дивись.info

«Процес 59-ти»: життя і боротьба члена ОУН Костя Березовського

«Процес 59-ти»: життя і боротьба члена ОУН Костя Березовського
Miejskie Zakłady Elektryczne. Згодом тут знаходився обласний НКВС.

Кость-Арпад Амвросійович Березовський («Арпад», «Карий», «Карпо», «Кречет») — український громадський діяч, член 51-го пластового куреня імені Святослава Завойовника. Член ОУН, референт пропаганди Крайової Екзекутиви ОУН. Учасник «Процесу 59-ти».

Народився Кость Березовський 16 лютого 1914 року у Львові. У родини була домішка мадярської крові, а тому Костеві дали ще й друге ім’я – Арпад (так звали засновника мадярської держави). Батько Амвросій тривалий час працював учителем математики й директором торговельної школи Товариства «Просвіта», очолював Організацію Українців Львова, був діячем Трудової партії та УНДО. Мати Марія займалася вихованням сина та молодшої доньки Марти-Наталі. Родина Березовських мешкала у 1920–1930-их роках в кам’яниці №14 на вулиці Генінґа (тепер вул. Харківська). 1941 року Амвросій Березовський був заарештований і засланий більшовицькою владою. Подальша його доля невідома.

Фотографії старого Львова

Частково середню освіту здобув у школах Львова, далі навчався приватно. Іспит зрілості склав екстернатом 1934 року в Академічній гімназії, після чого навчався на правничому факультеті Львівського університету.

Був активним пластуном, другом 51-го куреня ім. Святослава Хороброго (Завойовника). А 1932 року вступив до ОУН. Вже на межі 1932–1933 рр. його звинувачували в суді у Перемишлі в розповсюдженні націоналістичних летючок і приналежності до ОУН, але не змогли довести провини і звільнили з-під варти. Але через цю справу не зміг продовжити навчання в гімназії. У підпіллі працював де міг і де було потрібно – серед ремісників, студентів, спортсменів.

Виконуючи завдання ОУН, К.Березовський працював серед ремісничої та студентської молоді. 1934 року він став провідним редактором часопису «Студентський шлях» – органу Союзу студентських організацій під Польщею. Часопис, який виходив з 1931 року, очолювали раніше Микола Дужий, Володимир Янів. Наприкінці 1934 року польська влада закрила «Студентський шлях».

Того ж року Березовський був покликаний до керівництва Українського спортивного союзу (УСС) та його органу – щотижневої газети «Готові». Поряд зі спортивною тематикою редакція багато уваги приділяла ідейному вихованню молоді в національному дусі. Це викликало відповідну реакцію польської влади. Газету закрили, а К.Березовського та інших членів редколегії вислали «для перевиховання» до концтабору в Березі-Картузькій.

У процесі про вбивство Михайла Копача і Марії Ковалюківни (1937) Березовського засудили за участь у керівній мережі ОУН до 8 років в’язниці. Повітового провідника ОУН у Львові М.Копача і М.Ковалюківну застрелили боївкарі ОУН 22 квітня 1935 року біля Рясної Польської під Львовом за спробу створити альтернативну мережу організації в Галичині. Тодішній Крайовий провідник ОУН Лев Ребет так виправдовував цей чин у своїх спогадах: «Було безсумнівним, що це діють якщо не провокатори, то бодай авантюристи-самозванці. Скоро було виявлено, хто це є. З боку авторизованої зв’язкової клітини були пороблені заходи, щоб цим самозванцям чи провокаторам (а були дані, що це суміш одного з другим) підірвати ґрунт до підривної роботи, їхнє оточення було кількакратно перестережене перед небезпекою і посередньо також згадані авантюристи отримали пересторогу. Головний винуватець дістав навіть формальний усний наказ заперестати будь-яку підпільну роботу. Одначе він, хоч і знав або повинен був знати, що значить не виконати такого наказу, відмовився його виконати перед людиною, яка ризикувала собою, ідучи на побачення з непевною особою, щоб без зайвих трагедій зліквідувати справу».

Після нападу Німеччини на Польщу Кость Березовський вийшов на волю з польської в’язниці. Восени 1939 року він вступив на історичний факультет Львівського університету. Одночасно продовжував боротися проти більшовицького режиму. Крайовий провідник ОУН на Західноукраїнських землях призначив Березовського референтом пропаганди Крайової екзекутиви ОУН.

Але у вересні 1940-го він був заарештований енкаведистами. У доповідній записці від 30 вересня 1940 року нарком внутрішніх справ УРСР Іван Сєров повідомляв свого шефа Лаврентія Берію: «У березні-квітні Львівське УНКВС заарештував всіх членів крайової екзекутиви ОУН і основний актив цієї організації. Продовжуючи операцію з вилучення українських націоналістів та впроваджуючи в їхнє середовище агентуру, УНКВС у Львівській області встановило, що 1 вересня 1940 р. відбулася перша нарада Львівської крайової екзекутиви ОУН. 4 вересня 1940 р. у Львові був секретно вилучений керівник організаційного відділу новоствореної крайової екзекутиви Максимів, якій дав розгорнуті покази про роботу та контакти крайового центру ОУН. На основі цих показів та інших слідчих і агентурних матеріалів була здійснена операція щодо українських націоналістів. В результаті операції було арештовано увесь склад крайової екзекутиви, за винятком керівника організації Мирона Дмитра, який перебуває в глибокому підпіллі».

Заарештований енкаведистами Березовський був ключовим звинуваченим у так званому «Процесі 59-ти». Львівський обласний суд, який засідав 15–18 січня 1941 р. в будинку обласного НКВС (тепер вул. Вітовського, 55), засудив 42 молодих хлопців і дівчат до розстрілу за «антирадянську діяльність ОУН», що, згідно з текстом звинувачення, мала на меті «підготовку збройного повстання проти Радянської влади, захоплення влади в свої руки і створення т. зв. «самостійної української держави» фашистського типу за принципом: «Україна для українців».

14 квітня 1941 року Костя-Арпада Березовського було розстріляно.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.