«Я зрозумів, що мушу бути українофілом», – Агатангел Кримський

Про те, ким він був, розповідає ІА Дивись.info.

Юний ерудит

Агатангел Кримський народився 15 січня 1871 року у місті Во­лодимир-Волинський у сім'ї етнічного кримського татарина з білоруським корінням, вчителя історії та географії Юхима Степановича Кримського, та польки з відомого польсько-литовського роду Аделаїди Матвіївни, прадід Кримського був муллою у Криму, а потім почав сповідувати християнство. Вчений згадував, що прадід 1696 року після конфлікту з ханом покинув Бахчисарай й оселився в ХVІІ столітті на території сучасної Білорусі.

Кримський писав про своє походження: «Мій батько з білоруського міщанського роду, мати — полька литовська, — я знацця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився».

Агатангел був дуже обдарованою дитиною. У три роки він уже навчився читати і відтоді не розлучався із книжками. Через два роки батьки віддали його до школи, а через п’ять уже перевели на навчання до протогімназії в Острогу.

Родина була знаною в місті. Батько майбутнього вченого – Юхим Степанович Кримський мав друкарню в Острозі, в якій  друкувались книги, оголошення, візитівки. Рідна тітка Агатангела по батькові відкрила в місті першу публічну бібліотеку, яка користувалась великою популярністю. Серед читачів був і Агатангел, який, за його власними свідченнями, активно читав різні книжки, що призвело до часткової втрати зору вже в 12-річному віці.

Кохання на арабській

Любов до української мови прийшла до Агатангела Кримського під час навчання у Колегії Павла Ґалаґана (1885–1889 роки), саме там він познайомився з Михайлом Драгомановим, Павлом Житецьким та Лесею Українкою.

Леся Українка присвятила свою драму «В катакомбах» – «шановному побратимові А.Кримському». Не маючи щастя в особистому житті, Кримський лишався самітником. Дослідники, вивчаючи їхнє листування, говорять про не звичайні дружні стосунки, а таємне кохання Агатангела до відомої літераторки. Згадують також і вірш, який Павло Тичина присвятив Кримському на 60-ліття, в якому прямо говорилося про «вічно мрійну Лесю Українку».

Саме у Колегії Агатангел Кримський повчав вивчати мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку. Усього він знав шістдесят мов

1889 року Кримський вступив до Лазаревського інституту східних мов у Москві, після закінчення якого його залишили при кафедрі арабської філології для підготовки до професорського звання.

Упродовж 1892-1896 років молодий учений пройшов також курс історико-філологічного факультету Московського університету під керівництвом мовознавця, фольклориста й етнографа Всеволода Міллера, славіста Романа Брандта, фахівця з порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства Пилипа Фортунатова, істориків Павла Виноградова, Володимира Гер'є, Василя Ключевського і склав у Санкт-Петербурзькому університеті магістерські іспити з арабістики та в Московському університеті - зі слов'янської філології.

Після повернення Кримський викладав у Лазаревському інституті, а з 1901 року очолив кафедру арабської лінгвістики. За роки роботи у Москві Кримський підготував і видав цілу бібліотеку підручників із арабістики, історії ісламу, вивчення Корану та інших напрямків мовознавства.

Однак після жовтневого перевороту 1917 року і приходу до влади в Росії більшовиків Агатангел Кримський вирішує повернутися в Україну і долучається до створення під егідою гетьмана Павла Скоропадського Української академії наук.

Кримський українофіл

Агатангел Юхимович приділяв багато уваги проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Він став науковим редактором багатьох словників та збірників.

Кримський вважав, що в Україні принципово необхідно спілкуватися українською мовою. Для себе він свідомо обрав українську мову і для спілкування, і для наукової роботи, і для творчості.

«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – писав Агатангел Кримський у своїй автобіографії.

Перше спільне зібрання 27 листопада 1918 обрало президентом УАН професора Володимира Вернадського, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку.

У цей час  Кримський працював професором на кафедрах україністики та східної історії Київського державного університету, очолював Інститут української наукової мови. З його ініціативи у Харкові було засновано Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства.

Кримський заперечував теорію про «колиску трьох братніх народів», висуваючи натомість гіпотезу про українську мову, яка вже в ХІ ст. постала «як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця».

«Націоналістичне підпілля»

З 1929 року Кримського почали переслідувати, позбавляти посад. У 1930-их роках Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. Академіків один за одним заарештовують. Кримський живе на одну пенсію, здоров'я його гіршає. Микола Левченка також репресують, але він своїми свідченнями встиг урятувати від цієї ж долі Агатангела. У нього лишилася вагітна дружина, і Кримський одружується з нею, щоб «дати ім'я дитині».

Лазар Каганович (генеральний секретар ЦК КПУ) запрошував Кримського укласти «Російсько-український словник», але той рішуче відмовився: «не хочу рискувати своїм чесним ім'ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники».

1941 року постановою НКВС Агатангела Кримського, без жодних доказів, звинуватили у тому, що він був «ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля», його заарештували.

Кримського разом з багатьма іншими представниками інтелігенції у холодних вагонах відправляють до Казахстану. Є кілька версій його смерті. За однією з них, Агатангел Юхимович помер у кустанайській лікарні, що «славилася» своїм суворим режимом. Проте є сумніви стосовно цього факту, адже досі невідоме місце його поховання. Можливо, професор так і не доїхав до Кустанаю й загинув у дорозі.

Там, у кустанайській в’язниці НКВС, 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер. За однією із версій дослідників, не лише від фізичного виснаження і хвороби, а через тортури, яким його піддавали.

Визнання та пам'ять

Агатангел Кримський – автор понад 1000 публікацій: монографій, підручників, статей. Вагоме місце в доробку вченого посідають праці з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Багато уваги приділяв Агатангел Юхимович проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Учений був також науковим редактором багатьох словників та збірників.

З перекладів А. Кримського починається школа художнього перекладу східної поезії в Україні й загалом у Європі. Крім того, Кримський залишив велику художню спадщину (поезії, оповідання, повісті), у якій відчувається увага до відтворення психології персонажів.

Загальне визнання йому як поетові принесла збірка «Пальмове гілля», яка насичена орієнтальною тематикою і поєднує в собі мистецькі традиції Сходу і Заходу, та один з перших в Україні прозових модерністських творів – повість «Андрій Лаговський».

Омелян Пріцак, американський науковець українського походження, філолог, сходознавець, історик, останній учень Кримського, якось влучно сказав, що Агатангел Юхимович є «найкращим кримським подарунком Україні».

Ім'я Кримського міститься в затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу.

Інститут сходознавства НАН України носить ім'я Агатангела Кримського.

***

ІА Дивись.info досліджує та розповідає про видатних людей з Галичини, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.