За лаштунками: чому львівські артисти незадоволені законодавством про культуру і театр

Створити реєстр закладів культури, а також розділити повноваження директора театру і художнього керівника вимагають львівські діячі культури та мистецтва.

Про це йшлося під час дискусії у Львівському пресклубі.

Учасники розповіли про проблеми, які часто виникають у культурній сфері та запропонували зміни до законів про культуру та театр, зокрема.

Вони висувають такі вимоги:

• створити державний реєстр закладів культури і мистецтва. Зараз в Україні дедалі частіше закривають культурні установи. Завдяки створенню такого реєстру цьому хочуть запобігти;
• щодо призначення керівників культурних закладів: у кандидата на таку посаду має бути профільна освіта, а також досвід роботи на керівних посадах;
• голосування за керівника культурного закладу має бути таємним;
• повноваження директора культурної установи та художнього керівника мають бути розділені;
• ввести процедуру дострокового розірвання контракту з директором або художнім керівником у разі невиконання ним задекларованої програми або порушень ним чинного законодавства.

Заслужений артист України, соліст Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Роман Ковальчук переконаний, що такі зміни знизять рівень корупції та покращать сферу культури в Україні загалом.

«У нашій країні керівнику культурного закладу підкорюється все. Зокрема йдеться про театри. Творчі працівники нічого не можуть змінити, до їх думок не прислухаються. А якщо художній керівник та директор — це одна особа, то таке керівництво можна назвати тоталітарним. Із чинним законодавством людина, яка працює у творчій сфері, є абсолютно незахищеною. Так не має бути. Основною та вирішальною повинна бути творча складова, а директор та адміністрація — виконавчою», – вважає народний артист України, професор, кандидат мистецтвознавства, заступник голови західного відділення Національної спілки театральних діячів України Олег Петрик.

Артист доповнює, що вони борються не проти конкретних людей, а за зміни у законодавстві. Такої ж думки дотримується заслужений артист України, актор Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької Андрій Сніцарчук.

«Закон потрібно змінювати, аби керівники не могли будувати свою авторитарну систему, тим паче за державний кошт. Адже величезні суми можуть йти на невідомі премії або на сумнівні театральні вистави, які списуються за декілька місяців. Також сотні тисяч йдуть на судові трати, а такі суди часто відбуваються між керівниками та творчими працівниками», – зазначає актор.

Олег Петрик переконаний, що процедура вибору керівництва має бути прозорою.

«Колективу не дають можливості обирати кандидатури. А далі слово за міністерством. Якщо керівник театру з ним у хороших стосунках, значить він автоматично обирається. В Європі діє таємне голосування, у нас все не так», - говорить Петрик.

Роман Ковальчук скаржиться на те, що у багатьох театрах голосування за керівництво одноосібні. Люди залякані та голосують за того, за кого їм скажуть. Такого плюралізму думок, як колись, давно немає.

«Культура —  це дорога до Європи. Ми маємо будувати своє культурне середовище на найвищому рівні, адже українські артисти – одні з найталановитіших у світі. Але часто в нашій країні їм не можуть дати достатнього заробітку та достойної посади», – розповів скрипаль Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Ігор Муравйов.

Учасники конференції вважають, що занепад театру та духовності — це трагедія національного масштабу. Театр не має перетворюватись на феодальну вотчину певних керівників. Творчість та цінність людини — ось що має бути головним як у сфері культури, так і у будь-якій іншій.

Анастасія БЕДРІЙ