Воєнні злочини росії: чи постануть путін та його поплічники перед судом

Про це пише Bloomberg.

У травні почали судити полонених російських військових. Але як щодо політичних і військових лідерів, які стоять вище за командний ланцюг? Міжнародний трибунал розслідує воєнні злочини та інші потенційні звірства в Україні, а тепер Європейський Союз запропонував створити новий спеціальний суд для розгляду того, чи вчинила росія так званий злочин агресії проти свого сусіда. Однак виникають сумніви, що високопоставлені російські керівники будуть притягнуті до відповідальності за міжнародним правом.

                       Що таке воєнні злочини?

Вони є порушеннями правил ведення війни, викладених у різних договорах, зокрема в Женевських конвенціях, серії угод, укладених між 1864 і 1949 роками. Воєнні злочини включають умисне вбивство, катування, зґвалтування, використання голоду як зброї, розстріл комбатантів, які здалися, застосувавши заборонену зброю, таку як хімічна та біологічна зброя, і навмисно атакуючи цивільні цілі. 

У жовтні комісія ООН заявила, що знайшла докази низки таких злочинів в Україні, причому російські сили відповідальні за переважну більшість. У кремлі такі звинувачення відкинули. Українська влада каже, що почала розслідування після того, як у листопаді з’явилося відео, яке свідчить про те, що російські бійці стріляли по українських військових, які здалися з близької відстані. Військові США також заявили, що узгоджена кампанія бомбардування цивільної енергомережі України з наближенням зими є воєнним злочином, що підтверджує Amnesty International.  

            Як ці злочини переслідувалися в минулому?

На ранньому етапі здійснення міжнародного кримінального правосуддя союзні держави судили та покарали лідерів Німеччини та Японії після Другої світової війни, засудивши деяких до страти. Оскільки союзники надали собі імунітет від звинувачень у воєнних злочинах, трибунали критикували як правосуддя переможців. Щоб уникнути цього конфлікту інтересів, Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй створила незалежні міжнародні трибунали для судового переслідування звірств на Балканах і в Руанді в 1990-х роках. 

Ці жахи відродили ідею 19-го століття про створення постійного всесвітнього суду для притягнення людей до відповідальності за акти масової нелюдськості. Міжнародний кримінальний суд, що базується в Гаазі, був заснований 2002 року на основі договору під назвою Римський статут. 123 держави ратифікували його, щоб стати членами ICC. Серед відомих тих, хто не погоджується, – росія, Китай, Індія та США, які стверджують, що передача своїх громадян під юрисдикцію суду порушить їхні конституційні права. 

                              Який підхід України?

За допомогою низки країн, у тому числі США, українські чиновники почали збирати докази воєнних злочинів на початку конфлікту. У першому судовому процесі український суд засудив російського солдата до довічного ув'язнення за вбивство неозброєного мирного жителя. Після апеляції вирок було зменшено до 15 років. 

У другому двоє військових отримали 11,5 років за обстріл навчального закладу. У коментарі, опублікованому в The Conversation, Роберт Голдман, президент Міжнародної комісії юристів, неурядової організації зі штаб-квартирою в Женеві, сказав, що підхід України є допустимим за міжнародним правом, але, можливо, нерозумним. Він зазначив, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста застеріг проти проведення таких судових процесів під час військових дій через неможливість того, щоб обвинувачений належним чином підготував захист у цій обстановці.

                                 Що робить ICC? 

Він направив в Україну групу з 42 осіб — її найбільшу кількість — для розслідування злочинів, які підпадають під юрисдикцію суду. Незважаючи на те, що Україна не є членом МКС, вона визнала юрисдикцію суду щодо інцидентів на своїй території за кілька місяців до того, як росія захопила Кримський півострів країни 2014 року.

Окрім воєнних злочинів, МКС розслідує злочини проти людяності та геноцид. Перші визначають такі дії, як вбивство, поневолення, депортація, ув'язнення, зґвалтування та апартеїд, коли вони вчинені як частина широкомасштабного чи систематичного нападу на цивільне населення. Геноцид визначається у Конвенції ООН 1948 року як конкретні дії, спрямовані на «знищення, повністю або частково, національної, етнічної, расової чи релігійної групи». Президент України Володимир Зеленський звинуватив росію в геноциді, заявивши, що путін має намір покласти край існуванню України як нації.

                             Яка пропозиція ЄС?

Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, оголосила 30 листопада про пропозицію ЄС створити суд за підтримки ООН для розслідування та судового переслідування росії за злочин агресії. За словами колишнього президента МКС Чилі Ебое-Осуджі, цей злочин, по суті, є нападом однієї країни на іншу, де немає виправдання для самозахисту. 

Суд визначає це як «застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави». Злочин стосується лише лідерів найвищого рангу, які «здійснюють контроль» або «керують політичними чи військовими діями держави». Станом на 2018 рік МКС визнав агресію четвертим злочином під своєю юрисдикцією після військових злочинів, геноциду та злочинів проти людства. 

               Чому МКС не розслідує злочин агресії?

Головна перешкода – росія. Прокуратура МКС може переслідувати злочини агресії за направленням Ради Безпеки ООН, за запитом держави-члена або за власною ініціативою, але лише якщо передбачуваний злочин було вчинено громадянином або на території держави-учасниці. Це означає, що суд не може переслідувати цей злочин у цій справі, оскільки росія як постійний член Ради Безпеки може накласти вето на будь-яке його рішення, а ні Україна, ні росія не є членами МКС. 

          Які перспективи судити російських чиновників?

МКС не допускає заочних судів, і ні він, ні новий суд навряд чи «докопаються» до путіна чи його поплічників. Він покладається на свої країни-члени щодо проведення арештів і обвинувачені російські чиновники завжди можуть уникнути поїздки до країни, яка може їх видати. 

З двох десятків людей близько третини осіб, проти яких МКС порушив справи про військові злочини, залишаються на волі. Обвинувачені були членами збройних груп, а не політичними чи державними військовими лідерами, за чотирма винятками — лівійським генералом, екс-президентом Судану Омаром аль-Баширом і двома його міністрами — жоден з яких не був переданий МКС. Багато політичних лідерів переслідувалися за варварство на Балканах і в Руанді, але ці трибунали були створені Радою Безпеки, де росія має право вето.