Чому руські – не росіяни, а Київська Русь – не росія

росія – країна створена Петром I з урахуванням Московсько-татарського князівства.
Вся історія держави-фейка Росії це не більше ніж низка фальсифікацій, підлог та місцями банальної літературної творчості авторів, що її писали.

Імперські замашки «російських» немає жодних обгрунтувань, які бажання підмінити історію, залишило нам навіть у підроблених ними ж джерелах підстави у тому, щоб стверджувати, що росіяни до Русі жодного стосунки немає.

Найважливішою містифікацією створеною Росією є зв'язок між історією Київської Русі, а фактично України, і фіно-татарськими ханами Московії.

Треба розуміти, що визначення Русь, спочатку відносилося лише до території, підконтрольної та охоронюваному місту Києву. Укритою містом Києвом.

Називалася відповідно територією Київською Руссю, тому що від назви її центру, її столиці і походила назва території.

Так міста платили Риму – визнавали право Риму, і називалися Римської Імперією, міста які платили Москві – аналогічно.

Якщо взяти сьогоднішню карту, то Київська Русь – це територія Центральної України, а саме: Київська, Житомирська, Сумська та Чернігівська області, а також частини Вінницької, Черкаської та Полтавської областей.

Під натиском татаро-московських військ, центр Русі, разом із її управлінським апаратом наприкінці XII століття змістився на Західну Україну.

Про що говорять літописи?

1146 рік

«І Святослав, заплакавши, послав до Юрія до Суздаля, сказав: «Брата мені Всеволода Бог узяв, а Ігоря Ізяслав схопив. Піди до Руської землі, до Києва».

1147 рік

Чернігівський князь Святослав узяв в облогу місто Неринськ у Рязанському князівстві, про що в літописі написано:

«Водночас прибігли до Святослава з Русі юнаки».

Що говорить про те, що Рязань не є Руссю.

1148 рік

Київський князь Ізяслав Мстиславович обмінявся люб'язностями з братом Ростиславом Мстиславовичем, князем Смоленським:

«Ізяслав дав дари Ростиславу, що від Руської землі та від усіх цісарських земель, а Ростислав дав дари Ізяславу, які від верхніх земель та від варягів».

1149 рік

Вигнаний із Київщини Ростислав, приїхавши до свого батька Юрія Долгорукого до Суздаля, каже:

«Чув я, що хоче тебе вся земля Руська та чорні клобуки».

Юрій же Долгорукий, згодом каже:

«Синовець мій Ізяслав, на мене прийшовши, волость мою розорив і підпалив, а ще й сина мого вигнав із Руської землі, і волость йому не дав, і мене соромом покрив».

1151 рік

Ізяслав Мстиславович, який вигнав Юрія Долгорукого з Києва, повідомляє, що його син Андрій Боголюбський сказав:

«Тим часом випросив у батька піти свідомо Суздаль, кажучи: «Осі нам уже, отче, тут, в Руській землі ні раті, ні чого іншого. Тож потеплу підемо».

1154 рік

Про черговий невдалий похід Юрія Долгорукого на Київ у літописі повідомляють:

«Того ж року торкнувся Юрій із ростовцями, і з суздальцями, і з усіма дітьми до Русі. І стався мор серед коней у всьому війську його, якого ж ніколи не було».

1173 рік

Коли Ростиславовичам запропонували залишити Київ, а також міста Білгород та Вишгород та піти до Смоленська, літопис повідомляє:

«Засмучувалися Ростиславовичі, що він позбавляє їх Руської землі».

1174 рік

Суздальський князь Андрій Боголюбський, відповідаючи на звернення князів Ростиславовичів, каже:

«Почекайте трохи, я послав до братів своїх у Русь. Як мені звістка буде від них, тоді й дам відповідь».

Пізніше, після смерті Андрія Боголюбського, придворна людина Кузьмін каже:

«Вже тебе, хазяїне, пахолки твої не визнають. Не так, як колись, коли купець приходив із Цесарограда, і з інших країв, і з Руської землі…».

А бояри з Володимира-на-Клязьмі вторять йому:

"Князь наш убитий, а дітей у нього немає, синок його в Новгороді, а брат його на Русі".

1175 рік

Літопис говорить, що росіяни – чужі на Ростовській землі:

«У тому ж році, коли обидва Ростиславовичі сиділи на князівстві в землі Ростовській, роздавали вони посадництва російським отрокам. А ті великі тягари людям цим зробили продажами і вірами».

1180 рік

Чернігівський князь Святослав Всеволодович пішов походом на Суздаль та Рязань:

«І тоді спішно приготувалися до бою у війську Святославовому, і Всеволод Святославович уборзі примчав до російських полків зі своїм полком. І тоді рязанські князі втекли, інших вони побили».

Після того як Святослав повернувся із Суздаля, літопис говорить:

«А коли він вийшов із Суздальської землі, то відпустив брата свого Всеволода, і Олега, сина свого, і Ярополка в Русь, а сам із сином Володимиром пішов у Новгород Великий».

1187 рік

Князь Рюрик Київський послав до Суздаля сватів до князя Всеволода, щоб його дочка Верхуслава вийшла за свого сина Ростислава. Всеволод погодився і відпустив її: «в Русь».

1223 рік

Київським князям на битву з татаро-московами послали з ростовським полком Василя Костянтиновича: «До них у Русь».

1406 рік

Литовський літопис повідомляє:

«Свидригайла … почав багато зла з Москвою творити Литовській землі та Русі».

1415 рік

«Вітовт, Великий князь Литовський, побачивши, що митр

ополіти, прийшовши з Москви до Києва, забирають із Святої Софії все, що гарно… і до Московської землі відносять», щоб «не зменшувалося багатство у землі Руській», наказав обрати свого митрополита.

І це лише те, що реально потрапило під руку!

Таких згадок, за бажання в літописах, ви знайдете величезну кількість.

Тиражування етноніму «Русь»
Але ніде немає етноніму: Суздальська Русь, Московська Русь, Новгородська Русь!

Все це тиражування назва Русь не більше ніж вигадка політтехнологів, що має одну мету, закамуфлювати злодійство історії.

Русь завжди була Київською, підпорядковані їй землі ніколи не були Руссю.

Суздаль, Смоленськ і Новгород, ні під час перебування під владою Києва, ні після ніколи не називалися Руссю.

Русь – це територія сучасної Центральної, а з кінця XII ст. – ще й Західної України.

Переїзд Русі
У XIX столітті російський історик Михайло Погодін запропонував дуже зручну теорію про спадкоємність Москви як столиці Русі, що переїхала з Києва.

За його словами, Русь, піднялася та «переїхала» з Києва до Москви!

Ідея була настільки притягнута за вуха, що навіть за радянських часів, над нею сміялися всі історики.

Володимирсько-Суздальське князівство, або Залісся – це територія, прабатьківщина сьогоднішньої Московії.

Також Руссю називатися не може і Новгород, з якого зараз у Росії намагаються зробити першу столицю Русі!

По-перше тому що Новгродів, щонайменше було побудовано безліч, і назва Новгород могла носити будь-яке Нове Місто.

По-друге, так склалося історично, що землі Великого Новгорода, ніколи не вважалися Руссю.

1141 рік

«Коли Святослав Ольгович тікав з Новгорода в Русь до брата, то послав Всеволод назустріч йому». Новгород не є Руссю!

1148 рік

Князь київський Ізяслав Мстиславович прийшов по допомогу до новгородців і сказав:

«От брати, сину мій, і ви прислали до мене, що вас ображає мій гострий Юрій. На нього прийшов сюди, залишивши Руську землю».

А коли київське і новгородське військо пішло війною на Суздаль, літопис повідомляє: «І звідти послали вони Новгородців і Русь спустошувати Ярославль».

«І тоді прийшли новгородці і Русь, спустошивши, від Ярославля, і здобичі багато вони принесли».

Виходить, що представники Новгорода і Русі, це не один і той самий народ, як би того не хотілося сьогоднішнім політисторикам.

Наприкінці XII століття Західну Україну почали називати Руссю.

Так галицько-волинського князя Романа Мстиславовича, який правив у 1188-1205 роках, сучасники називали «самодержцем усієї Русі».

А ось Андрія Боголюбського, водночас, літопис уже називає «самовласником усієї Суздальської землі».

Підкреслюючи його незаконний прихід до влади, узурпацію влади над Суздалем.

Галицько-волинські князі досить довго утримували за собою титул Русі і називав себе князями та господарями «Руської землі» або «всієї Руської землі», а на їх печатках був зазначений титул «короля Русі» або «Rex Russiae».

Московія була офіційно перейменована на Росію царським указом у 1721 році. Етнонім «російський» закріпився ще пізніше – лише наприкінці століття, коли цариця Катерина II «високим наказом» наказала московському народу називатися «російським народом» і заборонила йому використовувати назву «москвитяни».