Вогнехреща, або Коли спалахнув Майдан

Протести на Грушевського

Все почалось з відмови державного керівництва України підписувати угоду про асоціацію з ЄС. 16 січня 2014 року Верховна Рада проголосувала за пакет законів, який значно звужував права громадян. Їх ухвалили з порушенням регламенту, без жодного обговорення. Пізніше їх назвали «диктаторськими законами».

Ситуація загострилась саме 19 січня 2014 року. У Києві після чергового віче понад 150 тисяч людей, обурених новими законами та бездіяльністю лідерів опозиції, вирушають до урядового кварталу.

Цей день знаменує початок гарячої фази протистояння. Штурм розпочався після того, як Арсеній Яценюк на вимогу Майдану назвати єдиного лідера спротиву оголосив, що «Тут є лідер. Це український народ».

На вулиці Грушевського починаються зіткнення мітингувальників з «Беркутом». Проти людей силовики застосовували світлошумові гранати, гумові кулі, кийки і водомети. Внаслідок сутичок підпалили автобус «Беркуту», а самих бійців закидали камінням і петардами. Протистояння тривало всю ніч. Десятки людей отримали поранення.

«Щороку я згадую початок та завершення революції. Чи це протестні акції під судами чи біля Офісу Президента. Або ж це події на Майдані, коли людей намагались розігнати. Все це назавжди закарбувались у моїй пам’яті, змінило мене, наклало відбиток на все моє життя. Початок протистоянь на Грушевського був переломним моментом. Тоді влада побачила, що мітингувальники, які спочатку вийшли на мирну акцію, не будуть спокійно спостерігати за тим, що відбувається в країні. Та за тим, як обмежуються їх права та свободи. 19 січня — це день, коли почався новий етап протестів. Попри те, що там відбувалось, люди не відступали. Вони показали, що якщо до них застосовуватиметься сила, то даватимуть відсіч. Це історична подія. На жаль, ми зазнали втрат і вони були неоціненними. Адже були втрачені людські життя. Тоді не було інших варіантів. Хочеш перемагати — значить треба, в тому числі, і життям жертвувати», – ділиться спогадами сотник Майдану, доброволець Національної гвардії, учасник війни на сході, народний депутат України VIII і IX скликань Михайло Бондар.

Михайло Бондар був сотником десятої Сокальської сотні Самооборони Майдану. Разом з третьою сотнею вона утримувала  барикади на вулицях Грушевського та Михайлівській, захищала Будинок профспілок.

19–20 лютого обороняв Майдан. Після перемоги на Майдані пішов добровольцем в Національну гвардію України.

Брав участь у бойових діях в зоні АТО біля Дебальцевого і обіймав посаду заступника командира взводу, командира відділення 1-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України ім. Кульчицького.

Хронологія подій

20 червня 2013 року після багаторічних переговорів щодо підготовки угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом на офіційному сайті Комітету з євроінтеграції Верховної Ради публікують погоджений сторонами текст угоди українською мовою. Однак 21 листопада прем'єр-міністр України Микола Азаров своїм розпорядженням призупиняє процес підготовки до підписання угоди. Український прем’єр пояснює це тим, що економічна ситуація погіршилася через євроінтеграційні наміри держави, і що тепер слід розвертатися у бік Митного союзу з Росією.

У соціальних мережах починають закликати до протесту, на який спершу виходять  журналісти та громадські активісти. Згодом протестувальників стає дедалі більше. Тоді українці ще мали надію, що президент Віктор Янукович на наступному саміті Східного партнерства все ж підпише документ. Однак Янукович так і не підписує угоду. Тоді протести в Україні починають розростатись.

30 листопада на Майдані Незалежності в Києві вийшли близько 400 демонстрантів, переважно студентів. Начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили під час розгону Євромайдану в Києві.

А вже 1 грудня кількість протестувальників збільшилась до півмільйона. Тоді ж частина з них вирушила до вулиці Банкової, де розташована будівля Адміністрації Президента. Згодом там почались сутички. Протестувальники захопили будівлю Київської міської державної адміністрації та Будинок профспілок.

8 грудня відбувся Марш мільйонів - перше найчисленніше віче на Майдані Незалежності. Учасники мітингу ухвалили рішення про розширення протестів та початок блокування Адміністрації президента, будівлі уряду України та інших установ. Наступного ж дня «Беркут» почав розчищати урядовий квартал від наметів. Наступного дня спецпризначенці штурмували Майдан та Будинок профспілок. Але активісти втримали наступ завдяки тому, що багато киян швидко з'їжджались в центр міста на допомогу

Наступні кілька тижнів на Майдані були спокійними. Там виступали політики, активісти та відбувались концерти.

Диктаторські закони

16 січня 2014 року Верховна Рада голосує за пакет законів, який значно звужує права громадян. Вони передбачали кримінальну відповідальність за будь-який прояв протесту. 19 січня обурені диктаторськими законами та бездіяльністю лідерів опозиції протестувальники вирушають до урядового кварталу. Там, на вулиці Грушевського, на них уже чекає кордон міліції. Починаються зіткнення. «Беркут» застосовує проти протестувальників світлошумові гранати, гумові кулі, кийки і водомети. 22 січня від вогнепальних поранень гинуть два активісти – Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. До кінця дня медики констатують смерть п’ятьох протестувальників, ще кількасот – поранено.

18 лютого кілька тисяч активістів Євромайдану вирушають до Верховної Ради. Опозиція цього дня вимагає ухвалити в парламенті зміни до Конституції, які б суттєво звузили повноваження президента. Незабаром починаються сутички на вулиці Грушевського, в Маріїнському парку та на Інститутській. «Беркут» стріляє в протестувальників пневматичною зброєю, кидає світлошумові гранати.Протистояння триває всю ніч. 19 лютого внаслідок зіткнень гинуть 16 активістів і 11 спецпризначенців.

20 лютого 2014 року – день розстрілу «Небесної сотні». Служба безпеки України заявляє про початок «антитерористичної операції». Коли протестувальники рушають відбивати барикаду біля Жовтневого палацу, їх починають розстрілювати бійці спецпідрозділів. За даними слідства, від пострілів бійців у формі спецпризначенців «Беркуту» на вулиці Інститутській у центрі Києва загинули 48 беззбройних євромайданівців.

У ніч проти 22 лютого Янукович тікає з Києва. На ранок його резиденцію Межигір'я займають активісти. Парламент повертається до Конституції 2004 року.

У період протестів у середмісті Києва від вогнепальних поранень та інших тілесних ушкоджень загинуло понад 130 мирних громадян, а поранених і скалічених було більше тисячі.

Анастасія БЕДРІЙ