2022 року РФ може розпочати процес перетворення окупованого Донбасу на Придністров’я, – економіст

Причина – запровадження РФ нової економічної моделі, яка стане частиною кількарічного циклу отримання Росією надвисоких прибутків від торгівлі енергоресурсами.

Про це ІА Дивись.info розповів економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.

– Які на сьогодні є підстави припускати, що на Донбасі відбудеться замороження конфлікту?

– Все дуже просто. Ми зараз бачимо зміну загальної парадигми, яка розгортається на окупованій території Донбасу. Раніше ця парадигма передбачала підтримання військового конфлікту низької інтенсивності як інструменту впливу, зокрема й на Україну. Використовувалися саме військові дії. Зараз ми бачимо, що ця парадигма змінюється, і на Донбасі запускається нова економічна модель.

– Що означає нова економічна модель?

– Було декілька економічних етапів. Перший – коли підприємства на непідконтрольній території були інтегровані в економіку Україну. На цьому етапі війна та економічні механізми функціонували у такій собі паралельній реальності. Все це закінчилося 2016 року введенням економічної блокади.

Потім це був період так званих тимчасових адміністрацій на заводах. Компанії, пов’язані з відомим олігархом Курченком, виводили продукцію і застосовували схеми з давальницькою сировиною.  Тобто з місцевих підприємств фактично вичавлювали останні економічні ресурси – завозили енергетичні ресурси та сировину і вивозили готову продукцію, виплачуючи заробітну плату, але не у повному обсязі.

І зараз ми бачимо третю модель – запуск довгострокових орендарів. Місцеві підприємства передаються у довгострокову оренду російським фінансово-промисловим групам. Тобто заходить вже системний бізнес, для якого необхідна бодай якась квазістабільність і квазілегальність.

– Що зміниться від запровадження нової економічної моделі?

– Отже, якщо раніше, продукція підприємств з території окупованого Донбасу завозилася на територію Росії, де її перемарковували. Згідно із сертифікатами, луганське та донецьке вугілля чи метал ставали російськими. Натомість зараз за такими схемами російські фінансово-промислові групи працювати не будуть. Саме тому з’явився відомий указ президента РФ Путіна про те, що уряд РФ, а також усі митні органи мають визнавати сертифікати походження, видані в так званих «ДНР» та «ЛНР», ця продукція може вільно бути реалізована на російському внутрішньому ринку. А також вона може використовуватися під час державних закупівель. Думаю, що буде навіть негласний ліміт на закупівлю саме донецьких чи луганських товарів під час держзакупівель.

– Хто саме контролюватиме підприємства на окупованій частині Донбасу?

– Один із системних бізнесменів, який зараз зайшов у Донецьк, це Юрченко – досить відома у бізнесі фігура (Євген Юрченко – у 2009-2010 рр. генеральний директор корпорації «Связьинвест» – ред.). Це бізнесмен зовсім іншого калібру порівняно з його попередником Курченком.

Формуються дві системоутворюючі компанії: у Луганську – «Востокуголь», але її контролюють місцеві органи влади. А у Донецьку це «Южный горнометалургический комплекс» (ЮГМК), який і буде контролювати Юрченко.  Він об’єднуватиме місцеві підприємства (йдеться про 43 компанії – ред.). Тобто бачимо, що базовий кластер у так званій «ДНР» це буде Донецько-Макіївський, мономісто –Донецьк. Натомість у так званій «ЛНР» це буде Південнолуганський кластер, або Хрустальненський, який об’єднає чотири основних міста – Хрустальне, Антрацит, Ровеньки і Довжанськ, а також мономісто Луганськ.  І системоутворюючі компанії – «Востокуголь» і ЮГМК – це базовий ресурс для експорту вугілля і металу. Основний фактор конкурентоздатності – незавантажені місцеві промислові підприємства, готова інфраструктура, профіцит електроенергії, а також місцеві поклади вугілля. За модель береться так звана «Придністровська Молдавська Республіка». Де теж є профіцит електроенергії, є свій металургійний комбінат, своє мономісто Тирасполь. А також є місцева системоутворююча компанія і місцевий олігарх, який контролює усі місцеві фінансові потоки. Є своя банківська система.

Так само і в «ДНР» хочуть створити свій власний комерційний банк, який обслуговуватиме фінансові потоки цієї фінансово-промислової групи. І мета – за декілька років вийти на паритет заробітних плат з Ростовською областю, приблизно 10 мільярдів рублів інвестицій. І звичайно, запуск такої економічної парадигми неможливий без заморозки конфлікту за придністровським сценарієм.

– Чому виникла потреба змінювати економічну модель?

– У найближчі роки внаслідок «зеленого переходу», який зараз відбувається у Європі, природний газ стає енергоресурсом, що найбільше використовують. Відповідно, ціни на енергоресурси знаходитимуться на високому рівні. Йдеться і про природний газ, і про вугілля, і про нафту. Так само будуть високими ціни на метал. Таким чином це дозволить місцевим підприємствам Луганська та Донецька продавати свою продукцію і заробляти на ній досить високу норму рентабельності. Насамперед йдеться про вугілля та метал. По-друге, Росія зараз підготувалася до кількарічного циклу отримання надвисоких енергетичних доходів, насамперед поставляючи енергоресурси на європейський ринок. Відповідно, будь-яка військова активізація для РФ буде невигідна. Тому що вона може поставити під загрозу фінансові потоки, які можна отримати завдяки «зеленому переходу», продаючи на європейському ринку енергоресурси. Тобто всі елементи пазлу складаються так, що нас може очікувати замороження воєнного конфлікту на Донбасі 2022 року. Але механізми заморозки можуть бути різними – або політико-дипломатичні, або може відбутися короткочасна радикалізація військових дій.

– У скільки Росії сьогодні обходяться окуповані території Донбасу?

– За моїми підрахунками, у період з 2016 по 2019 рік щорічно Росія перераховувала дотацію на утримання цих територій приблизно 500 мільйонів доларів на користь «ДНР» та 250-300 мільйонів доларів – на «ЛНР». Тобто сумарно приблизно 800 мільйонів доларів. У цю цифру не входить вартість природного газу, який постачається за внутрішніми російськими цінами, але це вже не є прямою дотацією. Також у цю суму не входить утримання військових формувань.

Оксана ДУДАР