Музична терапевтка зі Львова стала солдатом-стрільцем

Історію військової розповідає Еспресо. 

"Я одеситка, – розповідає Інна Короленко. – Приїхала до Львова на навчання, тут і залишилася. 24 лютого прокинулася під звуки повітряної тривоги й намагалася зідзвонитися з рідними в Одесі. Вдалося це зробити аж увечері. А в Одесі на той час уже були перші прильоти. Ось коли я не могла зв’язатися з рідними – це був елемент дуже великого страху. Це був один з важелів прийняття рішення. Коли ти не знаєш, що з твоєю родиною, не впевнена в завтрашньому дні… Похід в армію став виходом цієї енергії. Я прийшла до війська й підписала документи – і заспокоїлася. Знайшла місце, де мені спокійно, де я знаю, що щось роблю для країни, для перемоги та для своїх людей".

Найбільше хочу перемоги, повернутися додому, обійняти друзів, родину, сказати всім, що все закінчилося

Коли Інна зрозуміла, що не може більше просто дивитися новини, то вступила у лави добровольців (ДФТГ, – ред.). Стала зв’язковою – як людина, яка розуміється на мережах. Проходила навчання, їздила на полігон, вчилася стріляти, ходити бойовим кроком, запускати дрони й таке інше. За деякий час побачила оголошення, що в одній із бригад ЗСУ є посада головного лейтенанта. 

"Я мала добу на роздуми. Вирішила подати документи, – продовжує Інна. – Так потрапила у Збройні Сили України. Але мене не взяли на посаду головного лейтенанта, тому що не маю закінченої військової кафедри та звання. Тож стала звичайним солдатом-стрільцем".

Перші завдання жінка виконувала у 125-й бригаді Сил ТрО у Львові. Втім згодом її відрядили в інше місто на Заході України, де виконувала завдання з охорони об'єктів.  

"Є бригади, де жінок не хочуть брати через певні переконання, – зазначає Інна. – Поважаю ці переконання, але жінки мають такий склад розуму, який міг би стати в пригоді у Збройних Силах України. У мене вже друга бригада і з рядовими солдатами ніколи не було проблем. Зараз чекаю, щоб мене перевели в іншу бригаду, виконувати бойові завдання на полі бою. Я прийшла в армію не сидіти в тилу, не просто вдягнути форму, а з конкретною метою. Найбільше хочу виграти війну, повернутися додому, обійняти друзів, родину, сказати всім, що все закінчилося, і повернутися до своєї цивільної професії".

З собою у війську має гуслі та маленькі барабани

А в цивільному житті Інна працювала з дітьми. Була музичним терапевтом. Хоч закінчувала факультет міжнародних відносин, але з цією професією не склалося. Знайшла себе у психології. До неї приходили діти, обирали собі інструмент і вчилися грати на ньому. Наразі у своєму арсеналі має 40 інструментів. До війська Інна теж взяла з собою музику й активно її використовує.

"Вже у війську в мене з’явився 41-й інструмент – гуслі, – каже Інна. Відкопала їх на якомусь аукціоні. Коли забрала з пошти, хлопці дивилися на мене круглими очима, не могли зрозуміти, що це таке. Але згодом навчилася на них грати, а хлопці співали".

Інна переконана, що музика є важливою у війську, тому що допомагає розслабитися, вихлюпнути все, що накопичилося всередині, та перемкнутися на щось добре. 

"А живий звук – це набагато краще, – наголошує жінка. – Я завжди на своїх тренінгах вчу, що звук – це хвиля. Ми відчуваємо, як музика на нас впливає. Особливо наша народна музика. Вона найкраща. До прикладу, кращі моменти, які характеризують вплив музики, були в госпіталі, коли я волонтерила. Я у скверику грала на гітарі, навіть лікарі приходили. Вони спочатку слухали, а через кілька пісень починали співати".

Зараз жінка чекає, щоб її перевели у бойову бригаду. Хоче виконувати бойові завдання й наближати нашу перемогу. За кілька місяців у армії змогла призвичаїтися до військових законів, але після завершення війни хоче повернутися до своєї професії.

"У цивільному житті ти вільна й можеш робити все, що хочеш, – каже Інна Короленко. – Не маєш питати в когось дозволу. А коли ти військовий, особливо рядовий, то маєш чітку картину вказівок: як тобі діяти, як ходити, як розмовляти. Перші місяці було трошки важко. Складно було  зрозуміти, що я в армії. Але згодом маленькими кроками віднайшла баланс. Зараз набагато простіше".