• USD: 36.50
  • EUR: 38.90

Українська рапсодія. Музи не мовчать

Українська рапсодія. Музи не мовчать

Колонка музикознавиці Ольги Кізлової

"Українська рапсодія. Музи не мовчать". Під такою назвою в залі ім. Станіслава Людкевича Львівської Національної філармонії ім. Мирослава Скорика днями відбувся чудовий симфонічний концерт.

Симфонічний оркестр філармонії у співпраці з запрошеним диригентом Володимиром Сіренком підготував програму з трьох українських творів. Композиції дали слухачам можливість глибше пізнати Україну та українців, ще більше відкрила сторінки нашої багатогранної культури, тому що транслювався проект на весь світ.

Фото eugene hill

На старті заходу ведуча оголосила, що він проходить на підтримку одного з артистів оркестру, фаготиста Івана Мелети, який з першого дня повномасштабного вторгнення росії перебуває в лавах Збройних Сил України. І його товариші по групі – квартет «Fagotissimo» – почали концерт виконання Гімну України, який могутнім поривом підхопив весь оркестр, а присутні стоячи, з рукою на серці, з хвилюванням вислухали.

Програму відкрив твір «Пасакалія» – десята частина фортепіанного циклу Віктора Косенка (1896 – 1938) «11 етюдів у формі старовинних танців». Пасакалія – старовинний іспанський бароковий танець у спокійному темпі, який за часів пізнього середньовіччя танцювали на вулицях під час проводів гостей по закінченні свята. Косенко написав його в формі варіацій на дещо урочисту з відтінком печалі тему. Твір, що складається з теми і 38 варіацій, переробив для оркестру Леонід Більчинський. Різноманітність аранжування надала слухачам радість насолоди досконалою, злагодженою грою всіх груп оркестру. Особливо виразно звучали мідні духові – чисто, могутньо, яскраво! На початку твору тема доволі стримана, зосереджена. Та в процесі розгортання композитор демонструє неабияку чуттєвість, емоційність, неймовірну життєздатність та волелюбність – невід’ємні риси української вдачі!

Іншу грань показує Рапсодія №2 «Думка-Шумка» українського романтика другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Миколи Лисенка. У своєму творі композитор гнучко, майстерно продовжив традиції європейської фортепіанної музики ХІХ століття (початково твір також написаний для фортепіано соло). Зокрема знаменитих Угорських рапсодій Ференца Ліста. У Рапсодії №2, яку ще часто називають «Українською», Лисенко демонструє неабияку повагу до нашого історичного минулого, героїчних часів Козаччини. Втілилася вона у яскравому образі кобзаря, мелодіях українських дум та стрімкому і піднесеному другому розділі: віртуозній, живій, близькій українським народним танцям «Шумці». Український композитор Левко Колодуб - наш сучасник, який, нажаль вже відійшов у засвіти, майстер оркестрової палітри – зробив аранжування лисенківського фортепіанного хіта для солюючої скрипки в супроводі оркестру. Останнім часом диригент Володимир Сіренко не раз співпрацював з львівською скрипалькою Лідією Футорською. І знову їх творчий тандем дав слухачам можливість насолодитися лисенківським різноманіттям кантиленних мелодій, прекрасним звуковим та технічним арсеналом солістки в рухливій «шумці» і органічним виразним акомпанементом оркестру.

Завершила концерт розкішна, неперевершена, потужна, глибоко національна Друга симфонія Левка Ревуцького Мі мажор. Твір, написаний до 10-річчя Жовтневої революції у 1927 році, композитор подав на Всеукраїнський конкурс Товариства імені Леонтовича. Разом з «Фантазією на українські теми» Бориса Лятошинського симфонія №2 поділила Першу премію. Композиція базується на мотивах українських народних пісень, подекуди в музиці прослуховуються характерні для тої буремної пори інтонації радянської масової музики. Нажаль, Ревуцький не отримав підтримки керівників української музичної академічної спільноти того часу і 1940 року створив нову редакцію симфонії, удосконалив форму, оркестровку, але за життя так і не насолодився справедливим, заслуженим визнанням першої редакції свого шедевру. Довгі роки вона вважалася втраченою, звучала лише у другому варіанті, і лише 2020-му, майже через сто років після створення, її «розкопав» диригент Іван Гамкало в бібліотеці Львівської філармонії. Тоді ж партитуру було поновлено і видано у видавництві «Музична Україна». Презентацію видання партитури першої редакції зробив НЗАСОУ під орудою Володимира Сіренка. 22 вересня 2020 року оркестр зіграв та записав твір у Великій залі ім. Василя Сліпака Національної Музичної Академії України ім. П.І. Чайковського.

15 квітня у Львові перша редакція Другої симфонії Л. Ревуцького не стала прем’єрою, в цьому варіанті в західній столиці вона вже виконувалася, та прозвучала актуально і цікаво, викликавши у публіки велике захоплення.

Симфонія складається з трьох частин. Всі вони побудовані на темах відомих пісень, розмаїтих за жанрами, образами і настроями. Центральна тема першої частини — веснянка «Ой весна, весниця», записана композитором у його рідному селі Іржавець. Другий образ - побічна — жаліслива, протяжна пісня «Ой не жаль мені та ні на кого».

У другій частині поєднуються риси класичної традиційної повільної частини, яка зазвичай має три розділи. В крайніх композитор застосував ліричну, дещо похмуру пісню «Ой Микито, Микито, чи є рілля на жито». А середній епізод наблизив за характером до жартівливого скерцо, в якому звучить весільна «Ой там в полі сосна штири роки росла».

У третій, фінальній частині, яка виконується «атака», без паузи між частинами, перевтілена грайлива пісня «А ми просо сіяли». Завершується симфонія поверненням до пісні «Ой весна, весниця», яка відкривала симфонію, що створює струнке обрамлення всього циклу.

Симфонія розкішна, виконання виразне, бездоганне, щире. Кульмінації – неперевершені, лірика – глибока, чутлива, тужлива і світла одночасно. Сьогодні симфонія актуальна як ніколи – в ній наше життя з його горем, прикрощами, радощами та сподіваннями на майбутнє.

Зал чекав на бісовку, овації не вщухали. Але оркестр розкланявся, і маестро Сіренко повів зі сцени за собою концертмейстера перших скрипок Миколу Гав’юка, за яким пішли інші. Браво, чудовий концерт.

Виконавці:

Лідія Футорська, скрипка

Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії

Володимир Сіренко, дириґент

Програма:

Віктор Косенко. «Пасакалія» з циклу «11 етюдів у формі старовинних танців» (аранжування Л. Бильчинського)

Микола Лисенко. Рапсодія №2 «Думка-Шумка» для скрипки з оркестром

Левко Ревуцький. Симфонія №2 мі мажор (редакція 1927 року).

Фото eugene hill

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: