Призабутий український енциклопедист: про Євгена Онацького
Євген Онацький – український енциклопедист, журналіст і науковець, громадський діяч, член Української Центральної Ради. Очільник пресового бюро в дипломатичному представництві УНР у Римі. Працював у періодичних виданнях США та Канади. Автор історико-культурних праць, спогадів, статей про діячів української історії та світової літератури. Найвизначнішою працею Онацького вважається восьмитомна “Українська мала енциклопедія”, яка побачила світ в Буенос-Айресі за сприяння Української автокефальної православної церкви.
В цей день, 13 січня 1894 року, він народився. Тож ІА Дивись.Info розповідає його історію.
Любов до українського він перейняв від батьків
Євген Дометійович народився 13 січня 1894 року в місті Глухові. Рід Онацьких походив від полтавських козаків. Батько хлопця – Доментій Григорович – працював викладачем у місцевому учительському інституті. Дітьми опікувалася мати – Тетяна Іванівна. Невдовзі вся родина переїхала до Кам’янця Подільського (батько отримав підвищення).
Любов до українського слова буда в родині понад усе. Часто ввечері батько просив синів заспівати рідною мовою: «Хлопці! Заспівайте щось українське, ця московщина вже так набридла!» Онацький-молодший із роками перейняв батькову любов до всього українського, національна свідомість з роками лише укріплювалася.
Активно зайвмався проукраїнською діяльністю
Закінчивши у 1912 році гімназію, подався до Києва та вступив на історико-філологічний факультет університету Святого Володимира (нині Червоний Корпус університету імені Тараса Шевченка). Напрям у навчанні обрав невипадково:
“Я почав активно цікавитися українською історією та культурою. Ходячи по київських букіністах та щонеділі відвідуючи київську “толкучку”, я зібрав досить таки поважну бібліотеку з українознавства, в якій я мав не тільки всі козацькі літописи, а навіть такі рідкісні книжки, як “Історія Русів”.
У той період захопився курсанткою Вищих Жіночих Курсів Ніною Кукулевською, з якою невдовзі одружився.
1917 року Євген Онацький став членом Української Центральної Ради як представник студентства. Вже у 23-річному віці розпочав дипломатичну роботу: за дорученням лідерів УЦР їздив на Дон і Кубань вести перемовини про союз із козацькими урядами. Згодом брав участь у розробці IV Універсалу, який проголосив державну самостійність Української Народної Республіки, підписував закони уряду УНР.
У 1919-му як український делегат поїхав до Парижа на мирну конференцію, але не потрапив туди. Спочатку жив у Швейцарії, потім перебрався до Рима, де прожив 28 років.
Там Онацький крерува пресовою службою в дипломатичному представництві УНР та видавцем часопису La voce del Ukraina. А ще навчався в Римській вищій школі економічно-політичних наук і захистив докторську дисертацію.
Був арештований у Римі
У 1930-1940 роках Онацький працював викладачем української мови та літератури в Неапольському Вищому Східному інституті, професорував у Римському університеті. Тоді ж час написав посібник “Українську теоретично-практичну граматику для італійців” та “Словник українсько-італійський”.
Через свої антигітлерівські статті в европейських виданнях Онацький був заарештований у Римі. Спочатку утримувався в італійській в’язниці “Реджина Челі”, а потім в концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна, де перебувало чимало українських політичних діячів і був закатований Олег Ольжич. У концтаборі Онацький мав нагоду спілкуватися зі Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком.
Очолив український координаційний центр
У 1947-му Євген Онацький емігрував до Буенос-Айреса. Там він влаштувався в редакцію тижневика “Наш клич” та місячник “Дзвін”. За кілька років його обрали головою Української Центральної Репрезентації – українського координаційного центру. Саме тут Євген Доментійович видав величезну працю – “Українську Малу Енциклопедію”. Вона складається з 8 томів (16 книжок). У ній розкрито теми суспільних наук, української духовної культури – етики, релігії, суспільної психології та філософії, вірувань, забобонів, символіки, народної творчості, історії, літератури. На цю колосальну працю він поклав усе своє життя.
Через погіршення здоров’я Євген Онацький залишив громадську діяльність. 27 жовтня 1979-го Євген Доментійович відійшов у засвіти. Йому було 85 років. Поховали видатного українця на цвинтарі Ла-Чакаріта. У 1986-го було утворено український цвинтар в Монте-Гранде, невдовзі Онацького та його дружину перепоховали на цьому найбільшому українському кладовищі в Аргентині
Наукова спадщина професора зберігається в музеях Лондона, у Бібліотеці Конгресу (Вашингтон) та Нью-Йоркській публічній бібліотеці.
Коментарі