Затяжна війна: чому перемоги України можуть стати проблемою для США

Про це пише Bloomberg.

Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі стверджував , що київський уряд має шукати врегулювання, перш ніж конфлікт зайде в глухий кут, як Перша світова війна. Інші офіційні особи США відповіли , заявивши, що Вашингтон ніколи не змусить президента України Володимира Зеленського вести переговори або йти на поступки. «Нічого про Україну без України», — пообіцяв Байден .

Це був рідкісний прояв риторичної безладності з боку відносно дисциплінованої адміністрації, що відображає реальну невизначеність щодо чотирьох критичних питань — не останнє з яких полягає в тому, чи тривала війна зміцнює чи послаблює США.

Протягом кількох місяців російські війська перебували під ударом у Херсоні, 20 000 військових утримували вразливий плацдарм на правому березі річки Дніпро, поблизу місця її впадіння в Чорне море. Українці напали, використовуючи високомобільні ракетно-артилерійські системи, надані США, та іншу зброю, щоб ізолювати ці сили , а потім розгромити їх методичним наступом. Росіяни не могли вічно утримувати свої позиції; вони відступили на початку листопада замість того, щоб ізольовані, погано забезпечені підрозділи були захоплені або знищені.

Це була лише одна в серії українських перемог з початку вересня, включаючи звільнення великих смуг території навколо Харкова на північному сході та відрив Карчового мосту від росії до Криму. Але якщо адміністрація Байдена раптово виникла в конфлікті щодо перебігу війни, це тому, що назріває кілька ключових проблем.

По-перше, Україна прямує до подальших здобутків чи до важкого глухого кута? З одного боку, звільнення Херсона привело українські сили в зону дії HIMARS решти російських ліній постачання до Криму, тоді як війська, звільнені цією перемогою, можуть готуватися до нових наступів деінде.

З іншого боку, розбитій в боях українській армії може знадобитися відпочинок. Вона також може зіткнутися з більш жорстким опором, оскільки російські сили збільшать свою чисельність завдяки припливу призовників; скоротити їх лінії постачання; підготувати траншеї та інші ешелоновані оборонні споруди; і копатись до холодної погоди попереду. Чесно кажучи, українці і раніше дивували скептиків. Але з огляду на те, що зараз вони витіснили росію з її найбільш вразливих позицій, наступні кроки можуть бути складнішими.

По-друге, наскільки ймовірна ескалація? путін погрожував використати ядерну зброю для утримання п’яти областей, які він незаконно анексував з 2014 року. Україна переступила ці червоні лінії на сході України та Херсонщині. Однак Крим є більш центральним у путінському наративі про відродження росії ; її втрата може підірвати його політичний престиж серйозніше, ніж будь-яка попередня відмова. Отже, нещодавні події не повністю заспокоїли тих в адміністрації, які вважають, що недосконалий мир може бути кращим, ніж навіть невеликий ризик катастрофи.

По-третє, чи втримається проукраїнська коаліція? Європейські союзники здебільшого були солідними; Українські перемоги, ймовірно, забезпечили міжнародну підтримку протягом зими. Відверті спостерігачі, включно з державним секретарем Ентоні Блінкеном, визнають , що Путін не виявляв жодного інтересу до компромісу.

Тим не менш, команда Байдена все ще прагне уникнути сценарію, за яким Україна блокує дипломатію, оскільки Європа, позбавлена ​​російських енергоносіїв, переживає економічно важку зиму. Білий дім також може бути стурбований тим, що очолювана республіканцями Палата представників означатиме для позиції Америки щодо допомоги Україні наступного року.

Ймовірно, тому адміністрація закликала Зеленського відмовитися від своєї попередньої заяви про те, що Україна буде вести переговори лише з наступним лідером росії, яка фактично зробила зміну режиму в москві військовою метою Заходу. Якщо Україна хоче отримати підтримку, необхідну для перемоги у війні, вона повинна показати, що відкрита до переговорів щодо її припинення.

Нарешті, затяжний конфлікт допомагає чи шкодить США? Якщо ця війна завдала Україні жахливих збитків, то для Вашингтона вона стала стратегічною несподіванкою. російська армія перетворюється на руїни. Організація Північноатлантичного договору розширює та зміцнює свою оборону. Китай стикається з більшим опором у західній частині Тихого океану, оскільки Японія, Тайвань і Австралія прискорюють військові приготування. Європейські країни, які тепер бачать негативні сторони залежності від однієї примусової автократії, переглядають свої зв’язки з іншою: Пекіном. Серед серійної боротьби путіна в Україні наполегливий авторитаризм більше не схожий на хвилю майбутнього.

Проте ключові чиновники задаються питанням, чи США вже скористалися всіма перевагами, які може запропонувати війна в Україні. З плином часу вартість може зрости — через відволікання від інших регіонів, через дефіцитне споживання боєприпасів, через вразливість до криз, які спалахують деінде.

Існують протилежні міркування: тривала війна, яка показує, наскільки жалюгідно недостатньою стала оборонно-промислова база США, може змусити націю серйозно зайнятися переозброєнням. І все ж, якщо ситуація в Тайванській протоці погіршуватиметься так стрімко , як кажуть американські чиновники, то надбавка за відносно швидке припинення конфлікту в Україні може зрости.

З усіх дебатів і дилем, які ховаються за останніми розмовами про переговори, мабуть, найактуальнішим є страх, що у Вашингтона просто немає всього часу світу.

Додамо, що СБУ затримала російського коригувальника, який «наводив» ракети для повторних ударів по Запорізькій інфраструктурі.