Помер дисидент Іван Дзюба

Про це вранці 22 лютого повідомило Радіо Свобода з посиланням на літературознавця, політичного та громадського діяча Миколу Жулинського.

Він розповів, що Дзюба помер сьогодні вранці, уві сні.

«Одне ім’я вже говорить багато. Багато – бо це один із лідерів національно, духовного відродження другої половини ХХ і початку ХХІ століття. Передусім Іван Дзюба – це інтелектуальний провідник і речник українського «шістдесятництва». І я сьогодні не можу не згадати слів Ліни Костенко, яка сказала, що Іван Дзюба – це людина, що завжди мала мужність говорити правду», – цитує видання Жулинського.

Співрозмовник видання сказав, що Дзюба упродовж останніх років мав проблеми зі здоров'ям. Наразі немає інформацію щодо дати прощання із дисидентом.

Торік у липні Іван Дзюба відзначав 90-ліття. Він народився 1931 року у Миколаївці на Донбасі. Родину застав Голодомор, тому вони були змушені шукати порятунок, спершу переїхавши до Новотроїцького, пізніше — в Оленівські Кар'єри (тепер — Докучаєвськ). Тут підліток випустився з середньої школи та став студентом факультету російської філології у Донецьку. За деякий час Дзюба стає аспіратом в Інституті літератури імені Тараса Шевченка, що в Києві.

Друкуватись чоловік почав у 29 років, після вступу до Спілки письменників України, обіймав посаду у одному із найбільших державних видавництв у Дніпрі. Івана Дзюбу не раз звільняли, мовляв, через «різницю в ідеологічних поглядах». Та він не покидає свою творчість і починає боротись з усіма тогочасними викликами.

1963 року Дзюба брав участь у несанкціонованому, присвяченому 50-річчю з дня смерті Лесі Українки, через два роки — в протесті проти таємних арештів української творчої інтелігенції під час прем'єри «Тіней забутий предків» у кінотеатрі «Україна».

Після цього він зазнає переслідувань: чоловіка арештовують 1972 року через працю «Інтернаціоналізм чи русифікацію?» — памфлет, написаний на тлі подій щодо справжньої сутності політики Москви щодо України.

1973 року Дзюбу засуджують до п'яти років в'язниці та стільки ж років заслання через «антирадянську працю», та він вийшов на волю через рік, піддавшись «слідчому тиску» та «покаявшись». Усе, пояснюють дослідники, через туберкульоз, на який Іван хворів ще з юності. Якби він цього не зробив, то просто б загинув у таборах КДБ.

Восени 1989 року Іван Дзюба стає одним із співзасновників Народного Руху України. Згодом 61-річний дисидент стає міністром культури України — посаду, яку обіймає до 1994-го, тобто два роки.