Казахстан у вогні: чому протести у країні відрізняються від українського Майдану

image
Фото з відкритих джерел.

2 січня на заході Казахстану розпочалися «газові» протести. Масові акції спалахнули у місті Жанаозені після стрибка цін на скраплений газ, яким заправляють більшість автомобілів у регіоні.

З нового року його вартість на місцевих автозаправках збільшилася більше ніж удвічі: з 50-60 тенге за літр (близько $0,13) – до 120 тенге за літр ($0,27).

Старі і нові причини

«У Казахстані перед тим, за кілька років, сталася номінальна змін влади – збереглися старі еліти, а Назарбаєв не пішов у відставку з політики, а лише з посади. Весь цей час він очолював Раду безпеки Казахстану, зберігаючи за собою великі повноваження, з можливістю суперечити волі президента Токаєва. Та і революція не виникла на пороржньому місці: соціально-економічна нерівність і корупція вже ставала причиною невдоволених виступів протестувальників у 2011, авторитарний стиль правління, цензура, культ особи ще живого Назарбаєва, непродумана економічна політика, безробіття, малі доходи та інші фактори дійшли точки кипіння із цінами на скраплений газ при тому, що Казахстан його виробляє і експортує (є одним з великих регіональних експортерів енергоносіїв)», – розповів про причини виникнення протестів у Казахстані ІА Дививсь.info Микола Волківський, президент «Першого міжнародного фонду розвитку України».

4 січня уряд Казахстану оголосив про зниження ціни на скраплений газ до 50 тенге за літр для Мангістауської області, однак акції протесту не припинилися, а протестувальники висунули нові вимоги до казахської влади.

Вони вимагають:

  • Негайного звільнення всіх політичних в’язнів.
  • Відставки та складання повноважень президента, голови Ради безпеки Казахстану, уряду та парламенту.
  • Створення тимчасового уряду з авторитетних та публічних громадян, які беруть участь у протесті.
  • Проведення тимчасовим урядом нових прозорих виборів.
  • Визнання років правління СРСР злочином проти пострадянських народів.
  • Засудження військової агресії РФ проти України та анексії Криму.
  • Вихід зі складу СНД, ЄАЕС та інших союзів з Росією.

Спільне і відмінне

Подібний розвиток подій був і в Україні 2013 року під час Революції Гідності, коли спочатку протестувальники вимагали вступу країни до Європейського Союзу, а після спроби придушення – повної зміни влади. Та все ж експерти вважають, що ситуація в Казахстані відрізняється від українського Майдану.

«Якщо ми хочемо проводити аналогії із 2013-им, то у нас йшлося не про зміну влади (точніше, не лише про неї), а про цивілізаційний вектор, зміну зовнішньополітичного курсу і євроатлантичну інтеграцію. Майдан хоч виріс із сваволі режиму Януковича, але не обмежився простою заміною влади – революція змінила наші світоглядні цінності і державний курс. Звісно, що Росія не могла стерпіти такого ходу від нас, адже вона відчула загрозу і спробувала повернути Київ під свій контроль. Казахстан має багато відмінностей, і протестний рух хоч і яскраво спалахнув, так само швидко і згас. Протести не були організованими чи поєднаними спільною ідеєю; не було видно політичних лідерів протесту; немає у Казахстану подібних перспектив приєднання до інших блоків (хіба що до сфери впливу Китаю), як це було у нас на противагу. Тому навіть якби протестувальники були організовані, лідери чітко казали про свої наміри, а влада не попросила допомоги Москви у придушенні виступів, це все одно складно порівняти з нашими революційними подіями чи наступними діями росіян», – пояснює Артем Олійник, президент «МАСПН» Україна.

Політичний аналітик Ігор Зарічний також вважає, що чекати розвитку подій 2013-2014 року, які відбулися в Україні, у Казахстані не варто: «Станом на сьогодні розвиток подій у Казахстані за сценарієм українських подій 2014 року неможливий. Тут є декілька причин: а) присутність військ ОДБК на території Казахстану. Їхнє завдання – не лише захист стратегічних об'єктів Казахстану. У випадку поновлення протестів буде застосована сила проти громадян збоку відповідних військ; б) стихійність протесту, який не був спланований та скоординований, оскільки в Казахстані відсутня будь-яка опозиція, яка могла б цей протест організувати. В Україні події Революції Гідності мали центр координації та мали чітке організоване ядро; в) відсутність лідерів протесту в Казахстані, в Україні такі лідери були; г) блокування ЗМІ та Інтернету. В Україні ми могли вільно спостерігали події Революції Гідності. Тому, на моє переконання, розвитку подій в Казахстані за аналогією подій в Україні 2014 року найближчим часом не відбудеться».

