Полум'я історії: чому в Шевченківському гаю зайнялась ґражда середини ХІХ століття з Криворівні

Уночі шостого лютого у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького вщент згоріла гуцульська ґражда, вогонь також знищив близько двохсот експонатів.

У музеї запевнили: обхід охоронець робив незадовго до трагедії, водночас про займання в Шевченківському гаю повідомили пожежників мешканці прилеглих будинків, які помітили полум'я. Вогонь загасили майже через дві години, та на місці історичної хати залишилось лише згарище.

ІА Дивись.info зібрала інформацію про інцидент та дізналася, чому цього можна було уникнути та яке майбутнє у пам'ятки історії.

У поліції висунули одну із версій пожежі. Попередньо — причина у необережному поводженні з вогнем під час паління печі. Натомість у музеї не беруться коментувати ймовірного порушення правил, бо, говорять, робитимуть це вже після висновків Держслужби з надзвичайних ситуацій.

«Наразі триває слідство, аналізуватимуть експертизу ДСНС, залучені усі служби, щоби знати справжню причину. Це дерев'яний об'єкт, розумієте: час повного згорання – година-півтора», - сказав Михайло Закопець, в.о. керівника Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького на брифінгу сьомого лютого.

Ми повинні розуміти, що таке культурна спадщина та для чого вона нам потрібна, запевняє Андрій Салюк, громадський діяч, голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

«Саме заради збереження нашої культури та нашої ідентичності, сьогодні воюють наші бійці на Сході проти окупації Московією України. Ми хочемо зберегти свою культуру, мову, історію та ідентичність, і кожен об’єкт культурної спадщини є елементом нашої ідентичності. Тому наші пам‘ятки треба зберігати, починаючи від збройного захисту – те, що роблять ЗСУ на Сході і аж до встановлення протизламної, протипожежної сигналізації, встановлення відеонагляду у музеях. Конкретно у цьому випадку не було протипожежної та протизламної сигналізації», – каже пам'яткоохоронець.

У Шевченківському гаю, говорить він, варто встановити на периметрі системи, які би унеможливили уночі протикнення у музей сторонніх осіб. Якщо ж говорити про протипожежні засоби (бо ж йдеться про легкозаймистий матеріал: солома, дерево, очерет), то такі об’єкти мали би бути під особливою увагою.

«Технічних засобів є дуже багато. Наприклад, системи захисту від займання методом просочування матеріалів, та це йдеться про сповільнення горіння. Найважливіше – нам необхідно встановлювати новітні системи виявлення й оповіщення про пожежу, щоб ми швидко зауважили, що є джерело вогню», – пояснив він.

Керівник скансену підтвердив: у секторі «Гуцульщина», де згоріла ґражда, не встановлено камер відеоспостереження, а зона є повністю неелектрофікована.

Водночас, з його слів, на момент оглядин об'єкта сторожами, не було зафіксовано жодних ознак займання.

«Останній обхід охорони був о 23.30 годині (5 лютого), це відбувається кожні три години. Зважаючи на те, що територія музею становить 36,6 гектара, це займає певний час. У той час не було зафіксовано ні займання, ні диму чи нших сторонніх проявів можливої пожежі. О 2.14 годині про пожежу вже повідомили мешканці висотних будинків, служби приїхали на територію музею через шість хвилин, та об'єкт повністю був охоплений вогнем, тому рятувальники взялись за локалізацію займання», – пояснив він хронологію подій.

Знищену нині пам'ятку історії привезли до львівського музею з Прикарпаття. Ґражда зі села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області датується серединою ХІХ століття.

Майже двісті ужиткових об'єктів, які там експонувались, були знищені вогнем. Михайло Закопець каже, що втрачено бочки, ложки, виделки, тарілки, глечики, кераміка тощо. Інформацію про ймовірне викрадення експонатів після пожежі директор спростовує. Говорить, переміщення музейних предметів фіксується відповідними актами.

«За кожною будівлею закріплені доглядачі, які за ці предмети дбають. За попереднім оглядом, усі предмети вже не є придатними, та вони є на місці — їх ніхто не виніс та не викрав», - запевнив він.

Загалом на території Музею народної архітектури та побуту є 110 об'єктів, розповіла керівниця департаменту розвитку міськради Наталія Бунда.

Вона каже, що торік виконано проєкт щодо модернізації електромереж музею.

«Ландшафтна територія є складна, і ті електромережі, які були, теж не витримували високої напруги – часто вибивало світло в музеї і неможливо було застосувати обладнання чи предметів, які вимагали електропостачання», – пояснила чиновниця.

З її слів, торік тут провели новий електрокабель, невдовзі світло підключать до кожного об'єкту, крім того, розмістять необхідну кількість камер відеоспостереження.

Сьогодні пожежною сигналізацією обладнані декілька об'єктів, зокрема сакральні. На таких об'єктах передбачені вогнегасники, вода, пісок, додав Михайло Закопець.

Востаннє пожежу у Шевченківському гаю гасили 2012 року, згадав очільник музею.

У музеї пояснюють: «ґражда» перекладається як замкнутий двір. Житло має вигляд маленької фортеці – високий зруб захищає хату і подвір’я від сильних вітрів, хижого звіра або й непроханого гостя. В горах, де хати були на значній відстані одна від одної, у такій садибі було затишніше.

«Хата має дві кімнати, розділені сіньми: ліва була робочою, а права – святкова. При правій кімнаті – комора, в якій складали кращий одяг, сукно, вовну, скриню з жіночим вбранням. З двох сторін хата має хліви (притули), в яких тримали овець. Вони утеплювали житло, захищали його від холодних вітрів. Гуцули були вправними майстрами – вінці зрубу припасовані так добре, що ущільнення мохом вже не потребували. Всередині стіни рівненько оброблені рубанком і відшліфовані до блиску, такі ж сволок, гряди і гладкі підлоги. Всі хатні меблі, посуд, найпростіші ужиткові речі: коновка, масничка чи сідло прикрашені різьбою, випалюванням чи іншим декором. Непростим було перевезення цієї споруди до музею – будівельникам довелось зробити кілька величезних саней, щоби стягнути масивні вінці її зрубу до дороги, до машин-лісовозів», – розповіли у Шевченківському гаю.

Саме гуцульську ґражду з'єднали тонелем із майбутньою криївкою УПА. Її планували збудувати та відкрити до 80-ої річниці її створення , яку відзначатимуть у жовтні.

Керівник музею запевнив: у суботу, в переддень пожежі, там не проводилось жодних робіт і ніякого будівництва сьогодні не ведеться.

«Проводилась тільки науково-дослідна робота, яка передбачала вивчення грунту, талих вод і подальший розвиток з отримання всіх можливих дозволів. Усі, хто був на місці, бачили, що будівельних робіт там не проводили. Проєкт передбачався, що за умови усіх дозвільних документів, криївка там зможе повстати», – прокоментував Михайло Закопець.

Що буде далі із автентичною хатою — невідомо. У мерії розглядають щонайменше два сценарії.

Перший заступник мера Львова Андрій Москаленко сказав, що об'єкт відновлять.

«Як саме — вирішуватимемо на науково-методичній раді, разом з залученням експертів. Хоча ми розуміємо, що об'єкт у результаті пожежі був знищений повністю. Можливо, з інших населених пунктів перевезуть іншу хату, яка стосуватиметься цієї тематики, але це стане відомо після рішення експертів», – заявив він на брифінгу.

Засідання планується на завтра, восьме лютого.

Скільки на це буде потрібно коштів, також не беруться говорити. У музеї кажуть, що згоріла ґражда — неоціненна втрата.

«Ми не можемо переводити це в цифри. Вартість експонатів також підраховується», – вважає Михайло Закопець.

Мар’яна КОВАЛЕНКО