Польсько-білоруський кордон: помста Лукашенка чи гібридна війна РФ проти ЄС

Учора, 8 листопада, з'явились повідомлення про велику групу мігрантів, що рухалися до кордону у супроводі білоруських силовиків. Згодом сталися перші спроби прориву через кордон

Польща готується залучити до охорони державного кордону загони територіальної оборони.

ІА Дивись.info поспілкувалася з експертами щодо провокацій з боку Білорусі і ймовірних загроз.

Василь Гулай, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної  інформації  Національного  університету «Львівська  політехніка»,  голова ГО «Центр інформаційно-комунікативного менеджменту»:

«Події останніх днів на польсько-білоруському кордоні варто розглядати як елемент посилення гібридного тиску Росії на  Польщу, де Республіка Білорусь, чи  у даному випадку її прикордонні служби, є радше  обʼєктом, а не субʼєктом підготовки та прийняття відповідних рішень.

Цими днями бачимо добре організовану з логістичної точки зору та із відповідним медійним супроводом серію спроб прориву так званими біженцями (на даний час вони не мають відповідного міжнародного статусу, принаймні Білорусь не повідомляє, що ці здебільшого вихідці із Іраку та Сирії визнані нею такими, із відповідним ступенем правового захисту)  на територію Республіки Польщі, чий східний кордон є одночасно східним кордоном усього Європейського Союзу.

Дана спецоперація (чи кілька окремих спеціальних операцій) спрямована як  на послаблення позицій Польщі в ЄС, так й дестабілізацію суспільно-політичної ситуації у середині країни.

Щодо першої зовнішньої складової, то через російських «агентів впливу» в інституціях ЄС, Берліні та інших європейських столицях Москвою демонізується образ Польщі, яка порушує права біженців, що додається до інших «провин» правлячої від 2015 року партії «Право та Справедливість» перед тими, хто прагне монополізувати визначення позиції ЄС.

На відміну від попередньої Балканської міграційної кризи 2015 року, як відносно Литви кількома тижнями раніше, так зараз особливо проти Польщі, не бачимо реальних ознак допомоги ЄС у зміцненні  лінії кордону із Білоруссю, а навпаки – вимоги брюссельських чиновників перекласти всю відповідальність за ситуацію на польський уряд, який навіть має вже прийняти усіх біженців як країна першого притулку!

Це є також особливо виразно у контексті того, що Польща сьогодні у ЄС є чи не найбільшим противником введення в експлуатація нафтопроводу «Північний потік-2» на противагу лобістам «Газпрому» серед того ж керівництва (попереднього на чолі членом ХДС А. Меркель чи прогнозованого нового під проводом лідера СДПН О. Щольца) Німеччини.

За таких обставин показовим є те, що чомусь т.зв біженці не намагаються потратити до ЄС через Литву чи Польщу не із території самої Російської Федерації, тієї ж Калінінградської області, а через фактично буферну зону, номінально підконтрольну самопроголошеному президенту Білорусі Олександрові Лукашенку.

Щодо внутрішньополітичного  вектору реалізації актуальних дій спецслужб Росії, то, крім очевидних проблем соціально-економічного та мовно-релігійного характеру, що чекатимуть Польщу, якщо тратиться прорив кількох тисяч так званих біженців, я б окремо вказав на позиції окремих медіа, що позиціонують себе як опозиційні і для окремих українських колег-експертів є єдиним джерелом інтерпретації інформації про актуальну Польщу.

Найсвіжіший приклад, коли вчора на сайті «Ґазета Виборча» було розміщено фото іракського хлопчика, котрий нібито постраждав від сльозогінного газу, який використовують польські прикордонники та поліція, хоча насправді у мережі Інтернет за кілька годин до того з’явилося відео, як дорослі чоловіки пускають цигарковий дим в очі цієї дитини, щоб пішли сльози і було схоже на ураження газом. Чим вам не історія із «розіпʼятим хлопчиком» зі Словʼянська на початку російської збройної агресії на Донбасі весною-влітку 2014  року?!

Ситуація може набути  слабокерованого характеру, коли через провокації російських спецслужб та їхніх виконавців із білоруського КДБ загине хтось із біженців та може початися масований прорив польсько-білоруського кордону. Одночасно Польща вдається до усіх необхідних заходів, щоб не допустити прориву цього кордону, готова використовувати також окремі армійські частини та підрозділи військ територіальної оборони, оскільки лінія можливих провокацій є достатньо протяжною та не завжди обладнаною відповідними захисними інструментами».

