Дистанційне навчання з нами надовго: чи адаптувалися учні Львівщини до онлайн-формату

Як зараз відбувається процес дистанційки та чи надовго вона з нами, з'ясовувала ІА Дивись.info.

Дистанційне навчання залишиться з нами і надалі

Заступниця голови комісії освіти і науки у Львівській області Неля Васюта зазначає, що дистанційне навчання за понад три роки значно удосконалилося, а освітній процес в онлайн-режимі зміг стати не лише реальним, але й якісним.

«Бачимо, що процес дистанційного навчання увійшов у наше життя надовго. Якщо перший рік такого формату викликав безліч невдоволень в учнів та вчителів, яким довелося повністю перелаштовуватися та працювати у нетипових для них умовах, то зараз ситуація значно краща. Вчителі змогли освоїти нові інструменти для роботи з учнями, а самі школярі стали більш самостійними», - каже вона.

Звісно, такий формат тягне за собою і безліч нюансів. Дітям бракувало живого спілкування з ровесниками, що і є однією з головних проблем.

«Без сумніву, плюси домашнього навчання не зможуть замінити соціальних потреб дитини. Відсутність живого спілкування – те, від чого діти страждають найбільше і поки що альтернативної заміни цьому, на жаль, немає», - вважає Неля Васюта.

Попри те, що онлайн-формат має безліч нюансів, заступниця голови комісії та освіти на Львівщині переконана, що дистанційне навчання з нами надовго.

«Дистанційне навчання залишиться з нами і тоді, коли ситуація стабілізується. Я знаю кілька родин, які забрали своїх дітей зі звичайних шкіл та перевели в онлайн-школи. Тому в подальшому таку практику батьки перейматимуть все частіше», - розповідає вона.

Як вчителі організовують процес онлайн-навчання

Зі запровадженням дистанційного навчання швидко опановувати нові інструменти довелося і вчителям. Про те, як онлайн-навчання відбувається в одній зі шкіл Львівщини розповідає педагогиня Віра Яртим.

«Зміни, що відбулися і відбуваються у нашій країні і за її межами, запровадили у нашому житті дистанційну освіту. Спочатку це був Covid, а тепер повномасштабна війна. Звичний формат навчання у нашому закладі довелося змінити. Для вчителів це не була несподіванка, адже під час навчання на курсах педагогів уже готували до проведення уроків в онлайн-форматі. Сьогодні наша школа - філія «Хоросницький ЗЗСО І-ІІ ст.» працює на єдиній платформі Moodle. Учитель може завантажити відеоурок, перевірити знання дітей за допомогою тестів, подати презентацію, виправити помилки у контрольних чи іншого виду роботах (самостійна, домашня). Діти можуть бачити свої недоліки, а також отримані бали. Іншими словами, дана платформа має багато можливостей для подачі матеріалу», - ділиться вчителька.

Окрім того, вчителі використовують програму Zoom для проведення відеоуроків. Саме в такий спосіб у них з’являється змога не лише подавати нову тему уроку, але й спілкуватися з дітьми наживо.

«Якщо говорити про навчання онлайн загалом, то є тут свої плюси і мінуси. На мою думку, складності, як такої, немає. Важко було на початку, коли і педагоги, і учасники навчального процесу вчилися працювати на дистанції. Адже не кожному вдавалося опанувати ті чи інші інструменти відразу. З іншого ж боку, для навчання онлайн потрібний хороший гаджет, а ще швидкісний інтернет. І якщо немає одного чи іншого, то урок зведено нанівець», - додає освітянка.

Варто наголосити, що саме відсутність необхідної техніки та інтернету є головною проблемою учнів. Адже потрібні гаджети є далеко не в кожного. За три роки дистанційного навчання ця проблема залишається актуальною і досі. З російським збройним вторгненням ці питання лише загострилися.

«Щодо навчання під час війни, то в мене просто бракує слів. Уявімо, що вчитель проводить урок у Zoom, раптом сигнал повітряної тривоги. На цьому заняття припиняється. І лише через годину навчання можемо продовжити, але за розкладом це вже інший урок. Тоді на допомогу приходить Moodle. Бо там тему можна вивчити самостійно, без учителя. А як бути, коли учень не все зрозуміє - запитати ж немає кого. І на наступному уроці ти маєш пояснити те, що не зрозуміли діти», - зауважує педагог.

Віра Яртим зазначає, що вчителі кілька разів на рік мають різного роду курси, семінари, освітянські зустрічі, проходять вебінари, на яких удосконалюють навички організації освітнього процесу.

«Думаю, що дистанційне навчання у майбутньому стане частиною звичайного процесу. Адже кількість тих, хто займається дистанційно, зараз тільки зростає. Чи буде воно ефективним? Ну тут є дві сторони медалі. Для тих, хто любить і хоче вчитися, відчинено всі, як кажуть, двері. Все, що потрібно для отримання знань дистанційно - бажання учня, наявність інтернет-зв'язку та телефону (ноутбука, планшета). З іншого ж боку, ніщо не зможе замінити живого спілкування вчителя та учня. Якщо бути чесним, то мої вихованці навчаються дистанційно без жодної мотивації, але такий формат навчання їм не довподоби», - розповідає вчителька.

З якими труднощами зіштовхуються діти під час онлайн-навчання

Дистанційне навчання викликає у дітей потребу у соціалізації, перекладає більшу відповідальність на батьків, які не завжди готові до цього та найгірше – може призвести до депресивного стану у дитини.

Психологиня Вікторія Калинчій розповідає, що практично кожен з українців переживає психологічний стрес або викликану війною депресію, але найбільше від цього страждають діти. Пережита ними війна, на жаль, буде впливати на все їхнє життя. Тому чим раніше розпочнеться психологічна реабілітація кожної дитини, тим менш руйнівними будуть наслідки. 

«Якщо навчання вдома супроводжується підтримкою з боку батьків, комфортними умовами, гармонійною атмосферою, дитина відчуває що її приймають  будь якою, без вимог та оцінок, тоді навчання вдома не викликає негативних стресів, чи таких, з якими не можна впоратися. Адже, стрес – звичайна складова повсякденного життя. Добре коли ми даємо раду зі складнощами», - каже вона.

Проте, стрес може чинити негативний вплив на дитину. Дистанційне навчання пов’язане з значними ризиками:

• низький рівень контактів з однолітками, брак живого спілкування;
• відчуття самотності, ізольованості;
• втрата мотивації до навчання;
• стан пригніченості, замкнутість або гіперактивність;
• розвиток нових комплексів, страхів;
• низький рівень самоцінності, невпевненість;

«Через дистанційне навчання коло спілкування значно звузилося, а потреба у самореалізації залишилася. Тому зараз дітям, як ніколи, потрібна підтримка рідних. Батькам необхідно проявляти цікавість до внутрішнього світу дитини, враховувати емоції та почуття без критики, претензій  чи порад. Своїм прикладом показувати ефективне спілкування з компромісами, з повагою до думки один одного, з вмінням домовлятися», - продовжує Вікторія Калинчій.

Однак все це не замінить дітям живого, активного спілкування з щирими емоціями, поглядами, поведінковими реакціями. Більше того - вдома дітям також може загрожувати небезпека.

«Сьогодні цифрові технології мають багато можливостей та функцій для онлайн спілкування, що є цілком непоганою альтернативою. Проте з’являється високий ризик кібербулінгу (цькування у інтернеті). З’являються фейкові сторінки, маніпуляції, шантаж, особливо це стосується підлітків, дитина легко може потрапити у неприємну ситуацію. Батькам варто пояснювати дітям про ризики пов’язані з спілкуванням у соціальних мережах, особливо з незнайомими людьми», - зауважує психолог.

Зменшення фізичної активності, порушення режиму, сну, високий рівень взаємодії з гаджетами, мінімальне чи й відсутнє спілкування з однолітками однозначно впливає як фізично, так і психологічно на стан дитини.

«При дистанційному навчанні сім’я замінює функції соціалізації, замість спілкування та проведення часу з однолітками, цю роль бере на себе цю сім'я. Щоб мінімізувати можливі стреси та депресивні стани, у сфері тіла, дитині варто налагодити режим дня, здоровий спосіб життя (сон, харчування), додати фізичні вправи чи якийсь інший формат, де є фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі. А також залучати до виконання домашніх справ», - радить фахівчиня.

Психологиня продовжує, що найважливішим у взаємодії батьків та учнів під час дистанційного навчання є щирий інтерес один до одного.

«Варто не забувати запитувати дитини: «Що ти думаєш? Як ти себе почуваєш? Як сприймаєш цю ситуацію?». Тобто важливо сприймати дитину як рівну собі, як окрему особистість зі своїми рисами, поглядами та сприйняттям світу. Важливо формувати у дитини відчуття безпеки та довіри до батьків, адже це зближує», - підсумовує вона.