Діабет – не вирок: як жінці з Червонограда улюблена справа дає наснагу до життя

фото з фейсбуку Іванни

Іванна Боцян з Червонограда вже протягом довгого часу живе з цукровим діабетом. Жінка не може виходити за межі своєї квартири та знаходить відраду у рукоділлі.

Іванна Боцян з Червонограда вже протягом довгого часу живе з цукровим діабетом. Жінка не може виходити за межі своєї квартири та знаходить відраду у рукоділлі.

Пані Іванна розповіла ІА Дивись.info, з якими труднощами їй довелось зіштовхнутись.

«Я інвалід першої групи. В мене імунне захворювання з дитинства, а 2006 року ще додався діабет і він мене дуже зламав. Колись я мала хорошу роботу, гарну спеціальність, але сталось, як сталось», – розповідає жінка.

Вона давно нікуди не виходить, бачить чотири стіни і все.

«Я почала займатись рукоділлям, аби відволіктись від своїх проблем, від болю…Таким чином маю змогу спілкуватись з людьми, взаємодіяти із зовнішнім світом. Це дає мені стимул до життя, надію на завтрашній день. Дуже люблю роботу руками. Я і гачком в’яжу і спицями, колись вишивала, зараз вже діабет не дає цього зробити. В’яжу одяг для дітей і дорослих, різні іграшки. Хто що замовляє, те і роблю»,– каже Іванна.

Найважливіше для людини з діабетом – психологічна підтримка родини, друзів, колег.

«Це важливо в будь-якому віці і особливо, коли діагноз тільки поставили. Яку установку людина дасть собі – вирок це чи спосіб життя, так і буде жити.  Діабет не повинен руйнувати  життя та стати на шляху втілення мрій і планів на майбутнє. Історії людей, які навчилися жити з діабетом, тому дуже гарний приклад»,сказала Наталія Власенко, голова Фонду «Діабетик» в одному з інтерв'ю.

Пані Іванна ділиться, що її діяльність не приносить великого заробітку.

«Матеріали дорогі і ціни на них постійно ростуть. Мої клієнти – звичайні люди, високих цін не ставлю. Я не жаліюсь, замовлень маю достатньо. Деколи навіть не встигаю їх опрацьовувати. Роблю все для того, щоби клієнт був задоволеним своїм замовленням, щоб воно принесло йому радість. Це дає мені наснагу, наповнює мене. Стараюсь йти в ногу з часом. Хочу, аби мої вироби були сучасними, модними», – продовжує жінка.

Від держави допомоги вона не отримує. А пенсії у 2100 гривень не сильно вистачає.

«Моє заняття дозволяє мені триматись на плаву. Хоча б маю можливість купити собі ліки. У мене хороша лікарка, я постійно з нею на зв'язку і так помалу справляюсь. Через соціальні служби можна чогось добитись, але я нікуди не ходжу і до мене ніхто не приходить, не телефонує і не цікавиться. Так і живу», – зізнається пані Іванна.

Незважаючи на свою хворобу, люди з цукровим діабетом досягають успіху у житті, займаються улюбленою справою, приносять користь та радість іншим.

Довідка

У світі понад 425 мільйонів людей живуть із діабетом, в Україні – майже 1,3 мільйона, і ці показники щороку зростають.

Це хронічне захворювання, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін (гормон, який регулює рівень глюкози у крові).

Анастасія БЕДРІЙ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: