Головне — не нашкодити ще більше, або П'ять правил надання домедичної допомоги
Умінням надавати першу домедичну допомогу мають володіти всі, адже від кількох хвилин інколи може залежати життя та здоров'я людини. Щороку 50 тисяч українців можна врятувати за умови своєчасного надання допомоги.
Про те, що потрібно знати про першу домедичну допомогу, як оцінити стан покаліченого, що має бути у домашній аптечці та за скільки часу варто встигнути допомогти до приїзду медиків ІА Дивись.info запитала у Костянтина Федотова, координатора пошуково-рятувальної волонтерської Асоціації SARVA.
З чого починати
«Номер один — це завжди підготовка. Починати надання першої допомоги потрібно насамперед з підготовки. Для того, щоб якісно надавати допомогу, потрібно вчитись, проходити спеціальні курси. Є багато і онлайн-курсів, є і книжки, та тим не менш, навички першої допомоги завжди потрібно спробувати наживо на манекені чи тренувальних засобах. Тільки тоді людина знатиме, що робити та як діяти», – ділиться фахівець.
Що покласти в аптечку
Наступне, каже Костянтин, це наявність аптечки. Наш співрозмовник пояснює: рекомендації щодо її наповнення можуть бути різними: усе залежить від самої людини (хтось ходить у походи, часто за кермом, хтось просто сидить вдома), та є фіксований перелік того, що має бути обов'язково.
Універсальні правила:
По-перше, каже Костянтин, повинні бути засоби індивідуальної безпеки: рукавички, маски.
«Далі — перев’язувальні матеріали (бинти, еластичні бинти, бандажі), кровозупинні (турнікет, джут). Цими речима потрібно вміти користуватись. Якщо ви ними не вмієте користуватись, але можете їх придбати просто зараз, краще нехай лежать у аптечці, це точно зайвим не буде», – пояснює фахівець.
Окрім цього, бажано, аби в аптечці були універсальні речі — лейкоплатирі чи термоковдра, якщо необхідно, аби потерпілий був у теплі.
«Окремо йде набір медикаментів, але саме тих, які потрібні саме вам і вашим близьким. Знову ж таки, таблетки немедичні працівники не мають права давати іншим людям, тому ми використовуємо тільки їх для себе і тільки ті пігулки, які приписав нам лікар», – каже Костянтин Федотов.
Як оцінити стан потерпілого
Люди, зізнається інструктор, інстинктивно кидаються на допомогу потерпілому, та не потрібно одразу кидатися до пораненого, бо ти сам можеш травмуватись.
«Чому потрібно бути обережним? Тому що на першому місці має бути власна безпека: якщо ми бачимо, що є один потерпілий, ми не можемо стати другим потерпілим. Небезпека може чатувати звідусіль, і такі ситуації можуть бути різними. Наприклад, дикі тварини, електрострум з кабеля, якого ми не бачимо тощо», – пояснює він.
І додає: завжди потрібно зупинитись, щоб оцінити ситуацію — чи умови для надання допомоги є безпечними.
«Звісно, буває нелегко на 100% це зробити, але ми повинні докласти максимум зусиль, аби це вдалось», – акцентує Костянтин.
Водночас фахівець радить, як зробити це по-іншому.
«Одразу можна не наближатись до людини, а запитати її. По-перше, ми зрозуміємо, чи людина при тямі чи без свідомості. Якщо вона нам відповідає, то це вже добре, значить потерпілий може нам розповісти, що сталось. По-друге, ми можемо її скерувати, аби вона сама надала собі допомогу, навіть не підходячи», – пояснює алгоритм дій чоловік.
Та якщо ми вже підходимо, то найперше, що робимо — візуально оцінюємо стан людини: чи вона рухається, дихає, чи має якісь ушкодження, наприклад, кровотечу.
«Якщо кров витікає з великою інтенсивністю, то розуміємо, що такий стан загрожує потерпілому, і ми починаємо одразу їй допомагати», – зазначає він.
Транспортування хворого
«Ще одним важливим правилом при наданні домедичної допомоги є не нашкодити, тобто не погіршити її стан», – зауважує Костянтин.
Він каже, що найчастіше люди помиляються, коли одразу кидаються на допомогу потерпілому, бо це, в окремих випадках, може зашкодити. Як приклад, наш співрозмовник наводить автокатастрофи.
«Травмованого одразу витягують з машини та садять на тротуар, та це заборонено робити без нагальної потреби, – зазначає чоловік. — Чому це небезпечно? Ми — не медики і не можемо повністю оцінити стан потерпілого: можливо, людина зазнала внутрішніх травм, переломів, а зайвий раз рухаючи її, ми тільки додаткового калічимо її», – пояснює фахівець.
Тому, каже він, існує просте правило: якщо людині не загрожує небезпека, ми її зайвий раз не чіпаємо та поводимося якомога обережніше.
Тобто після аварії травмований сидить у авто, з машини не виливається бензин, не горить мотор — це значить, що додатковий загроз нема.
За який час потрібно впоратись і надати потерпілому допомогу
Орієнтуватись на якісь цифри не дуже правильно, тому що це нам дає хибну надію, зізнається наш співрозмовник. І каже, що єдине, до чого варто дослухатись, так це до того, що допомога має бути споєчасною.
«Але, звісно, не потрібно забувати про оцінку власної безпеки», – знову нагадує Костянтин.
Водночас каже, що дійсно є стани, за яких потрібно діяти якомога швидше.
«При великих пораненнях людина може втратити свідомість за 20-30 секунд, а за хвилину — померти від крововтрати. Наприклад, при зупинці серця — стадія клінічної смерті — це три-п’ять хвилин. Якщо у цей час почати надавати допомогу, то у людини є високі шанси вижити», – говорить він.
За офіційною статистикою, 80% – шанс на виживання при зупинці серця, якщо домедична допомога буде надана на першій хвилині. Понад 5% – шанс на виживання при зупинці серця, якщо домедична допомога буде надана на десятій хвилині.
Натомість додає: ці цифри не можливо оцінити в реальній ситуації.
«Тоді ми не будемо підраховувати, скільки хвилин минуло, опитувати свідків тощо, а будемо надавати допомогу, бо тільки це допоможе людині», – вважає він.
50 тисяч – саме стільки українців щорічно можна врятувати за умови своєчасного надання домедичної допомоги. Понад 50% смертей у наслідок серцево-судинної патології настає поза межами лікарень. 80% – шанс на виживання при зупинці серця, якщо домедична допомога буде надана на першій хвилині. Понад 5% – шанс на виживання при зупинці серця, якщо домедична допомога буде надана на десятій хвилині. 25-30% людських життів можна врятувати, якщо після отримання важких травм одразу надати постраждалому протишокову допомогу. 40% постраждалих у ДТП не доживають до приїзду швидкої через ненадання їм домедичної допомоги. 82% громадян вважають, що не готові надати домедичну допомогу з причини відсутності необхідних знань та навичок. 68% громадян вважають, що не готові надати домедичну допомогу з причини боязні нашкодити постраждалому.
Мар’яна КОВАЛЕНКО
