Творець «Пожежі москви» та любитель часнику з Конотопа: кого з українських митців росія зарахувала у ряди «своїх»

IMG_3268
Фото з архіву редакції, ілюстративне

Кілька тижнів тому міський музей Амстердама Stedelijk Museum назвав художника Казимира Малевича українським митцем, до того його нарікали російським живописцем. Та він не єдиний, кого рф зачислила до творців своєї країни.

ІА Дивись.info розповідає про віртуозів, яких «присвоїла» країна-агресорка.

Четверо українських художників

Писанки. Конотоп. Бандура

Розпочнімо із Малевича. «Людина, що біжить», «Квіткарка» та знаменитий «Чорний квадрат» є доробками художника-авангардиста Казимира Малевича. Він є українцем польського походження. Народився у нинішній столиці, Києві, понад 140 років тому в українсько-польській сім'ї.

Родича часто переїжджала, бо його батько, Северин Малевич, працював інженером цукрового виробництва і доводилось подорожувати різними містечками та селами, як от Моївка, що на Вінничинні, де майбутній митець, прожив до повноліття, Пархомівці на Харківщині, Білопілля, що в Сумській області, а також у Вовчку — селі на Чернігівщині та Конопопі. Тут він й зацікавився аматорським малюванням.

Автопортрет, 1933

У 25 він прямує до москви на навчання. І це ймовірно стало чи не єдиною зачіпкою росіян приписати Малевича до ряду своїх митців.

Дослідник творчості художника-авангардиста, мистецтвознавець та професор Дмитро Горбачов каже, що Малевич повсякчас вважав себе українцем. Писав листи українською мовою. Це згадки про Конотоп, у якому він провів свою юність. Художник говорив, що «зростав серед цього українського сала і часнику у Конотопі».

У своїй книзі дослідник також пише про те, що Казимир Малевич всіляко підкреслював, що його художнє бачення світу сформувало українське село з білими мазанками - він і сам допомагав мазати глиною долівку та розмальовувати печі птахами і квітами.

А найближча аналогія до супрематизму — геометричний розпис подільських хат, писанки з їх астральними знаками, візерунки плахт - магічний код стихій (вогню, землі, води)».

Супрематизм 1916. Тейт Модерн, Лондон

Поміж цим, Малевич обожнював українську вишиванку і сам навчився цьому ремеслу. Горбачов говорить, що у художника був красивий бас і він любив співати під акомпанемент бандури. Художник виспівував Улюбленими його піснями були крамольна у ті часи «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» чи «При дорозі хрест високий, кров'ю обілляний».

Радянська влада арештовувала митця двічі та оголосила його діяльність такою, що є поза законом, оскільки Малевич малював Голодомор 1932-1933 років, зокрема картину, на якій зображені три людські фігури, у яких замість облич - серп, молот, хрест і труна.

Взято зі сторінки holodomormuseum.org.ua

Помер він у Ленінградському ОГПУ. Його закатували у 56 років. Нині у музеї Амстердама зберігається чи не найбільша колекція робіт Малевича, придбані у спадкоємця архітектора Гуго Гарінга, котрий вивіз ці полотна з нацистської Німеччини.

Іван Айвазовський

Ще один митець, якого росіяни нахабно «вбили» у свою культуру. Живописець народився у родині вірменського крамаря 1817 року. Згодом сім'я оселилась у Феофанії, що в українському Криму. У безлічі пошуковиках досі приписують, що художник є українським, але й водночас російським. До слова, куратори Metropolitan Museum в Нью-Йорку перекласифікували митця як українського.

Вугілля на стінах та творець «Пожежі москви»

Майбутній мариніст (зображення подій на морі) та баталіст (життя армії, військові дії) вже в 10 років почав заробляти на життя, бо родина жила у скруті. Хлопець захоплювався музикою: чудово грав на скрипці та співав. Але його пристрастю було малювання. Було, брав самоварне вугілля та розмальовував стіни будинків.

Іван Айвазовський. Автопортрет 1874

Такий «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував Івану перші олівці та папір.

І все закрутилось. Згодом хлопець приїжджає на навчання до Петербургу, та це аж ніяк не вказує на те, що він російський митець.

У 23 роки Айвазовський багато подорожує та залишається працювати за кордоном. Він був у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні та Амстердамі. А коли чоловікові було 28, його запросив до Стамбула султан Османської імперії. Місто він відвідував декілька разів. Тут малював полотна на замовлення султанів.

Ось його картина Весілля в Україні:

1891 рік

А ось Пожежа Москви, написана 1851 року:

Повернувся на батьківщину Айвазовський після 1890 року і назавжди оселився у Феофанії. Звів власний будинок з майстернею. Свої роботи художник продавав, а гроші жертвував у міський бюджет, аби провели питну воду, збудували залізницю та порт. Його не стало у травні 1900 року, коли Айвазовському було 82 роки.

Архип Куїнджі

Він також навчався малювати у Петербургові, тому на росії вирішили привласнити його творіння до своєї творчої скарбниці.

Гуси й «Українська ніч» 

Торік росіяни знищили будівлю Художного музею імені Архипа Куїнджі в українському Маріуполі, де зберігались оригінали картин всесвітньо відомих художників. Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської та Михайла Дерегуса. що з ними зараз, поки не відомо. Самих же оригіналів робіт живописця-пейзажиста Архипа Куїнджі на момент обстрілу не було.

Куїджі, якого намалював Ілля Рєпін

Майбутній художник, про якого ми зараз розповідаємо, народився 1841 року у Красівці, що нині є частиною тимчасово окупованого рф Маріуполя.

Цікаво, що ніхто не знав його дати народження. Одні дослідники називають 1842-ий, інші 41-ий. У архівах на Донеччині знайшли документи, які свідчать, що Куїджі міг народитись ще раніше. А у останньому паспорті митця вказано, що він помер 1910 року у віці 69 років.

Дати народження не знав і сам Куїнджі. На запит Петербурзької академії мистецтв з проханням уточнити свій вік, Куїнджі «чітко вивів рік народження — 1841 рік, потім невпевнено написав «січень» і кілька разів його перекреслив».

Дитинство у нього не було безтурботним. Хлопчик рано став сиротою, опікувались ним рідні тітка та дядько. Дитиною брався за будь-яку роботу: чи то пас гусей чи служив у хліботорговця.

Навчався юнак погано, але з ранніх років захоплювався живописом і малював на будь-якому зручному матеріалі — на стінах, парканах і клаптиках паперу.

Саме пан, на якого працював хлопець, звернув увагу на його талант та порадив йому відвідати Крим, де жив Айвазовський. Однак живописець доручав хлопчику лише товкти фарби та розмальовувати паркан. У Феодосії він пробув кілька місяців й повернувся до Маріуполя, де став ретушером у місцевого фотографа. Цим ремеслов він займатиметься упродовж наступних років. У Одесі та Таганрогу.

Вже в юності, під час навчання, Куїджі знайомиться із Іллею Рєпиним. Це вплинуло на його творчість.

Це його «Українська ніч» 1876.

А нижче море в українському Криму:

«Море. Крим» (1898–1908)

Ілля Рєпін

Народився митець у Чугуєві на Харківщині. Його дідусь був козаком, торгував і володів заїжджим двором. Зв'язок із рідним містом на Слобожанщиною Рєпін намагався зберігати до кінця життя, а українські мотиви посідали важливе місце у творчості художника.

Художник з козацього роду та акварельні фарби

Степан Бочаров — дідусь художника по маминій лінії також багато років віддав військовій службі. Подекуди родині доводилось бідувати, тому мати хлопчика шила на продаж шуби на заячому хутрі.

Ілля Рєпін, Автор: невідомий

Акварельні фарби до дому Рєпіних уперше приніс двоюрідний брат Трохим Чаплигін. Як згадував згодом сам художник, його життя змінилось у той момент, коли він побачив «оживання» гарбуза: чорно-біле зображення, розміщене в дитячій абетці, раптом набуло яскравості та насиченості. З цього дня ідея преображення світ за допомогою фарб вже не полишало хлопчика.

В 11 років він пішов до школи топографів. Така спеціальність, пов'язана із креслярськими роботами, вважалась дуже престижною у Чугуєві. Але заклад через кілька років закрився, тому підліток влаштувався до місцевої іконописної майстерні. Тут він успішно себе зарекомендував, після цього хлопця запрошували підрядники, яким були потрібні живописці та позолотники.

У 16 років юнак покинув і майстерню, і батьківський дім: йому запропонували 25 рублів на місяць за роботу в кочівній іконописній артілі, що за мірою виконання замовлень рухалась із міста до міста.

Упродовж творчого шляху він багато подорожував., а у 1870-80-их роках намалював безліч відомих картин — «Бурлаки на Волзі», «Дочка Віра в дитинстві», «Царівна Софія».

У Чугуєві Рєпін створив полотно «Протодиякон» зі складним образом православного священника, що викликав суперечливі відгуки через суперечливість самої особи. Малював портрети Шевченка, отаманів, культурних діячів тогочасної доби.

«Запорожці пишуть листа турецькому султану», 1893, Харківський художній музей

Окрім цього, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях на росії, в Україні та у приватних колекціях.

Ось одна із картин за біблійним сюжетом:

«Христос воскрешає доньку Іаіра», 1871

А тут «Українка біля тину», 1876:

Р.S

Мистецтвознавиця Оксана Семеник запустила кампанію в соціальних мережах, щоб спонукати музеї по всьому світу перекласифікувати відповідних російських художників як українців. Вона розповідає The Art Newspaper: «Вся увага глядачів допомогла. З Айвазовським я не просила Met зробити його українцем. Але він точно не росіянин; він був вірменином і все життя прожив у Криму, в Україні».

Р. Р. S. Ми будемо продовжувати вам розповідати про талановитих українців й надалі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: