• USD: 35.60
  • EUR: 37.50

Рятівник мистецтва: музеї, засновані Борисом Возницьким  

Рятівник мистецтва: музеї, засновані Борисом Возницьким  
Photo by Andrey Mosienko / PHL

Сьогодні, 23 травня, минає 10 років, як не стало відомого українського мистецтвознавця Бориса Возницького.

Борис Возницький – український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв загинув у ДТП 23 травня 2012 року. Аварія сталася у селі Печенія Золочівського району, що на Львівщині. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

За деякими даними, Возницький за своє життя (86 років) врятував 36 тисяч творів мистецтва, серед яких гобелени, меблі, картини, вівтарі, мармурові і дерев'яні скульптури, предмети ужиткового мистецтва тощо.

До річниці загибелі мистецтвознавця ІА Дивись.info підготувала добірку з музеїв, які заснував Борис Возницький.

Музей мистецтва давньої української книги

Музей був відкритий за назвою Музей імені Івана Федорова 1976 року в приміщеннях колишнього Онуфріївського монастиря, у якому було поховано українського друкаря Івана Федоровича.

У музеї книги містяться унікальні експонати — рукописи і першодруки, гравюри, коштовні обкладинки непрестольних Євангелій. Є тут і вузькошрифтне Євангеліє — кириличний друк, що існував до Івана Федорова, а також «Апостол», Буквар та Острозька Біблія Івана Федорова, Требник Петра Могили і багато інших книг у загальній кількості 12 тисяч експонатів.

Звичайно ж, важливе місце в експозиції музею мистецтва давньої української книги займає постать Івана Федорова і його видання. «Апостол», надрукований ним у Львові 1574 року, вийшов у світ тиражем в тисячу примірників. На сьогоднішній день відома доля лише 85-ти з них, 12 екземплярів зберігаються в бібліотеках і музеях Львова.

Музей-садиба Шашкевича

Музей-садиба Маркіяна Шашкевича працює з листопада 1986 року. Колись тут проживав дідусь відомого культурного діяча Маркіяна Шашкевича. До музейного комплексу входять відновлені хата з експозицією, стодола, шпихлір, погріб; на території збережені колодязь, частина саду та старі дуби.

Справа відновлення садиби Маркіяна Шашкевича була складною, у зв'язку із відсутністю докладного опису. Основою для її відтворення були кадастрова карта села Розвят 1845 року з інструментальною зйомкою території садиби; археоологічні розкопки території, типові проєкти будівель початку XIX століття. Авторами був також проаналізований і використаний для проєкту «Опис хати М. Шашкевича», поданий В.Тарнавським у газеті «Шашкевичівські вісті» Ч.3-4 1931 року.

У двох кімнатах виставлено експонати, що розповідають про життя і творчість Шашкевича, вшанування його пам’яті, а в двох інших відтворено західноукраїнський побут першої половини ХІХ століття, показано умови, в яких проходило дитинство Маркіяна Шашкевича.

В центрі експозиції – альманах «Русалка Дністровая» (1837 р.), перша книга українською мовою на Галичині. Поряд розміщено збережені до нашого часу власні речі Шашкевича – шкатулка та камертон. Велику цінність становлять автографи поезій Шашкевича, документи, примірники рідкісних видань кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття.

Музей «Русалки Дністрової»

Цей музей був відкритий 15 вересня 1990 року в знак ушанування лідерів громадсько-культурного угруповання «Руська трійця», одним із найвагоміших здобутків якого стало видання у 1837 року першого українського фольклорно-літературного альманаху «Русалка Дністрова».

Дата відкриття була вибрана не просто так. Саме 15 вересня 1939 року Свято-Духівська церква, у дзвіниці якої зараз знаходиться музей, була зруйнована. Тоді авіабомба з німецького літака, що атакував будівлю Головної пошти, поцілила у Богословську академію. Були зруйновані будівлі церкви, бібліотеки, де загинув семінарист.

Залишилася лише дзвіниця з бароковим завершенням, яка є пам'яткою архітектури національного значення.

Експозиція музею розповідає як про історію створення і подальшу долю альманаху, так і про соціально-політичні умови, в яких видавалася книжка. Експозиція також розповідає про тяжке соціально-політичне, культурне становище українців Галичини у складі австрійської держави на початку XIX століття, зокрема про заборону української мови в навчальних закладах і державних установах. Незважаючи на занепад, онімечування й ополячування усіх сфер життя корінного населення краю, з'являються перші спроби створити українське народне шкільництво: видати граматики, букварі, збірники народних пісень і легенд; укласти словники. Це був ґрунт, на якому розгорнулася діяльність Маркіяна Шашкевича та його друзів.

Музей найдавніших пам'яток Львова

Музей найдавніших пам'яток Львова відкритий у січні 1993 року в приміщенні колишнього костелу св. Івана Хрестителя — однієї з найдавніших святинь Львова.

За радянських часів будівлю використовували для господарських потреб лікарні, яка містилася поруч (зараз Перша міська клінічна лікарня імені князя Лева).

Дослідження храму розпочали 1984 року. За ініціативи директора галереї Бориса Возницького після проведення реставрації тут був відкритий музей, в експозиції якого головне місце зайняла унікальна ікона XIV століття — львівська Богородиця, яка на даний момент розміщена в каплиці палацу Потоцьких у Львові.

Сьогодні в експозиції музею представлені дві пластичні панорами Львова XIII та XVIII століть, археологічні знахідки, що ілюструють давнє минуле Львова та його околиць. В інтер'єрі храму можна оглянути фрагменти фресок, датованих XIV-XVI століттями.

Музей Пінзеля

Музей розташований у пам’ятці архітектури XVII століття Костелі Кларисок, спорудженому у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці каплиці св. Анни, монахинь кларисок бернардинського ордену.

1996 тут відкрили Музей барокової скульптури Іоана Георгія Пінзеля.

Майстер Пінзель, а в середині 1740-их років, коли він прибув до містечка Бучач на запрошення магната Миколи Потоцького – маловідомий майстер-сницар Іоан Георгій Пінзель. Його біографія й досі оповита багатьма таємницями.

Вирізьблені кам’яні фігури Бучацької ратуші принесли успіх молодому майстрові. Завдяки своєму надзвичайному художньому баченню скульптор починає отримувати багато нових замовлень. Він створює скульптури для святинь у Бучачі, Монастириськах, Городенці, Годовиці, Маріямполі, Львові, Рукомишлі, Буданові.

Колекція львівської барокової скульптури була зібрана у Львівській картинній галереї в результаті експедиційної роботи музейних працівників у 1960-1970 рр. У часи, коли ця велика спадщина української культури була приречена на повне знищення, невеликий колектив врятував від загибелі близько двох тисяч творів мистецтва. Музей барокової скульптури Йоганна-Ґеорґа Пінзеля створений на матеріалах тієї частини спадщини видатного майстра, якій судилося вціліти.

Музей Пінзеля

У Львівській національній галереї мистецтв зберігається найбільша кількість вирізьблених з дерева скульптур майстра (у Музеї Пінзеля та Олеському замку), решта — в Івано-Франківську, Тернополі та Коломиї.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: