дещо інші підходи. І тут є ризик, що кількість охочих посісти посаду міністра, буде зменшуватися. Така проблема існує, бо має бути відносна стабільність у кадрах. Але, з іншого боку, це додатковий стимул для міністрів працюватиювати більш ефективно», – каже Володимир Фесенко.

На його думку, варто було б більш виважено підходити до критеріїв оцінки діяльності міністрів.

«Бо іноді йдеться не про ефективність роботи, а про протиріччя, інтриги всередині  Кабміну. Але в більшості до тих, кого кого поміняли, були серйозні зауваження. Наприклад, Степанов. Там були зауваження щодо вакцинації і організації роботи міністерства, до того ж проявилася його певна конфліктність. Крім ефективності роботи та виконання доручень президента, є ще командність. Чи працює людина з командою, чи на себе і іноді всупереч інтересам команди. От у Разумкова виникла проблема саме за цим критерієм – він фактично відірвався від президентської команди і по багатьох питання, зокрема принципових, він увійшов у протиріччя з президентською командою. Тому його поміняли. Якщо людина продукує  конфлікти, то вона зрештою йде з команди, як це було з Богданом. Тому цих людей поміняли», – каже Володимир Фесенко.

Натомість Михайло Басараб, вважає можливі ротації у кабміні свідченням системної кризи влади.

«Це вчергове підкреслює кризу компетентності, адже означає, що попередні призначення були невиправданими, помилковими, поспішними. Якими завгодно, тільки не ефективними. Це також свідчить про відсутність довіри та серйозну внутрішньокомандну боротьбу в оточенні Зеленського. Вони ніяк не можуть «умоститися», знайти оптимальний формат уряду і намагаються такими частими ротаціями підміняти реальні дії. Це таке домінування форми над змістом. Якщо немає позитивних змін – треба постійно когось призначати, звільняти і в такий спосіб імітувати бурхливу діяльність. У Зеленського є резерв людей, але це не означає, що є резерв кадрів. Так можна міняти людей до безконечності», – каже Михайло Басараб.

«Така зміна потрібна зокрема для того, щоби продемонструвати суспільству, що нібито влада реагує на проблеми і тому відбуваються кадрові перестановки. Крім цього, в уряді є люди, які відверто не справляються зі своїми обов’язками. Це стосується, зокрема, міністра оборони. А враховуючи загострення конфлікту президента з олігархатом, а особливо з Ахметовим, то не виключено, що посади може позбутися і прем’єр-міністр. Наразі це інтрига», – каже політолог Олександр Мусієнко.

Володимир ГАЛЕЧИК