«Це автівка, яка вивозитиме людей за межі їхніх страхів», – Назарій Гусаков про соціальне таксі

У Львові громадський діяч Назарій Гусаков започаткував ініціативу створення соціального таксі для людей з інвалідністю.

Для закупівлі спеціально обладнаної машини, яка б без проблем змогла перевозити людей на візку, потрібно 20 тисяч євро. Аби зібрати необхідну суму, до акції долучились і громадські активісти, й артисти, і самі люди з інвалідністю, для яких таке таксі – не чиясь забаганка, а справжня життєва необхідність.

За даними Міністерства соціальної політики, станом на 1 січня 2021 року на Львівщині було зареєстровано понад 213 тисяч людей з інвалідністю. І ця цифра з кожним роком росте. Проте де ці люди та чи створено достатньо умов для їхнього комфортного життя, питання швидше риторичне.

«На мою думку, зовсім неправильно, коли ти приїжджаєш у центр Львова, хочеш спокійно погуляти, поїздити вуличками, натомість повинен їздити проїжджою частиною, де бруківка. На візку це неможливо! А на тротуарах, де я б міг спокійно проїхати, зазвичай розставлені літні майданчики ресторанів. На мою думку, з цим потрібно боротись: або робити смугу поверх бруківки для того, щоби можна було проїжджати візком, або просити літні майданчики переміститись на бруківку і звільнити тротуар для людей на візку», – розповідає Назарій, якому діагностували генетичну хворобу – спінальну м'язову атрофію (СМА).

Таких як він, вдосталь. Там, де здорові люди навіть не звертають увагу на елементарні можливості, як-от попити каву в кав’ярні чи піти на футбол, для людини з інвалідністю це справжній виклик, що потребує неймовірних зусиль.

«Взагалі головна проблема доступності як у Львові, так і у всіх містах насамперед у наших головах. Якщо ми хочемо виходити за межі свого дому, свого регіону і за межі свого вигаданого комфорту, то можна потрапити будь-де. Останнім часом люди більше почали виходити за власні рамки. Хоча я знаю таких, хто вже по 30-40 років не виходять зі своїх помешкань, тому що у їхніх будинках або несправний ліфт, або нема пандуса. Звісно, що це не першочергова проблема. Не через брак пандуса вони не виходять з дому, просто вони не в тій мірі хочуть щось змінювати, – переконаний Назарій. – Але я не уявляю, як можна не виходити. Для мене навіть рік просидіти вдома вже було б дуже важко».

Саме тому виникла ідея з соціальним таксі. Адже скористатися громадським транспортом чи навіть послугами звичайного таксі для людини на візку – проблема.

«Місто завжди казало, що не проти закуповувати поїздки. Їм краще придбати готову послугу якогось перевізника з таким авто, а вони оплачуватимуть поїздки, пальне, обслуговування. Але у жодного перевізника немає таких автомобілів. Більше того, коли мені потрібно було потрапити в аеропорт чи до стоматолога, доводилося телефонувати у службу таксі, пояснювати ситуацію, а у відповідь: «Є звичайний бус». А потім, коли дізнаються, що йдеться про людину на візку, кажуть: «На жаль, всі авто зайняті», – ділиться своїм досвідом Назарій.

Саме таким таксі хлопець користується в Італії.

«Я маю змогу жити і у Львові, і в Італії: туди їжджу на декілька місяців. Ідея виникла, базуючись на тій концепції, яку я бачив за кордоном. Хоча думаю, що таке таксі є у всіх прогресивних країнах Європи та світу. Там я мешкаю в комуні за 28 кілометрів від Мілана з населенням приблизно півтори тисячі людей. Для нас це як селище. Там є щонайменше одна така автівка для людей з інвалідністю. Для Львова було б дуже добре, якби бодай по одній такій було у кожному районі. Але для початку варто зробити прецедент і закупити перший автомобіль», – говорить громадський активіст.

Він переконаний, соціальне таксі повинно возити людей не тільки в лікарні чи на комісії, а й на каву, футбол, побачення чи просто погуляти.

