Подаруй мені серце: як в Україні змінилося законодавство про трансплантацію органів

Щоправда, майже всі операції для українців проводили закордонні фахівці. В Україні ця галузь, зокрема законодавчо, критично відставала від країн Європи.

Роками українці їздили на пересадки органів до Білорусі, Індії та Туреччини, збираючи на операції десятки тисяч доларів. Однак з 2018 року владазайнялась цим питанням. І варто сказати, що було зроблено декілька вагомих кроків, зокрема за останні роки в нашій країні зробили десятки трансплантацій серця, вперше пересадили легені і рогівку ока, кістковий мозок від неродинного донора, сотні пересадок нирок, трансплантацію печінки.

Торік українців майже не відправляли на трансплантації за кордон. Лікарі проводили операції у Ковелі, Черкасах, Львові, Києві та Полтаві.

128 трансплантацій за 2020 рік, понад 200 – 2021-го. Це в рази більше, ніж було упродовж десятиліть. Але це катастрофічно мало, порівно з тим, скільки трансплантацій мало би бути в Україні. Йдеться про потребу у п'ять тисяч операцій на рік. Найбільшою є потреба у пересадці нирок. Сотні людей роками перебувають на діалізі, чекаючи на органи.

2019 року Верховна Рада ухвалила закон про трансплантацію, який розблокував пересадку органів. Парламент дозволив за життя давати згоду на донорство. Також в Україні запрацювала Єдина державна інформаційна система трансплантацій, де зібрана інформація про сумісність донора-реципієнта.

Проте одна з найважливіших причин, чому пересадки органів стали можливі, полягає в тому, що в Україні пацієнтам почали діагностувати смерть мозку. А пересаджувати органи від людини можуть лише після встановлення діагнозу – смерть головного мозку. Констатувати його має консиліум лікарів.

«Перший закон про трансплантацію прийнято в Україні 1999 року. Тоді парламент законотворчо врегулював цю сферу медичної допомоги, щоб і лікар, і пацієнт були захищені. Проте з плином часу виявилося, що у тексті закону є багато прогалин, зовсім немає конкретики. Виправити це можна було двома шляхами: розробкою підзаконних актів або прийняттям нового закону, який би відповідав сучасним технологіям і можливостям. Друге здалося всім більш практичним, тому 2018 року з'явився новий закон про трансплантацію. Головне – що завдяки цьому документу було створено поняття Єдиної державної інформаційної системи трансплантації», – розповідає голова правління Національного руху «За трансплантацію» Юрій Андрєєв.

Як працює система

Новим законом, прийнятим 2019 року, передбачалось, що донором може бути майже кожен живий громадянин України, а також мертвий, який за життя дав згоду на використання власних органів. В Україні щорічно гине від 40 до 60 потенційних донорів на мільйон населення. Це близько трьох тисяч потенційних донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворим. До того в Україні була заборонена будь-яка операція, де живим донором був не близький родич.

Також запрацював Єдиний реєстр із волевиявлення щодо посмертного донорства, доступ до якого мають лише профільні медзаклади, а інформація є повністю конфіденційною. За його допомогою здійснюють об'єктивний і неупереджений розподіл анатомічних матеріалів людини і визначають пари донор-реципієнт. Слідкує за процесом трансплант-координатор. Він перевіряє чи надавала людина за життя згоду на трансплантацію, організовує вилучення, зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини, співпрацює з медзакладами, які мають стосунок до трансплантації.

«Створення й об'єднання таких реєстрів (реєстр людей, які потребують пересадки органів чи кісткового мозку, а також тих осіб, які виявили бажання бути донором у разі своєї смерті, реєстр людей із пересадженими органами та людей, які вже стали донором тощо) допомагає комп'ютеру автоматично підбирати пару «донор-реципієнт» за декількома критеріями, зменшуючи вплив людського фактора. Також це дозволяє бачити реальну кількість людей, які потребують рятівних операцій, контролювати процес виявлення донора», – пояснює Юрій Андрєєв.

