Моє прізвище більше відоме, ніж мої фільми, – Олег Сенцов

«Носоріг» – це мій другий фільм. Розрив між зйомками – 10 років. Я намагаюся знімати кіно максимально реалістично і при цьому цікаво. Працюю багато з непрофесійними акторами. І намагаюся досягти найвищого реалізму і впевненості в кадрі. Для мене дуже важливо, щоби кіно було чесним і правдивим», – сказав Олег Сенцов перед показом фільму.

Події стрічки розвиваються з 90-их роках. Головний герой фільму – член бандитського угруповання на прізвисько Носоріг. З дитинства він звик захищати себе. Батько – алкоголік і дебошир швидко зникає з життя родини. Прикладом для юнака є старший брат, який після служби в Афганістані стає на слизький шлях і невдовзі опиняється у могилі. Носоріг же, щоби захистити себе і матір від одного бандитського угруповання, пристає до іншого. З кожним днем він дедалі більше перетворюється на безжального вбивцю і це життя так затягує Носорога, що він починає втрачати зв’язок з реальністю. Навіть втеча з країни не приносить ні полегшення, ні відчуття безпеки. Минуле продовжує повертатися і нагадувати про себе.

Стрімкий розвиток подій швидко затягують глядача у вир 90-их. Творці фільму до найдрібніших побутових деталей відтворили дух епохи – дискотеки, сауни, прокурені кабаки, чорні бумери…

За словами режисера Олега Сенцова, для написання сценарію його підштовхнула історія знайомого, який отримав життєвий досвід у кримінальному світі.

«Зазвичай такі образи у фільмах досить пласкі. Мені ж стало цікаво, що є, окрім цього криміналітету. Адже є родина, дружина, мама, якісь думки переживання. Цікаво зрозуміти, що він відчуває, як живе із цим. Це було моє першочергове завдання. Також є сюжет, і він достатньо динамічний. Іншою моєю метою було показати світ 90-их років від початку до кінця, як він вплинув на наше життя, як це нас змінило не на краще. Цей час закінчився, але його наслідки все ще до нас доходять. Депутати зі спортивними фігурами, які пропонують хабарі поліції – це свідчення того, що ми досі живемо «по поняттях», а не «по закону». Це дуже погано, бо стримує розвиток нашої країни», – розповів Олег Сенцов.

Переосмислення історії

Хоча фільм «Носоріг» лише виходить у прокат, права на його показ купила вже низка країн.

«Нас купили найбільші європейські території. Це, зокрема, Німеччина, Польща, Франція, Великобританія, Італія, а також Бельгія, Швейцарія... Тобто йдеться про найбільші європейські ринки. Щодо українського прокату, я не можу точно сказати кількість кінотеатрів, де покажуть стрічку. Це точно буде понад 150 по всій Україні. Це перша кримінальна драма в історії сучасного українського кіно, перший фільм про 90-ті, знятий на певному рівні. У нас досі тривають переговори з кінотеатрами. Ми їх переконуємо, що у цього фільму є аудиторія і він зроблений саме для українського глядача», – каже продюсер Денис Іванов.

Щодо іноземців, то вони передусім оцінюватимуть художню частину фільму, вважає Олег Сенцов.

«Зрозуміло, що йдеться про якийсь історичний період життя, який справді у європейців був іншим. Але переважна більшість знається на історії, тому вони розуміють, що це і їм цікаво. Якщо взяти Східну Європу, то вони теж пройшли крізь розгул бандитизму або принаймні щось дуже схоже. Щодо Америки, то там процвітала злочинність у 30-их роках, коли діяв сухий закон. Вони досі знімають про це кіно і ці картини дуже різні. Це просто переосмислення нашої історії, бо якщо не будемо знати наше минуле, то у нас не буде майбутнього», – наголосив режисер стрічки.

Водночас Олег Сенцов зізнається, що не останню роль, чому стрічка «Носоріг» викликає таке зацікавлення і не лише в Україні, відіграє його впізнаваність як політичного в’язня і громадського діяча.

«Моє прізвище більше відоме, ніж мої фільми. Це правда. Але нарешті я зняв фільм з повноцінним бюджетом, як і хотів. І несу відповідальність за нього від першого до останнього кадру. З одного боку, ім’я справді привертає увагу. З іншого, піднімає ставки. В Україні на рік виходить близько 30 фільмів і майже всі вони фінансуються державою. Більшість з них ніхто так і не побачить. Вони не виходять навіть у прокат», – каже Олег.

Натомість права на показ фільму «Носоріг» купив «Netflix».

«Це, здається, перше українське кіно, яке купив «Netflix». Але вимоги дуже високі. Треба зібрати усі призи на світі, мільйон доларів у прокаті і полетіти у космос. Мене не розглядають в одному рядку з іншими режисерами. Ти мусиш бути кращим. І хоча, здається, з одного боку вимоги трохи непропорційні, з іншого – вони стимулюють до роботи», – додав режисер.

У пошуках головного героя

Одна з особливостей фільму Олега Сенцова – більшість тих, хто знявся у стрічці – непрофесійні актори.

«У мене є лише два фільми. Перший був про геймерів і майже не було бюджету, тому я був змушений знімати у картині непрофесійних акторів. До того ж у мене був негативний досвід роботи з короткометражками, в яких знімалися місцеві кримські актори. Це було жахливо. Тому я пішов іншим шляхом. Це не я придумав, подібне робить багато хто. Хтось – навмисне, а хтось – бо немає іншого варіанту. Тобто геймерів грали справжні геймери, і вийшло досить автентично. Щодо цього фільму, коли я готувався до першого періоду зйомок, який мав відбутися ще до війни, я вже знав, що мені потрібен тільки непрофесіонал, тому що такого професійного актора в Україні немає. Я його не зайду. Треба шукати через колишніх спортсменів, військових футбольних хуліганів тощо. Тобто тих, хто пройшов певний шлях, бився на вулицях, кого били і хто бив, хто бачив зброю і тримав її у руках. Такий досвід змінює людину – це видно по обличчю. Тому я шукав саме такого актора і не лише на головну роль. Для глядача не важливо, хто професійних актор, а кого знайшли на вулиці, – розповідає Олег Сенцов. – У мене своя метода, адже не маю професійної «кіношної» освіти, я самоучка. Але певна система виробилася, і вона полягає у тому, щоби шукати людей максимально схожих на героїв, які мені потрібні. Тому кастинги тривають так довго. Пів року пішло на те, щоби знайти максимально схожих людей. Потім починаєш їх знімати і кажеш: йди праворуч, ліворуч, швидше, повільніше і все».

Допрем’єрний показ відбувся вже у низці українських міст, зокрема у Кривому Розі, який став одним із знімальних майданчиків для «Носорога».

«У Кривому Розі була дуже добра реакція. Це місто, яке архітектурно і якось ментально ще досі у 90-их. Але для фільму це було добре. Легко було знайти локації і певних людей, які знімалися у масовках і невеликих ролях. Вони всі прийшли на показ і були щиро вражені. Але це історія не лише про Кривий Ріг. Це історія про усіх нас, про все, що з нами було, щоби згадати, але не повертатися», – зазначив Олег Сенцов.

Два сценарії – два фільми

За словами режисера, зняте 10 років тому кіно було значно гіршим, ніж сьогоднішній фільм.

«У нас було менше можливостей, досвіду, був інший підхід. Я менше розумівся на кіно. З іншого боку, 10 років нічого не знімав. Була вимушена пауза. Я багато читав, думав, придумував. У в’язниці немає можливості дивитися фон Трієра чи Германа. Тому читаєш і щось собі уявляєш. Два роки я був у Лабитнангі. Це одне з дуже паршивих міст. Зрештою у Росії все або паршиво, або дуже паршиво. Але у кожному найзачуханішому і найжорстокішому таборі є бібліотека, де можна взяти і почитати книжку. Хоча це здебільшого або радянська література, або сучасна російська. Але була і світова. Останніми роками я більше схиляюся до американської літератури першої половини ХХ століття: Селінджер, Хемінгуей, Фіцжеральд, Вайлдер, у таборі прочитав усього Стейнбека», – каже режисер.

Сьогодні є два готових сценарії, над якими триває робота.

«Разом з Денисом займаємося девелопментом – шукаємо гроші, партнерів, колектив, допрацьовуємо документи. Фільм «Кай» – це сімейна драма, яка буде теж зніматися разом з європейцями. У центрі сюжету – подружжя на межі розлучення. У них є дитина з аутизмом. Інший фільм більш світлий, який називається «Блискучий світ». Історія відбувається в Америці. Жінка з дитиною переїжджає у невеличке, трохи закинуте містечко і вносить у нього нове життя. Я називаю стрічку дитячим фільмом для дорослих. Ми ведемо важкі перемовини з американським партнером, тому що маємо амбіції зняти фільм з хорошим бюджетом і задіяти американських зірок, але робити це в Україні, щоб якось підняти наше кіновиробництво», – зізнається режисер.

Оксана ДУДАР

Фото автора