Режим НС

Вже через декілька днів у всіх великих містах Казахстану, включаючи столицю, місто Нур-Султан, сталися сутички між протестувальниками з одного боку та поліцією, спецназом та військовими – з іншого.

Кількість постраждалих зростала щохвилини як серед протестувальників, так і серед нацгвардійців.

Уранці 5 січня уряд Казахстану відправили у відставку. Але зіткнення продовжились, в Алмати люди захопили акимат (адміністрацію). Згодом стало відомо про захоплення аеропорту Алмати.

Після цього у столиці Нур-Султан ввели надзвичайний стан до 19 січня, а згодом і по всій країні.

Режим НС обмежує у правах громадян та дає широкі повноваження коменданту. У місті можуть встановлювати обмеження на свободу пересування, влаштовувати перевірки документів та особистий огляд, обмежувати в'їзд у місто та виїзд із нього.

Також режим НС передбачає заборону на мирні збори, страйки та інше.

Того ж дня президент Вірменії оголосив про введення в Казахстан  миротворчих сил ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку - військово-політична організація, до якої входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан. Росія позиціонує її як альтернативу НАТО).

«Навряд би відбулася окупація якогось регіону: шляхи експорту і важливі інфраструктурні об’єкти контролюються Росією у центральній Азії. Жорсткого перевороту теж не очікували би, бо не було тих обставин і перспектив, які були у нас. Тому з огляду як на об’єктивні, так і суб’єктивні фактори, які уможливили таку політичну ситуацію, порівняння чи накладання аналогій тут не діятиме. І прогнозувати гіпотетичні дії Росії в разі перемоги революції ми би прагнули під іншим кутом – більш жорстким, оскільки цей регіон Кремль сприймає як свою беззаперечну вотчину, і РФ діяла би без жодних сентиментів», – розповідають у «Першому міжнародному фонді розвитку України».

Через два дні президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв дозволив відкривати силовикам вогонь на ураження, як він сказав «по бандитах та терористах».

«Я дав наказ відкривати вогонь на ураження без попередження. Нам довелося мати справу із озброєними та підготовленими бандитами як місцевими, так і іноземними. Саме з бандитами та терористами. Тож їх треба знищити. І це буде зроблено найближчим часом», – сказав він у своїй заяві, пише Tengrinews.kz.

Російський контингент

7 січня літаки військово-транспортної авіації Росії почали перекидати основні сили свого контингенту сил ОДКБ на територію Казахстану з аеродромів у Московській, Івановській та Ульяновській областях.

Підрозділи повітряно-десантних військ вантажили штатну техніку та озброєння, повідомляє РИА Новости.

Також у той день п’ятьма літаками Іл-76 прибули й білоруські миротворці.

Мейрхан Абдуманапов, один з лідерів придушеної 6 січня протестної акції в Алмати, розповів журналістам проєкту Радіо Свобода «Сибір.Реалії», що силовики стріляли в мітингувальників на ураження, і тепер влада приховує інформацію про реальну кількість жертв.

7 січня державний телеканал «Хабар 24», з посиланням на МВС, заявив, що: «Затримано понад три тисячі людей. Убито 26 озброєних злочинців. Ще 18 злочинців отримали поранення».

Не обійшли вбивства і дітей: 11-річний казахстанець загинув від пострілу 5 січня в Алмати, коли його батьки прогулювалися зі своїми дітьми. Про це повідомила уповноважена з прав дитини Казахстану Аружан Саїн.

Касим-Жомарт Токаєв вирішив оголосити 10 січня днем ​​загальнонаціональної жалоби «у зв'язку з людськими жертвами внаслідок терористичних актів».

Також Токаєв заявив на нараді глав країн Організації договору колективної безпеки, що у протестах брали участь «закордонні бойовики», але їхні тіла з моргів та вулиць забрали «інші терористи», зокрема він припустив, що у протестах нібито брали участь бойовики «з інших країн Центральної Азії, зокрема з Афганістану». Вони буцімто використали «нову тактику маскування», переодягаються в цивільний одяг та зголюють бороди.

Натомість Путін заявив, що в заворушеннях в Казахстані застосовувалися «майданні технології», в яких брали участь «добре організовані та чітко керовані групи бойовиків, які пройшли підготовку за кордоном».

Ще одна війна? 

