Загроза Україні: чи справдяться погрози Лукашенка

Участь Мінська у можливому вторгненні Росії в Україну поки залишається теоретичною. Однак реальна загроза з боку наших північних сусідів існує.

Постійно з'являються заяви Лукашенка про «батальйони українських націоналістів», що збираються вторгнутися у Білорусь, розгортання поблизу кордону регулярної української армії. Він допускає нанесення по Україні «ракетного удару», погрожує спільно з військами країн ОДКБ «дійти до Ла-Маншу» і розбити українську армію за декілька днів, обіцяє розгорнути «цілий контингент військових». Звичайно, все це не підкріплюється жодними доказами.

Також білоруське МЗС нещодавно заявило про нібито збитий над територією країни український розвідувальний безпілотник. Україна цей факт відразу ж спростувала, а як незабаром з'ясувалося, відповідний вид дронів взагалі не стоїть на озброєнні ЗСУ.

РФ допомогла Лукашенку втриматись при владі після придушення протестів. Тож тепер Білорусь не можна вважати незалежною державою. Зараз вона розплачується своєю незалежністю перед Росією. І, можна припустити, виконуватиме будь-які накази Путіна.

«Зараз Росія поступово поглинає Білорусь. Громадянин Білорусі, Олександр Лукашенко, який здійснив захоплення влади в державі у 2020 році не зможе самостійно прийняти рішення щодо наступу військ Білорусі на Україну. За погрозами Лукашенка стоять імперіалістичні плани Путіна щодо України. Білорусь зараз розплачується своєю незалежністю перед Росією за те, що 2020 року Путін визнав Лукашенка очільником країни. Підтвердженням вищезазначених тез є факт присутності російських військ на території Білорусі і постійні грошові кредити, які надає Путін білоруському режиму. Ця країна стала повністю залежною від Росії у всіх політичних, економічних, військових аспектах. Існує лише одне питання: чи погодяться білоруси воювати проти України за вказівками кривавих диктаторів? Відповідь поки що не є однозначною», – розповів ІА Дивись.info політичний аналітик Ігор Зарічний.

10 лютого розпочались масштабні  російсько-білоруські навчання «Союзна рішучість-2022», про які вперше оголосила якраз влада Білорусі.

Офіційної інформації про навчання досить небагато. Чисельність залучених солдатів також не оголошена. У російському Міноборони лише уточнили, що вона не перевищує норм Віденського документа ОБСЄ, тобто не більше дев'яти тисяч військових. Втім, за численними свідченнями у ЗМІ та соцмережах, реальна кількість учасників навчань, у тому числі з боку Росії, набагато більша.

Закінчитися «Союзна рішучість» мала 20 лютого. Однак цього не відбулось. Російські війська залишатимуться в Білорусі через «існуючі виклики».

«У зв’язку з наростанням військової активності біля зовнішніх кордонів союзної держави та загостренням ситуації на Донбасі президентами Республіки Білорусь та Російської Федерації прийнято рішення перевірку сил реагування союзної держави продовжити», – заявив міністр оборони Білорусі Віктор Хренін.

На навчаннях відпрацьовується сценарій вторгнення в Україну.

Варто нагадати, що, згідно зі сценарієм військових навчань «Союзна рішучість-2022», Білорусь та Росія спільно відбивають напади «незаконних збройних формувань» з території України, після чого переходять в наступ і ліквідують бази «терористів» вже на території України. Тобто на навчаннях відпрацьовується сценарій вторгнення в Україну. Тому загроза з боку Білорусі є цілком реальною.

Ймовірність можливого наступу з боку Білорусі визначається декількома факторами. З одного боку, північний напрямок має свої обмеження через географію – там лісиста місцевість, болота. З іншого боку, це найкоротший шлях на Київ з найменшою кількістю забудови, якщо йти через Прип'ять.

У вівторок, 15 лютого, на основі відкритих даних (супутникових знімків) журналісти та військові помітили спорудження понтонного мосту через Прип’ять за 6,44 кілометра від українсько-білоруського кордону. Причина його зведення не була зрозуміла, адже ця територія не занесена до переліку місць, у яких планували проводити навчання військових «Союзна рішучість-2022». Через декілька днів міст зник.

«З тактичної точки зору, білоруська армія навряд чи зможе скласти серйозну загрозу ЗСУ. Навіть з огляду на класичне тактичне співвідношення сил, які наступають, та тих, які обороняються, враховуючи умови місцевості на кордоні України та Білорусії — ліси та заболочена місцевість, війська ОК «Північ» зможуть стримати ймовірний наступ з боку білоруської армії. Єдиним логічним завданням білоруської армії у можливому збройному протистоянні з РФ могло б бути відволікання сил ОК «Північ» від застосування їх в якості резерву. Хоча модернізоване білоруським ОПК радянське озброєння є більш ефективним, ніж те, яке використовується ЗСУ, Україна може розраховувати на значні резерви ветеранів у густо населених районах Півночі, що змусить зробити потенційну військову операцію з боку Білорусі фатальною. Також слід звернути увагу на рейтинг армій світу 2022 за версією Global Firepower, згідно з яким індекс сили ЗСУ у рази перевищує силу білоруської армії.

Проте, враховуючи можливість війни на «три фронти», Україні слід подбати про активне впровадження сучасних технологій в армії — від систем управління військами на рівні Генерального штабу до систем управління озброєнням, зважаючи на технологічну ефективність військ РБ», – розповідає офіцер ЗСУ, колишній командир взводу 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Віктор Валєєв.

Президент Першого міжнародного фонду розвитку України Микола Волківський також вважає, що білоруська армія не зможе завдати удару самостійно.

«Білоруська армія не підготовлена до війни і не може бути більш ніж допоміжною одиницею. Хоча в країні й існують боєздатні підрозділи, але їх кількості явно не достатньо для ведення справжньою війни проти держави, в якої сили для відбиття атаки переважають весь потенціал Білорусі. І якби це не було, Білорусь може стати плацдармом або стороною підтримки російської інвазії, тому з ними слід бути обережними. Той факт, що наш військовий аташе поїхав на військові навчання в Білорусь, є позитивним, бо ми мусимо бачити, що ж там відбувається і в якому стані синхронізація сил союзної держави. Цей етап не завершується і ми не припиняємо уважно стежити за підозрілою активністю сусідів.

Лукашенко не є нашим другом. Ми могли би сказати, що навіть з недругами слід розвивати відносини, але з самопроголошеними президентами ми цього робити не маємо. Думаю, що Мінськ в останній момент відмовиться від участі в авантюрі, але бути однозначно впевненим у цьому не можна», – вважає експерт.

Анастасія БЕДРІЙ