Юрій Шуліпа, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики»:

«Чергова великомасштабна спроба незаконного перетину мігрантами білорусько-польського кордону – це акт агресії з використанням мігрантів проти Польщі та країн Європейського Союзу.

Лукашенко організував систему незаконної міграції та вчинення актів агресії з використанням мігрантів у відповідь на введення санкцій Європейським Союзом проти його злочинного, нелегітимного режиму. Натомість президент РФ Путін підтримує таку діяльність Лукашенка і сприяє в її проведенні як невід’ємного елемента 4-ої світової гібридної війни Росії проти Заходу.

Тому Путін і Лукашенко, об’єднані спільними задумами в боротьбі проти Євросоюзу, є однодумцями і соратниками.

Крім того, за розпорядженням Володимира Путіна в даний час російська влада готує залізничну інфраструктуру для перекидання афганських мігрантів з Узбекистану і Таджикистану на територію Республіки Білорусь. Кураторами спецоперацій з перекидання мігрантів є 1 служба ФСБ Росії і контррозвідка КДБ РБ.

Це означає, що Путін і Лукашенко готуються до здійснення в найближчому майбутньому широкомасштабних актів збройної агресії з використанням щонайменше десятків тисяч мігрантів проти країн Європейського Союзу. Причому, у разі провалу цих спецоперацій, планується перекидання мігрантів у примусовому порядку до ділянок білорусько-українського кордону, які найменше контролюються прикордонною службою України. Саме до цих подій, зараз потрібно активно готуватися.

Це означає, що України і країни Євросоюзу повинні негайно посилити охорону своїх кордонів, розмістивши на них обмежені контингенти поліції і збройних сил».

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Головна мета самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка ірраціональна – це звичайна помста за підтримку білоруської опозиції і за невизнання результатів виборів президента. Оскільки найактивнішу позицію в цьому питанні зайняли саме Литва та Польща, то і головна атака спрямована саме на ці дві країни. Досі ми бачили організацію нелегального перетину кордону в його найменш захищених ділянках. Проте обидві країни вже відреагували на цю ситуацію і суттєво посилили контроль над усією прикордонною лінією. Тому напруження зростає – Лукашенко вирішив підвищувати ставки, і кордон перейшла озброєна група. Якщо логічно передбачити розвиток подій, то такі озброєні групи можуть з’являтись і в подальшому, що може призвести вже до перестрілок з польськими або литовськими прикордонниками і до людських жертв.

На відвертий збройний конфлікт з країнами НАТО Лукашенко навряд чи наважиться, тому від причетності до таких дій він і надалі відхрещуватиметься. Коли всі «дірки» на кордоні будуть перекриті, можна очікувати організацію проривів кордону у пунктах пропуску багатотисячними натовпами неозброєних мігрантів, подібно до того, як зробив свого часу Саакашвілі. Вони провокуватимуть європейських прикордонників на застосування зброї, щоби використати криваві кадри у російській пропаганді. Не виключено, що з цією метою застосування зброї можуть організувати самі ж російські спецслужби, як це неодноразово вже траплялось в Україні, щоб потім звинуватити ЄС і НАТО у надмірній жорстокості».

Євген Савісько, експерт:

«Офіційний Мінськ свідомо нагнітає ситуацію на кордоні з Польщею. Є дві мети: перша – спровокувати Варшаву на збройні сутички, котрі потенційно можуть вирости в збройний конфлікт, і показати одну з країн-членів НАТО як агресора. А інша – відволікти увагу польського уряду та його союзників від підтримки України. Всі дії  Білорусі цілком корелюються з діями Росії. Насамперед з активними маневруваннями військ РФ поблизу кордонів з Україною та газовим шантажем.

Найгіршим варіантом може стати відкриття бойових дій на польсько-білоруському кордоні. Адже це матиме непередбачувані наслідки в цілому світі. Для цього досить однією фахово підготовленої провокації. В таких умовах Москва навряд піде на заміну нинішнього білоруського керівництва. І це ще одна причина провокацій на кордоні».

Оксана ДУДАР