Станом на 11 січня силовики затримали 9900 осіб, а число вбитих у найбільшому місті Казахстану Алмати щонайменше 30 осіб.

Але ці цифри можуть бути неправдивими, адже багато казахських ЗМІ зараз недоступні, у містах країни відключають інтернет, а сьогодні й узбецьким блогерам та журналістам заборонили висвітлювати події у Казахстані.

Влада Казахстану почала заявляти, що після прибуття сил ОДКБ їм майже вдалося придушити повстання. Також Токаєв вчергове назвав протестувальників «терористами» і поскаржився, що громадяни використовують зброю. Він додав, що силовики працюватимуть до їх «повної ліквідації».

11 січня Міноборони РФ заявило, що для доставки колективних так званих миротворчих сил ОДКБ до Казахстану було сформоване повітряне угруповання з понад 70 літаків Іл-76 та п'яти Ан-124.

До складу російських миротворчих сил входять підрозділи 45-ої окремої бригади спецназу ВДВ, 98-ої повітряно-десантної дивізії ВДВ та 31-ої окремої бригади ВДВ.

«Усі військовослужбовці російського контингенту пройшли спеціальну підготовку та мають реальний бойовий досвід», – говориться в повідомленні.

Багато країн світу почали висловлювати своє занепокоєння подіями у Казахстані, але у разі військового конфлікту, допомогти казахам навряд хтось зможе.

«Якби вибухнув військовий конфлікт у країні, треба визнати, народу Казахстану було би вкрай складно допомогти ззовні. Єдиними реальними силами, які могли переломити там ситуацію в разі воєнної операції Росії, є дві країни: Китай та Іран. США вже не має доступу до країни, європейські країни теж не втручалися б в ситуацію, тому становище народу було би не завидним. Звичайно, ми б почули нові заяви і застосування санкцій проти РФ, проте проблема доступу залишалася би головною. Теоретичне перекидання допомоги морем через Азербайджан викликало би регіональну нестабільність, і Баку, певно, не дозволив би такого провертати. Визнаю, що шанси на успіх демократії в Центральній Азії принципово менші, аніж у Східній Європі чи на Кавказі, тому цей факт завжди слід тримати на думці при розрахуванні ресурсів і сил», – розповідає Артем Олійник.

Росія вже давно відзначається своєю любов’ю до захоплення інших держав та розв’язання військових конфліктів. Зараз на кордоні України вона зібрала тисячі своїх військових та техніку, тому експерти вважають, що навіть, якщо розпочнеться війна у Казахстані, Донбас Росія у спокої не залишить.

«При тому в Києві часто чувся оптимізм на фоні загрози з боку росіян, буцімто революційні події в сусідній нам державі змусять Москву частково віддати ресурси туди, відклавши наступальні дії. Насправді, росіянам зовсім не потрібно вводити на територію України 100-тисячний воєнний контингент і рухатися за визначеними напрямками. Для залякування Києва або ж реального шансу на прорив росіянам треба не так багато військ, і з великою ймовірністю скажу, що розташовуватимуться вони на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Тому як би нам не хотілося звільнитися від постійної напруги, треба пам’ятати про перманентну загрозу зі сходу, яка нікуди не подінеться. В підсумку зазначу, що у ЗСУ з допомогою наших партнерів є достатня кількість засобів оборони, аби зупинити і навіть відбити наступ росіян. З усім цим не втрачаємо пильності і щиро бажаємо народові Казахстану свободи, навіть у таких не простих умовах і спільній для всіх нас проблемі жахливого сусіда», – продовжує експерт.

Нагадаємо, у квітні 2014 року, одразу після революції та зміни влади в Україні, почалося російське захоплення міст Донбасу. Ця війна триває по сьогоднішній день.

«Події в Казахстані розконцентрували уваги РФ ще на відповідну країну. Проте Україні не слід очікувати повного переключення уваги Путіна на Казахстан. Для нього ключовою ціллю так і залишається Україна та ті події, які відбуваються на Донбасі. У Женеві відбулась зустріч між представниками РФ та США щодо обговорення безпекових питань. І Росія продовжує наполягати на наданні гарантій з боку США щодо нерозширення кордонів НАТО на схід та щодо того, щоб України не вступала в Альянс. Щодо повномаштабної війни РФ з Україною, тут знову повторююсь, Україні потрібно завжди бути готовою до такого сценарію. Росія це може зробити це в будь-який момент, незважаючи на події в Казахстані», – резюмує Ігор Зарічний.

Софія ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: