«Не старіймо в наших ранах»: нині 70-річчя відзначає митрополит Львівський Ігор Возьняк

У день його уродин ІА Дивись.info розповідає про життєвий шлях предстоятеля УГКЦ, який якось сказав: «Відновлюймося духом, не старіймо в наших ранах!» А також вперше в Україні освятив національний стяг.

Уродженець Липиців, що за кільканадцять кілометрів від Львова у Миколаївському районі, здобув технічну освіту у Дрогобицькому технікумі, пропрацював на металугрійному заводі у Нікополі на Дніпропетровщині.

У 18 років юнак був призваний до лав радянської армії та впродовж двох років служив у Казахстані.

20-річний Ігор Возьняк вступив до монастиря Чину Найсятішого Ізбавителя. Йдеться про католицький чернечий орден. Українська гілка редемптористів постала завдяки старанням митрополита Андрея Шептицького: він 1913 року прийняв членів ордену із Бельгії, котрі прийняли греко-католицький обряд. Цікаво, що найбільшим центром українських редемптористів вважається дім філософсько-богословський студій у Голоску: це нині в Шевченківському районі Львова.

Через рік, 1974-го, він розпочав новіціят, себто випробування вступників у чернечий послуг. Люди, що готуються до прийняття чернецтва (послушники), не дають обітниць, не належать до чернечого братства та не носять повного чернечого одягу. Під час послуху Ігор виконував різні послухи, різну роботу у храмі й у монастирському господарстві.

У 23 роки Ігор склав перші обіти та почав вивчати богослов'я та філософію у підпільній львівській семінарії.

Пізніше настоятель запросив його до Вінниці. Там 25-річний юнак продовжив навчання, ставши випускником 1980 року. Наприкінці цього ж року Ігор Возьняк прийняв тайну священництва, а ще через вісім місяців, 2 липня 1981 року, склав вічні обіти.

Можливість нелегально допомагати місцевому священникові уділяти вірянам різні тайни, зокрема сповідати їх, він отримав, працюючи при Римо-католицькій церкві.

Певний період життя майбутній архієпископ провів у Тернополі. У місті він був настоятелем Катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

У квітні 1990 року вперше в Україні, у Тернополі, разом із іншими священниками, зокрема Дмитром Лисаком та Валерієм Кудряковим (нині покійний, колишній предстоятель УАПЦ), Ігор Возьняк освячує прапор України. Сталося це на Театральному майдані.

Згодом, впродовж шести років, Возьняк був настоятелем монастиря ЧНІ (католицького чернечого ордену). Після закінчення курсів вихователів ченців у Римі, у 49 років він стає помічником ораторів-семінаристів у семінарії отців редемптористів у Польщі.

Синод Єпископів УГКЦ призначив його єпископом-помічником Львівської архієпархії. Сталося це 17 лютого 2002 року у Львові. На Синоді, який відбувся 5-12 жовтня 2004 року, Ігоря Воьзняка обрали Архієпископом Львівської архієпархії. 10 листопада 2005 року відбувся чин введення на престол.

Після зречення з уряду Верховного Архієпископа УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара, архієпископ Львівський став Адміністратором католицької церкви, обіймаючи цю посаду з 10 лютого до 27 березня 2011 року.

«Не старіймо в наших ранах. Чинімо щирішою нашу молитву, поєднаймося із ближніми, від усього серця всім простім, хто завинив проти нас. Чинімо поміркований піст. Відновлюймося духом, не старіймо в наших ранах»! - згадує слова митрополита користувач Panda Redemptor.

«На життєвому шляху Владику Ігоря зустрічало багато викликів та випробувань, які за найкращим зразком людяності Його Високопреосвященству вдавалось долати "тихою, невтомною працею". При кожній зустрічі з Владикою отримуєш мудрі настанови, наповнюєшся духовною радістю та натхненням робити свою справу і робити її добре», – привітав митрополита Львівського Максим Козицький, очільник обласної військової адміністрації.