Загиблим українським полоненим, якого окупанти стратили, є Олександр Мацієвський, — управління Сил ТрО «Північ»
6 березня в мережі оприлюднили чергові докази російських військових злочинів. Жахливі кадри розстрілу українського воїна дуже швидко поширились серед користувачів соцмереж. У загиблому упізнали бійця 163 батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області Олександра Мацієвського.
Про це заявило регіональне управління Сил ТрО "Північ".
30 грудня 2022 рок на околицях Соледару він і ще четверо військовослужбовів під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Десь о 12-й годині візуальний контакт і зв'язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.
"Невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків на жаль не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісті. Щодо відео: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах", - йдеться у повідомленні.
За деякій час відбувся обмін і тіла наших Героїв, що загинули у тому бою, було передано українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка.
Народився Олександр 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати, Парасковія Михайлівна. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. З першого дня повномасштабної агресії загиблий Герой пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і наполегливо знов звертався до збірного пункту.
11 березня його зарахували до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Олександр старанно вчився військовій справі, його призначили снайпером. У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде у зону активних бойових дій, дуже не хотів що б вона хвилювалася.
29 грудня він зателефонував мамі, це була їх остання розмова. Після слів Сашка, «Мама, я ніколи не здамся у полон!» Парасковія Михайлівна зрозуміла, син на фронті.
7 січня жінці прийшло повідомлення - «абонент знов на зв’язку». Після слів побратимів, що їїсина вже нема, життя поділилося на до і після…
Жінка твердо знає свого сина і його вчинок, який облетів увесь світ, його чітко характеризує. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього.