«Маю сказати, що змінюється на краще ставлення до людей з інвалідністю за останні роки. Але по сьогоднішній день стикаюся з різними поглядами чи висловлюваннями на свою адресу. Якщо в шістнадцять років я дуже боляче сприймав якісь насмішки чи зауваження, то потім, з років двадцяти, у принципі перестав звертати на це увагу. Особливо коли діти питалися, що з тим дядьком і чому він не ходить. І тільки два роки тому зрозумів, що насправді я нічого доброго тим не роблю, що ігнорую такі питання. Тому що діти невинні, а винні ті люди, які є біля них. І я подумав, що коли буду бачити дитину, яка ставить таке запитання, а батьки ігнорують і хочуть дитину швидше забрати, то буду зупинятись і казати, що не потрібно якнайшвидше піти з моїх очей. Краще пояснити дитині, що в своєму житті вони будуть зустрічати людей з різними вадами, хтось не буде мати руки чи ноги, в когось буде слабкий зір. Але найгірше, коли вони будуть зустрічати людей з інвалідністю не фізичною, а ментальною. Їм потрібно буде з ними працювати, вживатись у суспільстві. Та цю інвалідність не відразу можна виявити і це значно гірше», – переконаний Назарій.

За його словами, не варто судити тільки за зовнішнім виглядом і думати, що людина на візку не має стимулу до життя і просто існує відведений їй час.

«Наприклад, здається, якщо ти людина з інвалідністю, тому не такий, як всі. Ти не випиваєш, не куриш, не маєш бажань, не маєш стимулу в житті. Ти просто існуєш те життя, яке в тебе є. Для нас те, наскільки ти з інвалідністю, залежить від того, хто нас бачить», – говорить хлопець.

Тому не потрібно боятися виходити за межі власних домівок, адже тих, хто підтримує і розуміє, стає дедалі більше.

«Сьогодні вже не порахувати, скільки людей долучилися до ініціативи, це переросло у рух, де задіяний весь соціум. У центрі була акція з ретроавтомобілями, яку організував клуб «ЗАЗ-КОЗАК». Залучені зараз і артисти, і телебачення, і художники.  І це ще раз показує: люди, коли захочуть самі щось розпочати, вони розпочнуть. Далі вже слово за містом, тому що у  кожному європейському місті, якщо воно себе таким позиціонує, повинно бути таке соціальне таксі», – говорить чоловік.

Наразі вже зібрано майже 80 тисяч гривень і збір коштів триває, адже це тільки невелика частина від необхідної суми.

«Дякую Петру Луцищину і Lutsyshyn Promo, тому що він мені допомагає з концертами і залучає артистів. Нас підтримали Оксана Муха, львівський муніципальний хор «Гомін», октет «Орфей», Люсьєна Винокурова, Наталя Степаняк, Оксана Білозір, Олександр Божик... Зараз наче домовилися з «Піккардійською Терцією». Минулого року мав бути великий концерт з хедлайнером Іваном NAVI, але тоді це все зупинилося через пандемію. Концерти тривають протягом усіх свят, будуть і після Різдва. Про всі анонси я пишу на своїй сторінці, де говорю, що відбуватимуться благодійні концерти, там стоятимуть скриньки, а також частина чи уся сума з квитків буде перерахована для соціального таксі», – каже Назарій.

Долучитись може будь-хто в будь-який зручний для себе спосіб, адже так можна допомогти людям з інвалідністю жити більш повним життям і бути трішки щасливішими.

«Соціальне таксі – це не таксі, яке буде возити людей тільки у поліклініку, лікарню чи на комісії. Це автівка, яка повинна вивозити людей за межі своїх страхів і обмежень. І ті люди мають не соромитись, казати і їхати туди, куди вони захочуть: кафе, ресторан, футбол, концерт. В Італії воно працює безкоштовно. Але я розумію, що Україна – не Італія. На моє бачення, якщо кожна людина буде в місяць мати 4-5 безкоштовних поїздок – це вже буде добре», – впевнений Назарій.

Підтримати #соціальне_таксі_львів можна за реквізитами:

IBAN - UA413510050000026207808999847

Назва банку: АТ «Укрсиббанк»

МФО - 351005

ІПН - 3443017794

Гусаков Назарій Олегович

Номер карти - 4073626208249876

Карта монобанку - 4441114427978869

Христина ПАВЛУЧКОВИЧ