Сьогодні в Україні вшановують пам'ять жертв голодоморів

27 листопада, у четверту суботу місяця, в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. Пам'ятна дата була запроваджена указом президента України 1998-го. 2006-го законом України Голодомор 1932-1933 років було визнано геноцидом.

Голодомор вирізняється від інших трагедій в історії тим, що довгий час його замовчували. Україна продовжувала жити в тоталітарному режимі, де за згадку про голод, не те що про умисне знищення людей, могли репресувати. У вже незалежній Україні очевидці та безпосередні учасники тих страшних подій боялися розповідати про пережите.

Втім, по крупинках правду про Голодомор ми відновлюємо досі, інформує 24 канал.

Наприкінці листопада у Києві туманно, сутінки наступають швидше, а люди шукають світлих і теплих місць. Тому тут, біля Музею Голодомору-геноциду, їх небагато. Багато натомість вороння, що кружляє над невеликою алеєю і голосно каркає. Від того постать маленької дівчинки, що стискає у руках п'ять колосків, здається ще більш беззахисною. Крихітна фігурка, відлита в металі, в осінніх сутінках нагадує справжню дитину. Розгублену, самотню, голодну, одну посеред великого міста.

Таких дітей, а чи ж знемоглих від голоду батьків з малюками на руках, на вулицях Києва у голодних 32 – 33 роках насправді були сотні, тисячі... По селах, на такій щедрій та багатій українській землі, від голоду у чорній безвиході вмирали мільйони. Мабуть, то найчорніша, найболючіша, найзамовчуваніша сторінка української історії.

Перші згадки про "голод у житниці світу"

Одним з перших про голод в СРСР світу розповів англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року. У газеті Manchester Guardian він описав свої враження від поїздок Україною та Кубанню, написавши про голод в Україні. Журналіст справді засвідчив масову загибель людей, але тоді не назвав конкретних цифр. Його репортажі були надруковані без імені автора, сильно відредаговані та розміщені глибоко всередині газети. Та навіть після цього комуністичний тоталітарний режим заборонив іноземним журналістам їздити по тих територіях країни, де панував голод.

Утім, першим, хто гучно заявив про Голодомор саме в Україні та випустив у світ статтю "Тут немає хліба", став журналіст Гарет Джонс. Британському журналісту вдалося покинути ситу Москву і побачити жахи Голодомору на власні очі. Після того, як кілька іноземних видань опублікували матеріали Джонса про смертельний голод в Україні, йому назавжди заборонили в'їзд до Радянського Союзу.

Фотоправда Александра Вінербергера

Рідкісними фотосвідченнями геноциду українців є світлини австрійського інженера-хіміка Александра Вінербергера. Він майже два десятиліття працював на підприємствах СРСР, у 1932 – 1933 роках саме перебував у Харкові. Там він зробив такі важливі фото мору українців. Вінерберг таємно створив понад сотню світлин, на яких зображені черги голодних людей біля продуктових крамниць, зголоднілі діти, тіла померлих від голоду, масові поховання жертв геноциду.

Геноцид

Вперше про Голодомор 1932 – 1933 років як геноцид українців заговорив науковець Рафал Лемкін. Власне він є творцем цього терміну. Лемкін першим із фахівців міжнародного права визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців як геноцид та проаналізував його в контексті міжнародного права.

Він зробив це в 1953 році у своїй доповіді "Радянський геноцид в Україні", яку виголосив перед тритисячною аудиторією, яка зібралася в Нью-Йорку вшанувати 20-ту річницю Великого Голоду в Україні. Цікаво, що стаття Лемкіна про радянський геноцид вважається у Росії екстремістським матеріалом.

При цьому, аналізуючи технологію українського геноциду, Лемкін розглядає його ширше, аніж лише знищення національності штучним голодом. Він виділяє чотири складові геноциду українців. Йдеться про:

1. Знищення української інтелігенції – мозку нації.

Це масові розстріли та заслання українських письменників, митців, науковців. Терор радянської влади проти українців, що також відомий під назвою "розстріляне відродження".

2. Знищення української церкви – "душі України".

Йдеться про ліквідацію Української автокефальної православної церкви, що відбулося в січні 1930 року.

Відновлення пам'яті

Із послабленням комуністичного контролю над суспільним життям у другій половині 1980-х років відновлюється пам'ять про Голодомор. Від 1993 року в Україні на державному рівні вшановується пам'ять безневинних жертв голодоморів. У листопаді 2008 року в Києві було споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. Загалом в Україні встановлено понад 7 100 меморіалів, пам’ятників і пам’ятних знаків, присвячених жертвам Голодомору.

"Геноцид призвів до появи в українців страху бути знищеними за прояви українськості і став причиною деформації української іден­тичності. Страх говорити правду про Голодомор, бути українцем, тривала депресія, бажання забути все, що сталося, призвело до втрати індивідуальної й колективної пам’яті, історичної правди про злочин геноциду та появи історичної колективної психотравми української нації. Нащадки жертв отримали травму геноциду – одну з найважчих серед інших видів колективних травм. Репресивна політика приховування комуністичним режимом правди про злочин геноциду та нищення історичної пам’яті призвела до по­дальшої травматизації української нації. Відсутність пам’яті про злочин геноциду в українців зумовила політичний і моральний дискомфорт та роздвоєння національної свідомості сучасного українського суспільства", - ідеться в повідомленні Національного музею Голодомору-геноциду.

• 27 листопада у храмах ПЦУ та УГКЦ відбудуться панахиди за жертвами Голодомору.
• 27 листопада о 16:00 - всеукраїнська акція "Запали свічку пам’яті" на згадку про 10 млн 500 тис. українців, знищених комуністичним тоталітарним режимом у 1932-1933 роках.

Скорботні молитви, церемонії покладання квітів і встановлення лампадок — всі ці заходи відбудуться на території Національного музею Голодомору-геноциду, біля Пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років на Михайлівській площі та інших пам’ятних місцях у Києві, містах і селищах і селах України.

Кожен в Україні може долучитися до збереження пам’яті та правди про Голодомор:

• 27 листопада о 16:00 у всій Україні відбудеться акція “Запали свічку пам'яті”: запаліть свічки та залиште їх на підвіконні в пам'ять про мільйони замучених голодом співвітчизників;
• запишіть свідчення від родичів-очевидців Голодомору та передайте їх до музею (місцевого, краєзнавчого чи Національного музею Голодомору-геноциду);
• віднайдіть старі світлини рідних людей;
• передайте до музею артефакти 1920-1930-х років (сорочки, рушники, предмети побуту тощо).

Українці ніколи не забудуть, що Голодомор – це геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців та їхніх намагань збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу.