Львів'янин конструює унікальні велосипеди

Про справу життя львів'янин Руслан Давид розповів ІА Дивись. Інфо.

Рідкісні веломашини він виготовляє на замовлення. Спочатку в маленькому гаражі з командою готує технічну начинку, а вже після того черга за клієнтом – комплектація, технологія фарбування й загалом дизайн не мають суворих обмежень. Тому кожен двоколісний є винятковим і відповідає потребам конкретного замовника.

Як все починалося

Одного разу під час дружньої бесіди за келихом пива приятель Руслана, Олексій, сказав: «Зробімо велосипед! Тобі слабо?». Той миттєво загорівся ідеєю й погодився. З тих пір минули п'ять років. За цей час багато чого змінилося: конструктор зібрав команду й створив десятки унікальних роверів. Тепер це головне його хобі.

«Передати кайф, коли створюєш велосипед, неможливо: емоції б’ють фонтаном! Коли я продаю велосипед і знаю, що покупець задоволений, я почуваюсь архітектором, який збудував будинок, де хочеться жити. Це мистецтво», – захоплено зазначив він.

Перш ніж почати роботу над першим велосипедом, разом з тим самим другом, Руслан годинами дивився різноманітні технічні відео на відповідну тематику. Серед сотень світлин роверів ентузіасти знайшли ту, що сподобалась найбільше, та на цій основі розробили креслення.

«У пошуках запчастин ми навідувались на заводи й металобази. Дещо я зняв зі свого старого велосипеда. А кермову колонку, педальний вузол і кріплення заднього колеса знайшов на металобрухті», - розповів він.

Цікаво й наступне. Окрім дриля й болгарки, хлопці не мали жодних інструментів. Бюджет першого велосипеда становив півтори тисячі гривень – менше, ніж коштує зварювальний апарат. Тож створити перший велосипед допомагав батько однокласниці.

За три місяці старанної роботи транспорт вже був готовий. Щоправда, довелося кілька разів перефарбовувати. Після двох невдалих спроб хлопці сушили двоколісного не на вулиці, а в помешканні біля каміна. Так фарба нарешті правильно висохла, і велосипед набув презентабельного вигляду.

Після цього Руслан з Олексієм почали робити ровери на продаж.

Виготовлення унікальних велосипедів

Кастомні велосипеди, їх ще називають чоперами, львів'яни майструють відповідно до тіла людини. Прораховують вагу, посадку, зріст, зручність, побажання клієнта, середню швидкість, кут керма, амортизацію (зазвичай залежить від того, чи їздить людина рівною дорогою, чи ні), типи передніх вилок. Наприклад, якщо людина звикла їздити повільно, то педалі кріпляться низько. І навпаки.  

Особливо важко, пригадує Руслан, було конструювати «Орла». Його рама повністю виплетена з чотириміліметрових дротиків, у ній немає жодної труби. Конструкція складається з двох симетричних частин. Щоб її створити, хлопці спершу підготували спеціальний металевий стіл, у якому просвердлили дірки й поставили затискачі:

«Ми встромлювали дротики й таким чином фіксували їх. Спершу робили одну сторону, потім іншу, а в кінці зварювали разом».

Аби рама не гнулась від удару, конструктори зміцнили її триміліметровими пластинами. Решта деталей – справжній вінегрет: з дитячого велосипеда, з мопеда «Карпати» й навіть із двигуна автомобіля «Жигулі».

А от замовник з Рівного поросив вантажний електровелосипед. Цей зразок має сім передач та три багажники: на задньому колесі, на передньому й позаду, на рівні осі коліс. Багажники слугують також підставками для ніг пасажирів. Нижню конструкцію можна легко від’єднати й прикріпити до заднього багажника, щоб його площа збільшилась – тоді на ньому можуть їхати двоє дорослих людей.

«Оригінал перевозить в районі двісті - двісті п'ятдесят кілограм. Нам була дана така задача зробити точну копію оригіналу. Роботи немало було. Труби вигиналися неймовірно довго. Велосипед їде за рахунок електромотора», - описує Руслан.

Свій же велосипед Руслан створив за зразком американського велочопера. На збір пішло понад півтора року, оскільки довелося поєднувати з навчанням та іншими проєктами.

«Вихлопну трубу я взяв зі старого мопеда «Карпати», а на бензиновому баці вигравіював череп», - розповідає той.

Не кожен може дозволити собі таку розкіш

Кастом – це філософія, можливість самовиразитись і відобразити свій внутрішній світ. Такий велосипед є унікальним і він не має копій. В гаражі в Руслана зазвичай стоїть кілька таких екземплярів, але всі вони майже відразу потрапляють до замовників. Однак, зізнається конструктор, це нестабільний прибуток, бо покупців мало. Зазвичай клієнтам більше 25 років, оскільки молодь рідко коли може дозволити собі таку розкіш. Якщо звичайний велосипед у середньому коштує від трьох до дев’яти тисяч гривень, то кастомний – від дев’яти до тридцяти. 

«Кастомний ровер сподобається двом-трьом тисячам людей, замовити схочуть кількасот, а реально придбає лише кілька», – констатує Руслан Давид.