У Чорногорії новий президент: чи вплине це на позицію держави стосовно України

Новообраний президент поки що не означив свою позицію щодо повномасштабної агресії росії проти України. Тому й незрозуміло, які зміни очікують на українсько-угорські відносини найближчим часом.

Мілатович позиціонує себе як проєвропейського політика

На наступний день після перемоги, 3 квітня, новий президент Чорногорії заявив про намір відвідати Брюссель. Він зазначив, що країна має повернутися до перемовин про вступ до Європейського Союзу.

«Ми почали переговори (про вступ до ЄС – ред.) у 2012 році, вони тривалий час були заморожені… І я вважаю, що нам потрібно вжити рішучіших кроків у цьому напрямку, і як президент я обираю для свого першого візиту Брюссель», – зазначив глава держави.

Крім того, у своїй першій промові після виборів Мілатович висловив упевненість, що за його каденції країна вступить до ЄС, а також підтримуватиме добрі відносини з країнами Західних Балкан.

Його опонент, багаторічний президент Чорногорії Міло Джуканович, також зазначив, що перемога нового президента створює гарне підґрунтя для повернення Чорногорії на шлях до членства у ЄС.

На виборах його підтримали проросійські партії

Президентські вибори в пост-югославській державі відбулися 2 квітня. За офіційними даними, після підрахунку 100% бюлетенів Мілатович заручився підтримкою 58,88% виборців, тоді як Джуканович – 41,12%.

Активно на виборах його підтримували партії, близькі до Сербії, росії та Сербської православної церкви. Упродовж минулих років вони намагалися дестабілізувати Чорногорію, розширити її звʼязки з Белградом й Москвою й таким чином сповільнити її вступ до Європейського союзу. Тож українські ЗМІ часто називають Мілатовича проросійським.

Чи можна назвати Якова Мілатовича проросійським

Про Президента Чорногорії відомо не так вже й багато, розповідає політичний експерт Богдан Кривень. 36-річний новообранець є фахівцем з економіки. На посаді міністра економіки та економічного розвитку Чорногорії він добився підвищення зарплати для населення. Цим, власне, й здобув популярність серед виборців. Як зазначає політичний оглядач, підстав називати Мілатовича проросійським наразі недостатньо:

«Йому масово приписують ось цю "проросійськість" лише через те, що його підтримує Сербська православна церква і, як наслідок, сербська частина населення. Сам же Яков, як і його партія, проповідують рух в Європу та пропагують європейські цінності. Публічно у своїй політиці він дотримується саме такої парадигми. Відкритої підтримки росії з його боку немає. Немає з його боку навіть підтримки тієї самої Сербії».

На президентських виборах були дійсно прокремлівські кандидати

Ще задовго до виборів країна перебувала у стані напруження, оскільки просербські сили довели ситуацію майже до рівня національного протистояння. Державні установи паралізовані. Економічна ситуація наближається до кризи. Питання збереження незалежності та цілісності держави загострилося: або чорногорці продовжують євроінтеграційний курс, або наближаються до зміцнення традиційно токсичних відносин з росією.

Перший варіант пропонував виборцям лідер Демократичної партії соціалістів Міло Джуканович. Від початку дев’яностих років він постійно обіймав посаду глави держави або очільника уряду. Крім того, посадовець відіграв головну роль у політичному процесі, котрий призвів до незалежності малої балканської держави та її вступу до НАТО. Що важливо, завдяки йому офіційна Подгориця стала на бік України у боротьбі з російською агресію.

На противагу, активно діяли й прокремлівські сили. Одним з таких представників «курсу на росію» був голова «Нової сербської демократії» Андрій Мандич. Це відкрито проросійський політик. От його обрання пришвидшило би процес згортання євроінтеграції та виведення країни з НАТО, як це могло статися раніше, зазначає Богдан Кривень:

«Чорногорія приєдналася до НАТО в 2017 році. За рік до того російські державні органи намагалися цьому завадити. Вони планували революцію за участі росіян, сербів та чорногорців. Заколот не вдався. У ході розслідування звинувачення були пред'явлені лідерам опозиції Чорногорії. Серед них - Андрій Мандич. Однак той звинувачення відкинув, і справу зам'яли».

Чи вплине прихід Мілатовича до влади на підтримку Чорногорією України

Спільно з Європейським Союзом Чорногорія підтримує Україну практично з перших днів повномасштабного вторгнення, наголошує політолог. Міноборони країни сім разів передавали різні види гуманітарного та військового майна, а також боєприпаси та зброю.

«Враховуючи бюджет цієї країни, це є значна допомога. Вони надсилають в Україну бронежилети, каски, сухпайки, кошти, міномети та снаряди. Загалом близько одинадцяти відсотків військового бюджету ця країна видіяляє на боротьбу з агресивною федерацією. В сумі це близько 10 мільйонів євро», - каже Богдан Кривень.

Крім того, 5 грудня минулого року Володимир Зеленський підписав Спільну декларацію щодо євроатлантичної інтеграції з прем'єром Чорногорії Дрітаном Абазовичем. Таким чином Чорногорія підтримала вступ України в НАТО, нагадує політичний оглядач. До того ж, уряд країни долучився до спільних з європейськими партнерами санкцій проти рф.

«Проблема проросійських сил у Чорногорії полягає в тому, що вони не мають підтримки загалом в ЄС. Тобто, навіть якщо путін дуже щедро фінансує ці рухи в якійсь окремій європейській державі, щоб створити своєрідний хаос, бажаного результату це йому не принесе. Кандидати, так би мовити, від президента росії не мають відповідного електорату в європейських державах. А навіть якщо і мають, наприклад, як це відбувається Угорщині, то суттєво вплинути на підтримку України не можуть все одно. Бо будь-які рішення ЄС приймає спільно. А більшість на нашому боці. І поки що про якісь зміни не йдеться».

Позиція Чорногорії щодо України може змінитися після виборів у парламент

Чорногорія наразі перебуває в стані політичної кризи. Напередодні виборів експрезидент Міло Джуканович розпустив парламент країни, який виявився неспроможним сформувати уряд. Вибори до парламенту заплановані на 11 червня. Враховуючи, зазначає політолог, що президентська посада в країні є здебільшого церемоніальною, вибори до парламенту мають більший вплив на політику держави:

«Чорногорія – це парламентсько-президентська республіка. Відповідно, від парламенту та прем'єр-міністра залежить більше, ніж від самого президента. За результатами парламентських виборів можна буде сказати вже чіткіше, чи зміниться курс державної політики. В тому числі, чи зміниться ставлення до ситуації в Україні. Тож є ризики, звичайно, що влада Чорногорії прихильніше буде ставитися до росії, але лише у випадку, якщо більшість в парламенті займуть проросійські партії. Наприклад, партія Андрія Мандича».