Замість ліків - горілка з бідонів по 200 грн, - окупанти привезли до Херсона "рускій мір"

Життя людей із окупованого Херсона звелося до постійного пошуку — ліків, дитячого харчування, товарів першої необхідності для малозабезпечених сімей. Таке враження складається, коли  розмовляєш із місцевими та переглядаєш їхні соцмережі.

Про це повідомляє Грунт.

Херсонщина здебільшого мовчить про свої проблеми, намагається вижити та дочекатися звільнення. Інколи зустрічаємо публікації в соцмережах без коментарів. Проте багато херсонців все ж погодилися розповісти Медіа ҐРУНТ, як одного дня прокинулися в 90-х. З міркувань безпеки імена героїв змінені. 

Вперед, у минуле

Разом з росією на Херсонщину прийшло давно забуте слово «дефіцит». Не вистачає медикаментів, продуктів, засобів гігієни. Врешті не вистачає грошей. Бо навіть те, що можна купити, коштує вдвічі-втричі дорожче. 

«Дніпровський ринок в Херсоні — це повернення в 90-ті, хоча мене в той час ще на світі не було, — з сумною усмішкою розповідає медіа «ҐРУНТ» Анна з Херсона. — Але мама говорить, що все точнісінько, як тоді: полиці магазинів пусті, на лотках — контрабанда, «валютчики», конфіскат». 

Світлини нових реалій Херсона в соцмережах вражають: ліки продаються без будь-якого дотримання норм зберігання прямо під палючим сонцем. Ціни високі, виробник — росія. Так само з м’ясом, сиром та молоком, хоча ці продукти поки що наші. Проте небагато охочих купувати сир та м’ясо за цінами від 250 грн за кілограм за умови відсутності роботи. 

Ще одне чудове нововведення на херсонських ринках — горілка прямо з бідона. 200 грн за літр. Або обмінний пункт у точці продажу котячого корму. 

Херсонка Єлизавета розповідає: з приходом російських окупантів життя містян фактично перетворилося на квест. Зранку треба йти і ставати в чергу — за ліками,  хлібом та молоком. А ще — за готівкою, якої немає в банкоматах, зате є у вуличних торговців. 

«Нам же обіцяли, що житимемо як у радянському союзі. І от ми вже тут — постійно в чергах за ковбасою. Зате можемо подивитися на пам’ятники та прапори з серпом і молотом», — жартує Дмитро. 

За його словами, жити в Херсоні стало нестерпно — більшість втратили роботу. А хто працює, все одно отримують значно менше, ніж до війни. 

Днями в Херсоні відкрили російський супермаркет «Тору». Він замінив магазини української мережі АТБ. 

Весь товар на прилавках російський. Ціни — захмарні. Господарське мило «Duru» — 168 грн, дитяче харчування «Nestogen» — 700 грн, найдешевший чай — 60 грн, півкілограма розчинної кави Nescafé — майже 1000 грн. 

«Люди ходять у магазини здебільшого подивитися. Ми скучили за нормальними продуктами… навіть просто за цукерками чи йогуртами. Проте навіть коли вони з’являються, розумієш, що не так вже й хочеться за такі гроші.

Не краща ситуація і в окупованих Новій Каховці та Каховці. На ринках здебільшого лише овочі та фрукти, вирощені місцевими. Також працює російський «Тору». Залишки товарів ще українського виробництва розпродають господарські магазини типу «Єва» та Watsons. Все інше доводиться купувати вже в росіян. 

«У черзі в «Єву» довелося вистояти 1,5 години. Поки ми стояли, підійшла група озброєних чеченців: «Дєвчонкі, пустітє бєз очєрєді. Ми спєшим». Одна з дівчат повернулася і українською мовою голосно відповіла: «Ні. Не пустимо». Люди в черзі, які до того про щось перемовлялись, враз затихли і опустили очі. Всі були налякані, але чечени просто розвернулися і пішли», – розповідає місцева мешканка Оксана. – Дівчині потім дорікали, що за це могли розстріляти всю чергу». 

В Каховці найважче з ліками. Ларьок із цигарками — він же «обмінник», він же аптека. Так, ліки здебільшого продають як контрабанду. Дещо завозять в аптеки з Криму, проте чергу за ними потрібно вистояти 3-4 години. 

«Навіть ті, хто ту чергу відстояв, залишилися незадоволені. Вдалося купити тільки аспірин, все інше закінчилось. А вдома ми вже по смаку зрозуміли, що то не ліки, а звичайна крейда», — розповідає пані Валентина з Каховки. 

Деякі невеликі продуктові магазини ще примудряються поповнювати запаси товарів від українського виробника. Місцеві зазначають, що здебільшого це залишки з оптових баз. Дещо вдається провезти, якщо “домовитися” на блокпостах із окупантами.