Водночас законом передбачається «презумпція незгоди». Тобто донором може стати тільки та людина, яка ще за життя дала письмову згоду на вилучення органів для трансплантації після смерті. Це рішення вона може вільно змінити у разі потреби. Якщо людина не дала свою згоду або незгоду на трансплантацію, то дозвіл на вилучення органу після її смерті  буде запитуватися у близьких родичів. Донорами не можуть стати діти-сироти, загиблі від бойових дій чи кримінальних правопорушень, невстановлені особи тощо. Не можуть бути вилучені органи, якщо це заперечують правоохоронні органи, судмедексперти чи суд.

«Після прийняття нового закону, Кабмін розробив і затвердив зразки заяв, які будь-який дорослий українець може роздрукувати, заповнити і передати до центру трансплант-координаціїї, таким чином висловити свою добру волю бути донором у разі своєї смерті. Заява вноситься до реєстру. Якщо у людини констатують смерть мозку, відповідальна людина у лікарні повідомляє про це трансплант-координатора. Він перевіряє наявність чи відсутність згоди на донорство у ЄДІСТі. Зауважу, що реєстр таких заяв не є публічним, доступ до нього мають виключно трансплант-координатори. Це перше. Друге – у згоді, яку надає людина, немає жодної інформації про стан здоров'я, групу крові чи ще якісь дані. Це декларативна заява, де людина просто говорить про те, що у раз своєї смерті лікарі можуть розглядати її як потенційного донора. Якщо така заява є, лікарі можуть провести відповідні аналізи, щоби зрозуміти, чи можна взагалі органи цієї людини використовувати для пересадки. До того ж увесь цей час тіло людини підключене до апарату ШВЛ, щоби кров не зупиняла циркуляцію судинами. У разі відключення апарату кисень перестає поступати в усі органи людини і жоден орган вже не придатний для трансплантації. Відповідно, донором органів може бути людина, яка померла в реанімаційному відділенні лікарні, у якої констатовано смерть мозку (процедура триває близько 6-8 годин), і органи якої не пошкоджені. Якщо у реєстрі немає згоди або незгоди на донорство, лікарі можуть звернутися до родичів померлого. Якщо родичів немає або ж вони згоди не надають, або у ЄДІСТ є заява про незгоду бути донором, органи для подальшої донації не вилучаються», – говорить експерт.

За порушення законодавства у сфері трансплатології передбачена кримінальна відповідальність. Йдеться про позбавлення волі на термін від 5 до 10 років.

Протягом тривалого часу в Україні операції з пересадки органів були швидше винятком, ніж усталеною практикою. Однією з основних причин  була саме відсутність у нас практики констатації смерті мозку.

Аби покращити ситуацію з вітчизняною трансплантологією, наприкінці 2019 року Рада внесла зміни у закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Головна його зміна стосувалася статті 143 Кримінального кодексу. Редакція цієї статті від 2001 року передбачала кримінальну відповідальність у разі порушення порядку трансплантації. При цьому чіткого визначення такого не існувало. Як наслідок, будь-якого лікаря, який займався пересадкою органів, можна було так чи інакше притягнути до кримінальної відповідальності. Інша зміна, яку приніс новий закон, — поява інклюзивності. Тепер трансплантацію можна здійснювати в будь-якій лікарні, де є ліцензія та необхідне обладнання.

ЄДІСТ запрацювала в Україні з 1 січня 2021 року. Надати згоду на посмертне донорство прижиттєво можна двома способами. Перший — трансплант-координатору, який має доступ до ЄДІСТ. Трансплант-координатори мають бути у приймальних відділеннях опорних лікарень.

Другий спосіб — самостійно через додаток «Дія». З квітня 2021 року у застосунку почав функціонувати Кабінет громадянина. Незабаром там можна буде залишити свою заяву на посмертне донорство, засвідчивши її кваліфікованим електронним підписом.

Це стало можливим, бо на початку 2022 року Володимир Зеленський вніс чергові зміни до закону про трансплантацію органів. Документ покликаний розв'язати питання оплати трансплантацій. Зокрема, законом встановлюється, що держава оплачує всі трансплантації – і для пацієнта вони безкоштовні. Тарифи повністю покривають витрати лікарень на проведення таких операцій. Також розв'язується питання можливості надання прижиттєвої згоди або незгоди на донорство через електронні ресурси.

Донорство потребує популяризації

Одним з основних бар'єрів на шляху до розвитку трансплантації є брак згод на пересадку. Донорство потребує популяризації. Щоб у суспільстві формувався позитивний образ, щоб люди розуміли, що трансплантація рятує життя.

Трансплантологія – це насамперед складна державна система. Робота центрів з трансплантації, функціонування мережі вилучення та доставки органів, відбір претендентів на пересадку – це та багато іншого потребує напрацювання дієвого покрокового плану роботи усіх причетних. Для цього також необхідно ухвалити ще низку законодавчих актів та пакетів документів.

Так, система ЄДІСТ ефективно виконує свої основні функції: вона співставляє пари донор-реципієнт та створює лист очікування. Утім, ЄДІСТ — це лише інформаційна система. Для розвитку трансплантології в Україні необхідна правильно побудована інфраструктура, а це набагато складніше. Вона включає центри трансплантації, лікарів-трансплантологів, відділи реанімації тощо. Багато залежить від того, як у лікарнях діагностують смерть мозку, здійснюють лабораторний супровід, а також як швидко спеціальні бригади доставляють вилучені органи до центрів трансплантації.

Наразі в Україні працює 34 центри трансплантації, яким уряд гарантує оплату за такі процедури. Ліцензованих закладів більше: понад 40 лікарень відповідають базовим вимогам та можуть пересаджувати органи. 2021 року видатки з держбюджету на трансплантологію становлять 502 мільйони.

Із фахівцями трохи складніше. Хоча в глобальному розрізі лікарів-трансплантологів в Україні вистачає, трансплантологія, як і будь-яка хірургія, потребує досвіду. Тобто чим більше лікар робить операцій, тим кращі його результати. Оскільки в Україні трансплантологія почала розвиватись лише зараз, у нас бракує фахівців із досвідом.

Труднощів із логістикою в Україні наразі немає: для трансплантології залучають літаки та гелікоптери. Так, МОЗ запустило спільний проєкт із Нацполіцією, у якому спеціальні бригади зможуть забирати на гелікоптерах органи та передавати їх реципієнтам. За необхідності до перевезення важкохворих пацієнтів та донорських органів залучають МВС та ДСНС.

«2021 року парламент прийняв чергові зміни до чинного закону. Зокрема законотворці передбачили, що дати згоду на посмертне донорство можна буде також і через електронні ресурси. Це означає, що тепер в «Дії» (або для тих, у кого немає «Дії» – на електронному захищеному ресурсі) можна буде внести свою згоду або незгоду на посмертне донорство. Також продовжили до грудня 2023 року пілотний проєкт із трансплантації, в якому всі операції оплачуються МОЗ за достойними тарифами, впровадили підстави для гармонізації законодавства із євродирективами та виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо трансплантації тканин. Хочу наголосити, що так і має відбуватися – кожні 3-4 роки медичне законодавство має переглядатися та адаптуватися до сучасних реалій. Світ швидко змінюється. Вчора новиною була пересадка від померлого донора, сьогодні вже є практика пересадки серця від генномодифікованої свині до людини. Як зміни 2018 року позначилися на трансплантології в Україні? Торік в нашій державі провели понад 300 пересадок органів. А також було проведено пересадку серця дитині, трансплантацію легень, мультиорганну трансплантацію (пацієнту одночасно пересаджено декілька органів - серце і нирки)»,- сказав Юрій Андрєєв.

Анастасія БЕДРІЙ

Фото: depositphotos.com