Світ віртуального керування процесами, або Як соцмережі об'єднують та навпаки, - розмови

Сьогодні ІА Дивись.info запитала у людей, яку роль у їхньому житті відіграють соцмережі та з якою метою вони їх використовують.

Пенсіонерка Ольга Курило зізнається, що опанувала соцмережі нещодавно. Каже нам, мовляв, до цього її наштовхнули онуки. Нині літня жінка вправно оперує Facebook та спілкується із близькими через Вайбер. Ольга додає, що в смартфоні зараз проводить більше вільного часу, адже це також можливість дізнаватися оперативні новини та швидко знаходити інформацію, яка її цікавить у кілька рухів. Зізнається, що спершу відрікалась від новітніх технологій, однак зараз розміє, що соцмережі - непоганий інструмент для комунікацій із найріднішими. Тим паче, додає Ольга, завдяки смартфону вона може бачити дітей та онуків, які мешкають за тисячі кіломентрів від неї, щодня.

Сьогодні соцмережі є гарним інструментом для поширення важливої інформації. Наприклад, із закликами про збори коштів на допомогу українській армії в протистоянні російським загарбникам звертається блогерка та студентка Ірина Лебедь, котра має власний канал на YouTube.

«У якийсь момент я зрозуміла, що кожен мусить обійняти посаду на своєму місці, на своєму фронті і робити те, що у нього найкраще вдається. На YouTube у мене зараз найактивніша аудиторія, ніж у Instagram, де за мною стежать найближчі люди, то там я завжди закликала людей долучатись до допомоги нашій армії», - розповідає дівчина.

Додає, що інформацію публікую після ретельної перевірки. Іра ділиться, що завдяки таким публікаціям збори вдавалось закривати за лічені дні.

До слова, чого тільки вартує наймасштабніший в Україні благодійний проєкт, запущений шоуменом та волонтером Сергієм Притулою. Нещодавно у соцмережах він оголосив про збір на три безпілотники «Байрактар» для українських захисників. Кошти, які планували зібрати щонайменше за тиждень, вдалось отримати впродовж трьох днів. Українці зібрали необхідну суму не лише на три, а й на чотири «Байрактари».

У соцмережах, додає блогерка, все відбувається супероперативно: люди відгукуються, коли довіряють людині.

Іра щаслива, що може використовувати свою публічність задля такої шляхетної справи, тому соцмережі є вдалим інструментом для популяризації важливих ініціатив, зокрема.

«Важливо сказати, що соцмережі є крутим засобом комунікації та поширення інформації, особливо, якщо йдеться про достовірне джерело інформації. Важливо, щоб люди могли вранці за філіжанкою кави чи у вільний час дізнатися важливі новини тощо. Це також засіб комунікації між публічними особами із аудиторією», - розповідає CMM-менеджерка Діана Кучапська.

І також згадує про волонтерські ініціативи під час війни та говорить, що саме завдяки соцмережам така інформація поширюється зі швидкістю світла.

«Зараз у період воєнного стану соцмережі є дуже дієвим інструментом, через них можна розповсюджувати як важливу інформацію, так і важливу інформацію про якийсь продукт. Наприклад, військові завдяки соцмережах можуть знайти для себе необхідне спорядження, виробництво тощо», - ділиться фахівчиня із просування у соцмережах.

«Сьогодні уявити життя без соцмереж нереально. Перша соціальна мережа, де я залогінилася, була російська «Однокласники». Вона не несла якогось смислового навантаження, але можна було знайти старих друзів. Фейсбук просто моментально витіснив «Однокласників», а з 2014 року я нею більше ніколи не користувалася. Для мене соцмережі – це не тільки розвага чи інформація, це частина моєї роботи», - ділиться із нами журналістка Ольга Шульжук.

Розповідає, що отриману інформацію можна перевірити, легко знайти потрібних фахівців чи тих, хто є першоджерелом тої чи іншої інформації. З початком війни найактуальнішою соцмережею став Телеграм, бо саме там з’являлася найшвидше інформація.

Але у соцмережах є як плюси, так і мінуси, зізнається.

«Ми надто багато часу проводимо у них і часто навіть не помічаємо, як хапаємося за телефон і ігноруємо все навколо. Соцмережі стали місцем вирішення особистих проблем. Люди замість звертатися до поліції чи якихось комунальних служб, пишуть все у Фейсбуку чи ще десь, часто порушуючи конфіденційність чи звинувачуючи когось несправедливо», - ділиться жінка.

Маркетологиня Марія Велика, яка з початку повномасштабного вторгнення розпочала активну волонтерську діяльність, пояснює нам, що під час бойових дій існують три важливі напрямки, які несуть соцмережі.

«По-перше, про інформаційну гігієну, дотичність до чогось та об'єднання людей. Коли почалась війна, важливо було доносити людям про ситуацію, яка складається. Утім, тут важливо, що задяки соцмережам українці мають змогу комунікувати із цілим світом, адже не кожен за океаном може бути в курсі того, що відбувається: не у всіх новинах це показують тощо. Якраз у соцмережах є вільний доступ і можливості ділитись інформацією, особливо - такою важливою. Тому потрібно було використовувати різні підходи, щоб їх проінформувати», - розповідає дівчина.

Наприклад, Марія використовувала для цього навіть Pinterest (соціальний фотосервіс - ред.) і зізнається, що такий вчинок - також не був помічений: іноземці реагували на її дописи, коментували, а головне - цікавились інформацією. Дівчина оприлюднювала світлини жахів війни, які стали наслідком російського вторгнення.

«Коли люди поширюють інформацію у соцмережах, вони відчувають свою дотичність до певної події і несуть відповідальність. З початку повномасштабної війни ми відчули, як люди об'єднюються, зокрема через соцмережі: одразу почали шукати людей, які пішли би до кіберармії, інфорвійська, які би блокували пропагандистські канали у Телеграм чи Інстаграм, хоча це доволі важко. Поширювали правдиву інформацію і це надзвичайно об'єднювало людей: створювалися групи, які очолювали координатори, кожен мав своє завдання і виконував його чесно.

Загалом всі соцмережі, якими користувалися українці, були причетними до того що ми не програли цю інформаційну війну»! - ділиться маркетологиня.