Bloomberg: Війна в Україні може закінчитися, як в Кореї або Фінляндії

Минуло більше трьох місяців з моменту неспровокованого вторгнення Росії в Україну. І тепер війна входить в нову фазу. Ця зміна вимагає від всіх причетних: від Кремля, Києва, а також від Заходу, - переглянути сценарії, цілі і стратегії.

Для агресора, вочевидь, всі можливі результати будуть жахливими. І це доводить, на скільки колосальним був прорахунок Москви, - повідомляє Дзеркало тижня, цитуючи Bloomberg. Для української сторони, яка обороняється, більшість сценаріїв також тяжкі. Однак, один з них пропонує певну надію.

Перша фаза російської війни почалася 24 лютого. Її можна назвати «шоком без підкорення». Владімір Путін наказав своїй армії наступати, бомбардувати й нищити Україну з усіх боків. Він хотів вбити українського лідера Володимира Зеленського. Шокувавши українців, Путін розраховував, що вони з трепетом підкоряться його волі.

Натомість всі українці стали нацією героїв: від Зеленського, який відмовився від пропозиції про евакуацію з Києва, до всіх чоловіків і жінок, які разом чинять опір російській бійні. Справжнім символом опору став завод «Азовсталь» в Маріуполі, на якому українські захисники оборонялися до останнього. Цього місяця перша фаза закінчилася.

Зрозумівши, що ця війна не буде ані швидкою, ані легкою, Путін наказав своїм військам зосередитися на захопленні «лише» східних і південних регіонів України. В Маріуполі українські захисники, які ще боронили «Азовсталь» були евакуйовані. Росії стягує вогневу силу для нового і більш зосередженого наступу. Україна, отримуючи зброю і набої від Заходу, готується чинити опір.

Тому друга фаза війни, схоже, буде менш кінетичною і більш нищівною. Це не буде «бліцкриг», а війна на виснаження, яка буде нагадувати Першу світову війну з її траншеями. Кожна зі сторін буде постійно завойовувати і втрачати території. Якою ж тоді буде третя фаза, під час якої війна закінчиться? Видання пише, що однозначний військовий результат «малоймовірний або навіть небажаний».

Якщо Росія «переможе», а це буде означати, що вона повністю знищила українську армію, вона розчленує або ліквідує Україну як незалежну державу, підпорядкувавши собі її населення. Але Bloomberg не вірить в такий сценарій. Тому що Україна з кожним днем отримує дедалі більше кращої зброї. Тому вона точно вистоїть.

Якщо українці переможуть, вони відкинуть росіян хоча б за лінію фронту, яка існувала до 23 лютого. Але це буде катастрофічна поразка, яку Путін не зможе приховати від свого населення. Він буде боятися за своє політичне і фізичне виживання, що стане для нього тотожним «екзистенційній загрозі» для російської держави. За таким сценарієм Путін може вирішити завдати тактичні ядерні удари, щоб Україна здалася. Це буде найгірший з усіх можливих варіантів, який може також втягнути у війну Захід. Втім, Bloomberg сумнівається, що до цього дійде. Тому що українська армія «не зможе витіснити російські сили». У Росії досі є можливість мобілізувати надто велику кількість звичайних військових сил.

Тому більш вірогідним сценарієм стане війна, яка затягнеться і призведе до фактичної «нічиєї». Це все одно буде катастрофа для обох сторін. Значна частина України буде зруйнована, деякі її регіони так і не зможуть почати процес відбудови. Мільйони українських біженців, більшість з яких - жінки і діти, не повернуться додому. Вони осядуть і почнуть нове життя в Західній Європі чи ще десь. Зрештою, їхні батьки й чоловіки захочуть приєднатися до них з часом. Україна, отримуючи мільярди доларів допомоги від Заходу, все одно буде постійно відставати у економічному зростанні. Тим часом, Росія на невизначений час стане міжнародною парією, якою вона вже є. Європа поступово позбудеться залежності від російських енергоносіїв, перекривши потік грошей, гостро необхідний Кремлю. Технології й запчастини не будуть надходити в Росію, а таланти продовжать тікати з країни. Тож РФ перетвориться на злиденну тоталітарну дистопію. Рано чи пізно взаємне виснаження змусить обидві сторони почати переговори. Як завжди, кожна з них буде добиватися контролю над якомога більшою територією.

«Що б Київ не говорив зараз, він не може повернути собі Крим, Луганськ чи Донецьк. Путін анексував перший з них і визнав «незалежність» так званих «республік» на Донбасі з очевидним наміром поглинути їх. Він не може відмовитися від цих регіонів і водночас проголосити перемогу вдома. Але Київ повинен наполягати над збереженням контролю над узбережжням Чорного моря. Інакше Україна буде замкнена на суходолі й стане беззахисною в довгостроковій перспективі», - йдеться в статті.

Великим питанням лишається те, якими будуть позиції, коли буде проголошене перемир’я чи припинення вогню. Один з можливих варіантів - це Корейська модель. Як і на Корейському півострові з 1953 року, мирної угоди ніхто так і не підпише. Натомість взаємний розпач змусить обидві сторони припинити бої вздовж певної демілітаризованої зони. Але такий результат буде не таким прийнятним для України, яким він виявився для Південної Кореї. Власне, Сеул і Київ однаково перебувають під загрозою тоталітарного сусіда з ядерною зброєю. Але Південна Корея, на відміну від України, має чіткий захист США. Це дозволило їй стати потужною економікою і впливовою культурою. Україні ж буде й далі бракувати захисту НАТО, тому що Захід хоче уникнути Третьої світової війни.

Інший сценарій - Фінська модель. Під час Зимової війни 1939-1940 років Фінляндія стримала радянське вторгнення, завівши війну в глухий кут. Країна зберегла незалежність в обмін на відмову від деяких територій на користь СРСР. Але Хельсінкі також поступилися частиною свого суверенітету. Фінська сторона стала нейтральною буферною країною, яка координувала свою зовнішню політику з Москвою. Це і є квазінезалежність, яку називають «фінляндизацією». Однак, Фінляндія все ж змогла стати успішною. Вона має сильну національну ідентичність, любить свободу і готова битися за неї. Після Холодної війни вона вступила в ЄС, а тепер подала заявку на вступ в НАТО. В довгостроковій перспективі Фінська модель здається більш привабливою для України, ніж Корейська чи будь-яка інша.

Втім, українцям, як і фінам в часи Холодної війни, доведеться чекати десятиліттями на омріяне благополуччя. Зеленському, як і будь-якому лідеру, буде не просто переконати своїх травмованих війною співгромадян погодитися на таке в той час, коли вони прагнуть справедливості. Нищівна реальність путінської війни полягає в тому, що у найближчому майбутньому її реальним результатом буде лише трагедія. Вибір буде між тим, щоб вдовольнитися меншим або не отримати нічого. Успіх як такий - це уникнути ще більшої катастрофи.