30 років ЗСУ: як змінилась українська армія з початку війни

Поки восьмий рік триває російсько-українська війна, наші бійці мужньо боронять кордон і боряться за мирне небо над нашими головами.

Того ж дня було затверджено текст Військової присяги, яку в залі Верховної Ради першим склав міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов.

У День Збройних Сил України ІА Дивись.info з'ясувала, як змінилася українська армія з 2014 року та чого бракує нашому війську.

Те, що називають здобутками

«Найголовніше зміна, яка сталася за цей час – це те, що наша армія почала відроджуватися. Те, на що ми раніше не зважали і банально нищили, нарешті стало відновлюватися», - говорить нам Олена Мокренчук, учасниця війни з 2014 року, нині пресофіцерка ОК «Північ», перебуває  на фронті.

І каже, що суспільство врешті усвідомило, навіщо в країні військові та повернулось до бійців обличчям, показавши, що військові є потрібними, люди в них вірять.

«І знаєте, для чоловіків, в принці, дуже важливо відчувати себе потрібними. Саме цей момент і спрацював тоді, саме це  сформувало нашу армію. Там волонтери передають їжу та теплий одяг, дітки — малюнки, і ти справді розумієш, що потрібен саме там, що сидиш в окопах не просто так, а щоби в цих людей було нормальне мирне життя», – пояснює військова.

Олена Мокренчук говорить, що зміни почалися з харчування, бо саме із їжею для бійців на фронті спочатку були шалені проблеми. Нині ж все по-іншому. Загалом, каже наша співрозмовиця, змінилися формати поставки харчування.

Те саме стосується й одягу.

«2016 року українським захисникам вперше видали одяг, який вони носять донині. Берци, фліски – те, чого перші два роки просто бракувало», – каже пресофіцерка.

Так само, додає вона, почалося реформування озброєння.

«Безперечно, якщо порівняти стан української армії з початком війни, однозначно покращився за усіма напрямками: підготовка особового складу та отримання бойового досвіду, нові зразки озброєння і техніки, тилове забезпечення», — коментує для ІА Дивись.info Віктор Валєєв, учасник АТО, як на лінії, так і у Генштабі, нині є директором галузевої ІТ Асоціації.

Чоловік пригадує, як 2014 року як волонтер самотужки купував одяг і засоби зв'язку для ЗСУ. Уже 2016 року цього в бійців було вдосталь.

Олена Мокренчук натомість каже, що реформування зусібіч досі триває. Якщо говорити про внутрішні результати, то значну увагу у війську приділяють навчанню, оперують новими техніками та форми, завдяки чому, каже пресофіцерка, бойові дії виходять на сучасний рівень.

«Якщо в радянську армію брали якомога більше людей, серед яких більшість гинули, то нині навпаки: армія є більш технологічна: там, де раніше потрібно було ставити двох-трьох людей для спостереження, нині ставлять одну радіокамеру та одну людину, яка це все контролюватиме», - наводить приклад військова. 

І додає, армія нині стала більш точковою, у війську змінилася тактика ведення війни, більшість проблем вирішується дипломатичним шляхом.

Змінився також і гендерний склад військ, каже Олена Мокренчук.

Вона говорить, що сьогодні жінки в українській армії можуть обіймати будь-які посади, справа тільки в тому, чи є у людини ресурс (як фізичний, так і ментальний) виконувати поставлені завдання.

2014 року кількість військовослужбовиць в Україні була понад 14 тисяч, 1582 з яких – жінки, що належали до офіцерського складу, 12388 – особи рядового, сержантського та старшинського складу та 349 курсанток.

2020 року ця цифра вже становила 31 тисячу 758 військовослужбовиць (це 15,6% від загальної кількості). З них 4810 – офіцери (8,9%), 25780 – особи рядового, сержантського та старшинського складу й 1162 курсантки.

За даними Верховної Ради України, станом на 2021 рік у Збройних Силах України налічується близько 52 тисяч жінок. Це понад 10% всього особового складу, який бере участь в ООС.

Близько 8 тисяч жінок із 2014 року отримали статус учасниць бойових дій.

Що нині не так із ЗСУ

«З одного боку, початок війни не можна порівняти з поточною ситуацією щодо забезпечення, проте з іншого, на мою думку, стан ЗСУ мені видається гіршим, ніж у 2016-2017 роках», - ділиться Віктор Валєєв.

І пояснює, що є кілька критичних проблем, які необхідно терміново вирішувати.

«Так, ми розробляємо нове озброєння, проте «робочими конями» лишаються їхні радянські зразки. Це саме стосується і військової техніки. Хоча, які все ж зберігають значний потенціал щодо їх модернізації, зокрема за рахунок використання інформаційних технологій, проте мало що системно робиться у цьому напрямку», - говорить чоловік.

Із цим погоджується й Олена Мокренчук. Зі слів пресофіцерки, хоч нині на передовій є сучасна техніка, її все одно бракує.

«Зазвичай, є речі, які хочеться завжди вдосконалювати. Потрібно додати більше навчань, тому що навчений боєць — живий боєць. І зокрема, потрібно оновити техніку, яка не є такою затратною і точково впливає на хід бойових дій», - зазначила вона.

Пан Віктор також каже: «Більшість хлопців, з якими я був в АТО, наразі не дуже бажають продовжувати службу. Особливо, це стосується офіцерського складу, який постійно витримує тиск щодо необхідності безкінечної паперової роботи типу ведення «Журналу обліку втрачених рапортів щодо неналежного ведення журналів» і, на жаль, це не жарт: я працював з документами зі схожими назвами».

Однією із наголовніших проблем Віктор Валєєв називає систему управління військами.

«Ваховуючи чисельну і технологічну перевагу армії Російської Федерації над Збройними Силами України, яка не може бути оперативно компенсована навіть постачанням сучасної зброї від країн-союзників, найефективніший шлях — кардинальне підвищення якості управління військами, розгорнувши систему за усіма напрямками: від безпосередньо систем бойового управління, таких як «Дзвін», «Ореанда» тощо, до систем керування логістикою та кадрового обліку і засобів РЕБ», - пояснює наш співрозмовник.

І резюмує, що в цьому напрямкові нині спостерігається значний регрес.

Нині знову відчувається брак підтримки від суспільства, - завершує розмову Олена Мокренчук.

Вона каже, що видно, як люди знову збайдужіли щодо війська, пояснюючи це тим, що в бійців сьогодні все гаразд.

«Коли немає підтримки, тяжко виконувати свої задачі. Побутує думка, що військові зараз там заради грошей. Якби ж справа була в них, думаю, люди знаходили би безпечніший вид заробітку», – говорить прессофіцерка.

Як мінялась чисельність української армії

3 січня 1992 року розпочався процес приведення до добровільної присяги на вірність народові України дислокованих на українській території військ. Під юрисдикцію України перейшли 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії та 8 артилерійських бригад (9293 танки і 11346 бойових машин), бригада спецпризначення, 9 бригад ППО, 7 полків бойових вертольотів, чотири повітряні армії (близько 1500 бойових літаків) і окрема армія ППО. На час проголошення Україною незалежності чисельність військ в Україні нараховувала 980 тисяч осіб.

У червні 1992 року Верховна Рада України ратифікувала Договір про звичайні збройні сили в Європі, яким визначалися максимальні рівні чисельності озброєння і військової техніки для України. Відповідно до цього слід було скоротити кількість танків на 5300 одиниць, бойових броньованих машин – на 2400 одиниць, бойових літаків – на 477 одиниць.

19 жовтня 1993 року парламент розглянув План проведення організаційних заходів у Збройних Силах України. Була прийнята Постанова «Про загальну структуру, чисельність та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України», якою було визначено чисельність Збройних Сил – 455 тисяч.

Чисельність ЗСУ за час війни на Донбасі 

2013 року, до війни на Донбасі, чисельність Збройних Сил була 166 тисяч осіб, що становить на 289 тисяч осіб менше, ніж постановою 1993 року. Після анексії Криму чисельність ЗСУ збільшилась до 250 тисяч осіб і ця цифра трималась до 2019 року, коли кількість військових зменшилась до 246 тисяч.

Станом на 2020 рік чисельність ЗСУ становила 246160 осіб, з низ 193800 військовослужбовців та 52360 цивільних працівників, 5275 з яких перебувають на посадах військовослужбовців:

• чисельність військовослужбовців – 193880 осіб;
• чисельність військових, які беруть участь в ООС – 40094 осіб;
• чисельність курсантів з числа цивільної молоді – 6233 осіб;
• чисельність військовослужбовців строкової служби – 21400 осіб;
• чисельність працівників на посадах військовослужбовців – 5275 осіб;
• чисельність держслужбовців та працівників (без зазначених вище) – 47085 осіб.

У Сухопутних військах утворено чотири оперативних командування: «Північ», «Південь», «Схід» та «Захід». Сухопутні війська 2020 року налічували у своєму складі 30 бойових бригад (2 танкові, 9 механізованих, 4 мотопіхотні, 2 гірсько-штурмові, 1 піхотна єгерська, 1 ракетна, 2 реактивно-артилерійські, 5 артилерійських, 4 армійської авіації) та цілу низку окремих полків і батальйонів різноманітного призначення.

У резерві в Україні є мільйон військовослужбовців, що навіть більше, ніж у США.

Цікаві факти про ЗСУ

1. У ЗСУ служить такий самий відсоток жінок, як і в арміях НАТО. 10,6% особового складу Збройних Сил становлять жінки. У НАТО в середньому — 10,9%.
   Українська армія є однією з найбільших воюючих армій світу.
2. Рівень довіри громадян України до української армії є найвищим серед державних та суспільних інституцій.
3. Збройні Сили активно започатковують нові воєнно-історичні традиції, відбувається відмова від тоталітарної символіки та елементів комуністичної ідеології. Вже відбувся масштабний ребрендинг як окремих військових частин, так і видів та родів військ.
4. Нинішні потреби української армії здатні настільки розвинути нашу оборонну промисловість, що вона здатна стати справжнім драйвером розвитку економіки країни.
5. За кількістю резервістів Україна посідає дев’яте місце у світі, випереджаючи навіть США.
6. Наймолодший рід військ — Сили спеціальних операцій. У складі ЗСУ Сили спеціальних операцій (ССО) з’явилися лише п’ять років тому — з 5 січня 2016-го. В їх завдання входить проведення антитерористичних операцій, розвідка, психологічні операції, пошук і евакуація заручників, полонених тощо.
   

   Бійці ССО ЗСУ.

7. Одна з найновіших посад у ЗСУ — військові капелани. (З травня 2017 року в усіх бойових частинах і підрозділах ЗСУ з’явилася посада військових капеланів. У бойових бригадах, залежно від їхньої чисельності, працюють від двох до чотирьох таких священників.)
8. Українська армія – перша у світовій історії, що добровільно відмовилася від ядерної зброї.
9. В американському рейтингу найсильніших армій світу 2021 року Україна посідає 25 місце, але за даними американського видання Business Insider у 2014 році Україна посідала 21 місце.
10. З 2017 року Україна відмовилися від радянської традиції святкування дня десантника 2 серпня. Професійне свято службовців десантно-штурмових військ тепер відзначається 21 листопада. До речі, блакитні берети десантника також змінили на марунові зі спеціальною нашивкою.
    

    Фото: Zn,ua.

За даними видання The Military Balance 2021 року, Сухопутні війська України мають у строю:

• 858 танків різних модифікацій і 1132 на зберіганні;
• 1184 бойових машини піхоти (класу БМП-1, БМП-2, БМП-3, БТР-3, БТР-4);
• 622 бронетранспортери (класу БТР-60, БТР-70, БТР-80, МТ-ЛБ, БТР-Д);
• 547 розвідувальних бронемашин (класу БРДМ-2, БРМ-1)
• понад 607 самохідних артилерійських установок;
• понад 515 буксируваних гармат і гаубиць;
• понад 354 реактивних системи залпового вогню різного калібру;
• 340 мінометів калібру 120 мм;
• 90 тактичних ракетних комплексів Точка-У;
• 35 ударних гелікоптерів Мі-24 і 23 багатофункціональних Мі-8.

Суттєве значення для підвищення боєздатності Збройних Сил України мають поставки сучасної техніки з-за кордону. Зокрема, США після початку російської агресії передали Україні радари контрбатарейної боротьби, розвідувальні авіаційні комплекси «Рейвен», патрульні катери типу «Айленд» та іншу техніку. Розширюється військово-технічне співробітництво з Великою Британією, Туреччиною та низкою інших країн.

Мар’яна КОВАЛЕНКО і Софія ДУДАР