• USD: 35.60
  • EUR: 37.50

В Україні повинні створити максимально некомфортні умови для УПЦ МП, – релігієзнавець

В Україні повинні створити максимально некомфортні умови для УПЦ МП, – релігієзнавець

Понад 900 громад УПЦ МП вже перейшли до ПЦУ, з них понад 330 після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Досі значна частина духовенства московського патріархату зберігає лояльність до патріарха Кіріла, який схвалює вбивство українців.

ІА Дивись.info поспілкувалася на цю тему з релігієзнавцем Дмитро Горєвим.

– Сьогодні одні парафії московського патріархату моляться за воїнів і підтримують їх, а інші представники УПЦ МП здають окупантам українських патріотів. Чи повинна держава якось відреагувати на цю ситуацію?

– Навіть якщо, хтось молиться за українських воїнів і возить гуманітарну допомогу, це не означає, що він не є статистом патріарха Кирила, що путін не використовує цих священників і їхні парафії як привід для вторгнення з метою нібито захисту, фактично від нормального життя, від майбутнього для їхніх дітей. Тобто, незважаючи на всі їхні патріотичні заяви, вони поза своїм бажанням – хочуть вони чи не хочуть – залишаються інструментом в руках Кіріла і кремля.

Є два шляхи, як можна вирішити це питання. По-перше, РНБОУ може запровадити санкції проти московської патріархії і проти її представників в Україні. Але з тим є трохи проблема, оскільки, як відомо, санкції не можуть бити по українських громадянах. Санкції можна запроваджувати щодо юридичних осіб. Другий спосіб, я б його назвав більш витонченим – це не пряма заборона, а створення максимально некомфортних умов для московського патріархату в Україні. Тому що заборона релігійної організації, навіть в умовах війни, завжди сприймається цивілізованим світом як не дуже добра ситуація. А так є можливість УПЦ МП позбавити усіх пільг, які надає українська держава релігійним організаціям. Зокрема призупинити або розірвати дію договорів оренди на культові споруди, які є в державній чи комунальній власності, на земельні ділянки. Скасувати 50-відсоткову знижку на газ, зрештою змусити виконати закон про перейменування, який був прийнятий ще за часів Порошенка. Парафія, яка належить до московського патріархату і не хоче приводити свою статутну назву у відповідності до чинного законодавства, повинна втрачати правоздатність чи чинність юридичної особи, бо її назва не відповідає законодавству. Такі парафії слід позбавити основних комунікацій (газу, світла і води) доти, доки вони не приведуть свої статути, аби вони відповідали чинному законодавству. Гадаю, зараз не дуже багато парафій готові написати у своїх статутах, що вони належать до російської православної церкви.

Тому це буде таким собі інструментом державної політики в релігійній сфері.

– Як Ви оцінюєте позицію митрополита Онуфрія під час російсько-української війни?

– Складно сказати. З одного боку, він наче й звернувся до путіна, але, правду кажучи, важко повірити у щирість тих звернень. Мені здається, що він і далі перебуває у статусі «не від цього світу» – такого собі монаха, який молиться і його не хвилює, що відбувається довкола. Ми не бачимо голосних заяв із закликами припинити вбивати їхніх вірян і руйнувати їхні храми. Ось для прикладу, на сайті УПЦ МП є заява про те, що на Сході загинув монах у монастирі від прильоту міни. Але міна якась у них анонімна – невідомо, звідки вона прилетіла і якими військами була випущена. При чому така анонімність за 8 років спостерігання за московським патріархатом стосується виключно щодо російської зброї. Якщо обстріл вівся українськими військами, то ніхто не соромиться на цьому наголошувати. Коли ж міна була випущена росіянами чи сепаратистами на Донбасі, то в УПЦ МП ніяк не можуть зрозуміти, чий же то снаряд. Ми бачимо цілеспрямовану інформаційну кампанію підігрування агресору.

– Наскільки пожвавився перехід парафій УПЦ МП в ПЦУ з початком війни?

– Він посилився. Вже перейшло понад 300 парафій. І такі переходи фіксуються щодня. Це приблизно половина від тої кількості парафій, які перейшли після отримання томосу. Тоді цей процес був активний з грудня до вересня, тобто 9 місяців. А тут за три місяці – половина. Це дуже інтенсивна швидкість. Якщо взяти попередню хвилю переходів, тобто після Революції Гідності, то за два роки перейшло десь 70 чи 80 парафій. Ми можемо говорити, що це доволі інтенсивний перехід.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: