Григорій Пежанський – інженер-архітектор, громадський діяч

Народився майбутній зодчий 1860 року в селі Пчани нині Жидачівського району Львівської області. Тоді це була територія Королівства Галичини та Володимирії з центром у Львові, яке входило до складу Австрійської монархії Габсбургів. Григорій закінчив гімназію у Стрию, де здобув базові та провідні на той час знання, враховуючи високий рівень, який давала тогочасна австрійська гімназія.

Згодом вступ до Львівської політехнічної школи на архітектурне відділення. Тут він здобув базові знання з фаху, проте за тогочасною поширеною практикою він вирушає продовжувати своє навчання в інших університетах. Його вибір падає на досить престижний у той час Цісарсько-королівський інститут у Відні, де після навчання Григорій отримує диплом інженера-архітектора, який давав йому можливості для подальшого кар’єрного зростання.

Григорій Пежанський розпочав свою роботу у Львівському магістраті, згодом перейшов на державну службу в намісництво, де працював радником з будівництва аж до 1924, переживши як Першу світову війну, так і зміну урядів і держав на Галичині протягом цього часу. Впродовж своєї творчої діяльності він стає членом Політехнічного товариства у Львові у 1888–1890 роках та з 1893-го – він постійний член товариства, а від 1896-го – пожиттєвий. 1895 року Григорій Пежанський навіть входить до правління товариства.

Григорій стає одним із засновників Українського технічного товариства, протягом певного часу він його очолював. Крім того, він був директором страхового товариства «Дністер» у 1917-1918 роках, членом Українського педагогічного товариства та Кураторії Народного Дому, а також членом Ставропігійського інституту у Львові.

Серед об’єктів створених Пежанським особливо виділяються трибуни стадіону на 8 тисяч глядачів поблизу головної алеї Крайової виставки 1894 року. Ним було створено проєкт низки корпусів Львівського університету, проте прикметно, що ним була здійснена і реконструкція будинку Галицького сейму, який 1920 року передали університету. Виділяється також його власний будинок на сучасній вулиці Вітовського, 22.

Серед інший проєктів архітектора, пов’язаних з університетом, особливо виділяється спорудження нового приміщення для бібліотеки Львівського університету, на сучасній вулиці Драгоманова, 5.

Протягом 1910-1912 років він керував спорудженням корпусів геологічно-палеонтологічного факультету по сучасній вул. Кирила і Мефодія, 6 і 8.

Ним було створено проєкт будівлі для жіночої учительської семінарії у Львові на нинішній вулиці Туган-Барановського, 7, реалізований 1899 року. Спорудженням займались Август Богохвальський і Юзеф Масловський.

Помер Григорій у Львові 1 січня 1925 року. Похований на Личаківському цвинтарі.